Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в місті Києві 12 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2010 року.

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого 5 травня 2003 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; 19 лютого 2004 року за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; звільненого умовно-достроково на 1 місяць і 23 дні,

- за ч. 2 п.п. 9, 13 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років;

- за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він 21 грудня 2009 року близько 22 години 15 хвилин в приміщенні літньої кухні домоволодіння АДРЕСА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, під час сварки з ОСОБА_6, з метою позбавлення життя останньої, завдав їй не менше 25 ударів ножем у голову та тулуб, внаслідок чого її смерть настала на місці події.

У той же день близько 22 години 50 хвилин на території вищезазначеного домоволодіння, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, у ОСОБА_5, який раніше вчинив умисне вбивство, виник умисел на позбавлення життя потерпілої ОСОБА_7, з метою приховання вбивства ОСОБА_6

Реалізуючи свій злочинний намір, засуджений завдав не менше 5 ударів сокирою у голову та тулуб ОСОБА_7, смерть якої від отриманих тілесних ушкоджень настала на місці події.

Крім того, ОСОБА_5 22 грудня 2009 року близько 6 години з будинку АДРЕСА_2, таємно повторно викрав майно потерпілої ОСОБА_7 на загальну суму 275 грн.

На вирок суду засуджений ОСОБА_5 подав касаційну скаргу, в якій просить вирок щодо нього змінити та пом’якшити йому покарання. Крім того, засуджений ставить під сумнів висновки судових медичної та психіатричної експертиз, а також посилається на те, що під час провадження справи в суді було порушено його право на захист та не ознайомлено з матеріалами справи в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, засудженого, який просив вирок суду скасувати, а справу направити на нове розслідування з посиланням на те, що потерпілу ОСОБА_6 не вбивав, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Сукупність доказів, які були досліджені у судовому засіданні та наведені у вироку, переконливо свідчить про обґрунтоване визнання винним ОСОБА_5 у вчиненні ним зазначених злочинів.

Суд обґрунтовано поклав в основу вироку показання засудженого ОСОБА_5 про обставини вчинення ним вказаних злочинів, які він неодноразово, у присутності захисника, давав під час досудового слідства, судового розгляду справи та в касаційній скарзі не оспорював.

Так, із показань засудженого ОСОБА_5 видно, що він під час сварки завдав своїй дружині, ОСОБА_6 удари ножем у різні частини тіла, усвідомлюючи, що може її вбити. Кількості ударів не пам'ятає, перестав їх завдавати тоді, коли зрозумів, що вона мертва. Після того сокирою завдав 2 удари потерпілій ОСОБА_7, матері дружини. Трупи потерпілих закопав у погребі.

Такі показання засуджений ОСОБА_5 підтверджував при відтворенні обстановки та обставин події, детально вказуючи на безпосередні обставини вчинення ним злочинів.

Дані протоколу огляду місця події та висновки судово-медичних експертиз свідчать про можливість заподіяння тілесних ушкоджень, на які вказував ОСОБА_5 у своїх показаннях та підтвердив під час проведення відтворення обстановки та обставин події злочину, оскільки відображені у висновках судово-медичних експертиз характер ушкоджень, їх локалізація співпадають з показаннями засудженого про механізм заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень.

Відповідно до висновків судово-цитологічної та судово-імунологічної експертиз на сокирищі сокири, речах, вилучених з місця події, а таклж на одязі засудженого встановлено наявність крові, походження якої може бути від потерпілих.

Колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано визнав достовірними показання засудженого, їх достовірність об’єктивно підтверджується зазначеними вище та сукупністю інших досліджених судом та наведених у вироку доказів, а тому його посилання під час касаційного розгляду справи на те, що він не вчиняв злочину щодо потерпілої ОСОБА_6 є неспроможними.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_5 під час вчинення злочинів міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. Такі висновки належно аргументовані з наукової точки зору і сумнівів не викликають.

Також, колегія суддів не може погодитись з твердженням засудженого про те, що дані про кількість завданих ударів потерпілим не відповідають дійсності, оскільки це спростовується даними висновків судово-медичних експертиз, після ознайомлення з якими, ОСОБА_5 клопотань чи заперечень не заявляв.

Будь-яких даних, які б свідчили про необхідність проведення в справі додаткових чи повторних судових експертиз, колегія суддів не вбачає, а тому доводи засудженого про порушення вимог кримінально-процесуального закону при проведенні експертиз у даній справі є безпідставними.

Також не відповідають матеріалам справи доводи засудженого про те, що було порушено його право на захист.

Як убачається з матеріалів справи, право на захист ОСОБА_5 було забезпечено роз’ясненням йому неодноразово на всіх стадіях досудового слідства положень Конституції України (254к/96-ВР) , норм кримінально-процесуального закону. Крім того, органами досудового слідства були дотримані вимоги п. 4 ч. 1 ст. 45 КПК України про обов'язкову участь захисника при провадженні досудового слідства. ОСОБА_5, як убачається з матеріалів справи, протягом досудового та судового розгляду кримінальної справи щодо нього користувався послугами професійних адвокатів.

Крім того, в матеріалах справи відсутні дані про те, що ОСОБА_5 заявляв клопотання про призначення захисником його матері, що також спростовує твердження засудженого про порушення його права на захист.

Безпідставні й доводи засудженого про ознайомлення його з матеріалами справи не в повному обсязі, оскільки з ними він був ознайомлений в повному обсязі, як під час досудового слідства, так і неодноразово під час судового розгляду справи, про що є його заяви.

Досудове слідство та судовий розгляд справи проведено відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_5 покарання, суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, урахував характер, ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, їх наслідки, дані про особу засудженого та обставини справи, що впливали на вид і розмір призначеного покарання. Наведені у вироку дані про особу ОСОБА_5, як правильно зазначив суд, свідчать про його особливу небезпеку для суспільства, що давало підстави для призначення покарання у виді довічного позбавлення волі, яке в даному випадку є необхідним і справедливим.

Отже, доводи ОСОБА_5 про надмірну суворість призначеного йому покарання також є безпідставними.

Порушень чинного кримінально-процесуального закону, які б істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі, не встановлено.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2010 року щодо нього без зміни.