Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 14 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції, та касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_5 на вирок Літинського районного суду Вінницької області від 26 листопада 2009 року, яким

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючого судимості в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 30 000 грн. моральної шкоди, а з власника транспортного засобу ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 5 000 грн.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 17 лютого 2010 року вирок залишено без зміни.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_6 засуджено за те, що він 19 липня 2009 року близько 2 год., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, без ввімкнутого світла фар керуючи автомобілем НОМЕР_1, який належить ОСОБА_7, рухаючись в напрямку м. Літин по вул. Садовій у с. Кулига Літинського району, на перехресті з вул. Л.Українки порушив вимоги п.п. 2.3, 2.9 та 31.6 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) і допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження від яких помер.

У касаційному поданні прокурор вказує на безпідставність застосування судом положень ст. 75 КК України, що призвело до м’якості призначеного ОСОБА_6 покарання. У зв’язку з цим, просить скасувати постановлені судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_5 також вказує на безпідставність застосування судом положень ст. 75 КК України. Просить судові рішення скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання і скарги, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню за таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_6 та приймаючи рішення про звільнення засудженого від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд, як видно з вироку, послався на те, що засуджений визнав свою вину, щиро розкаявся, має посередні характеристики, на його утримуванні знаходяться пристарілі батьки, потерпілий не наполягав на суворому покаранні.

Однак суд не зазначив у вироку, яким чином вказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, внаслідок якого загинув ОСОБА_8

Крім того, згідно з вимогами ст. 75 КК України, для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням необхідно враховувати не тільки дані про особу засудженого та обставини, що пом’якшують покарання і свідчать про можливість його виправлення без відбування покарання, а й ступінь тяжкості вчиненого злочину, виходячи з особливостей та обставин його вчинення.

Із матеріалів справи убачається, що вчинений ОСОБА_6 злочин, згідно із ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких, а також судом не дано належної оцінки тому факту, що засуджений вчинив злочин перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння.

Також в матеріалах справи відсутні докази того, що потерпілий примирився із засудженим, більш того, потерпілий ОСОБА_5 не погоджуючись з вироком суду подав апеляцію з вимогою скасування вироку у зв’язку із м’якістю призначеного ОСОБА_6 покарання.

Проте апеляційний суд розглядаючи апеляції прокурора та потерпілого не звернув уваги на порушення допущені судом першої інстанції і залишив в силі рішення місцевого суду.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ОСОБА_5 звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції в якій висловлює свою незгоду з призначеним ОСОБА_6 покарання у зв’язку з його м’якістю.

Враховуючи наведене, доводи прокурора у касаційному поданні та потерпілого ОСОБА_5 у касаційній скарзі про безпідставне застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України, є слушними, а тому вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді суд має перевірити зібрані в справі докази, дати їм належну оцінку й при доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину призначити покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції, та касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 задовольнити.

Вирок Літинського районного суду Вінницької області від 26 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 17 лютого 2010 року щодо ОСОБА_6 – скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.