Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Сенюк В.О.

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 12 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 8 грудня 2009 року щодо ОСОБА_4

Цим вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого

16.07.1999 р. за ч.2 ст. 140, 46-1 КК України (1960 р.)

на 2 роки позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік,

засуджено за ст. 98 КК України (в редакції 1960 року) на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 43 КК України (в редакції 1960 р.) ОСОБА_4 за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано не відбуте покарання за вироком Бериславського районного суду від 16 липня 1999 року, яким він засуджений до 2 років позбавлення волі, і остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч.5 ст. 74, ст. 49 КК України він звільнений від відбування призначеного покарання у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_4 не переглядався.

ОСОБА_4 обвинувачувався в тому, що він вночі 24 червня 2000 року, у стані алкогольного сп’яніння, під час виконання сільськогосподарських робіт з обробки поля СТОВ "Таврійська Зірка-2" біля с.Томарино Бериславського району Херсонської області, через необережність, не передбачаючи негативних наслідків своїх дій у виді смерті потерпілого, хоча міг і повинен був їх передбачити, зважаючи на об’єктивні обставини у виді темної пори доби, відсутності належних та в достатній кількості зовнішніх світлових приладів на тракторі, вчинив наїзд на працівника СТОВ "Таврійська Зірка-2" ОСОБА_5, який лежав на грунті по ходу руху трактора, внаслідок чого заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких він помер.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що суд безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_4 з ч.2 ст. 286 КК України (в ред.2001 р.) на ст. 98 КК України (в ред.1960 р.), а також вважає, що призначена йому міра покарання не може бути визнана достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів внаслідок м’якості. З цих підстав просить вирок суду щодо ОСОБА_4 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Сенюк В.О., яка підтримала касаційне подання і просила скасувати вирок суду щодо ОСОБА_4, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для його задоволення.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні вбивства з необережності підтверджуються сукупністю зібраних в установленому законом порядку та належно досліджених у судовому засіданні доказів.

Доводи касаційного подання прокурора про безпідставну перекваліфікацію дій ОСОБА_4 з ч.2 ст. 286 КК України (в ред.2001 р.) на ст. 98 КК України (в ред.1960 р.) визнані безпідставними, оскільки обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, є обстановка вчинення злочину, яка характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху, тобто в процесі пересування транспортних засобів.

Відповідно до п.9 Порядку обліку дорожньо-транспортних пригод, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №538 від 30 червня 2005 року (538-2005-п) , не підлягають обліку пригоди (небезпечні випадки), що сталися за участю тракторів, інших самохідних машин і механізмів, внаслідок порушення техніки безпеки під час виконання ними основних виробничих операцій (польові роботи, прокладання траншей, лісозаготівля, робота в кар’єрах, вантажно-розвантажувальні роботи тощо).

Дії водія ОСОБА_4 під час керування трактором Т-150 К при виконанні сільськогосподарських робіт по обробці поля не підпадають під дію Правил дорожнього руху України.

Також перевірені і визнані необґрунтованими доводи касаційного подання прокурора про те, що призначена ОСОБА_4 міра покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину внаслідок м’якості.

Суд не порушив вимог закону щодо загальних засад призначення покарання, а також обґрунтовано звільнив ОСОБА_4 від покарання у зв’язку із закінченням строків давності, відповідно до вимог ст. 49, 74 КК України.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого щодо ОСОБА_4 вироку суду, не виявлено.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Херсонської області щодо ОСОБА_4 залишити без задоволення.