Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області до Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови,

за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року,

У квітні 2015 року Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області звернулось з позовом до Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Чернігівській області ВП № 46267259 від 17 квітня 2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1360,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням строків, визначених статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (z0489-12) .

Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області із посиланням на неповне з'ясування судами обставин справи просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що під час винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору підлягали застосуванню положення частини 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", що діяла в редакції до прийняття змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)" від 12 лютого 2015 року № 191-VIII (191-19) , тобто виконавчий збір повинен стягуватись у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає виплаті. Також вказує, що судами не надано правової оцінки доводам позивача про неправильність розрахунку державним виконавцем суми виконавчого збору, яка підлягає стягненню.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що 28 січня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області відкрито виконавче провадження № 46267259 з примусового виконання виконавчого листа № 740/3231/14, виданого 15 січня 2015 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області, про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_4 недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою працездатністю та витратами, зумовленими народженням та похованням" за період з 24 січня 2014 року по 30 червня 2014 року.

Пунктом 2 зазначеної постанови боржнику встановлено строк для самостійного виконання рішення суду до 04 лютого 2015 року.

Постанова отримана Ніжинським міським управлінням праці та соціального захисту населення 02 лютого 2015 року.

Листом від 03 лютого 2105 року № 01-17/03384 Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області повідомило державного виконавця, що рішення суду виконано в частині проведення ОСОБА_4 нарахування розміру доплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, однак за відсутності видатків на виконання судових рішень за програмами соціального захисту громадян та через відсутність коштів на рахунку управління, виплата допомоги є неможливою. До листа додано розрахунок розміру допомоги за вказаний в рішенні суду період у сумі 2793,68 грн.

17 квітня 2015 року головним державним виконавцем прийнято постанову про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області виконавчого збору у розмірі 1360,00 грн., а постановою від 15 травня 2015 року виправлено помилку в частині суми виконавчого збору, якою визначено 2040,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у визначений державним виконавцем строк рішення суду позивачем самостійно не виконано, а стягнення з такого боржника виконавчого збору є своєрідною санкцією відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання судового рішення у термін, наданий для його добровільного виконання. Хоч постанова про стягнення виконавчого збору винесена відповідачем пізніше, ніж на наступний день після закінчення строку, наданого боржнику для самостійного виконання судового рішення, суди вказали, що це не звільняє державного виконавця від обов'язку стягнути виконавчий збір з боржника, який не виконав судове рішення у встановлений законом строк.

Частиною другою статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону, чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Пунктом 3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (z0489-12) , встановлено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону.

Судами не перевірено, чи правильною є сума виконавчого збору, вказана державним виконавцем в оскаржуваній постанові, враховуючи наявний в матеріалах справи розрахунок Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області розміру цієї суми, поданий позивачем як додаток до листа від 03 лютого 2015 року.

В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області звертало увагу на неправильність розрахованого державним виконавцем розміру суми виконавчого збору, однак зазначені доводи позивача залишись поза увагою суду, правової оцінки їм не надано.

Окрім того, суди не перевірили, чи вчинялись відповідачем примусові заходи з виконання рішення суду, як це було передбачено частиною 1 статті 28 Закону України "Про високнавче провадження" в редакції до прийняття змін Законом № 191-VIII (191-19) , оскільки необхідною умовою, що передує стягненню виконавчого збору, є також вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання.

Про необхідність такого застосування положень Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) йдеться у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2015 року (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 46359600).

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи (частина друга статті 227 КАС України).

Зважаючи на те, що ухвалені у справі судові рішення не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, повно і всебічно встановлених обставинах справи, їх належній правовій оцінці, вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, так як порушення допущені обома судовими інстанціями.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області задовольнити частково.

Скасувати постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала набирає законної сили через п`ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.