5-2399км10 Про привласнення патронів, які є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї, та незаконне їх зберігання без передбаченого законом дозволу з метою подальшого їх збуту - 12.10.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 12 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 17 липня 2009 року щодо ОСОБА_5,

зазначеним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки.

В апеляційному порядку дане судове рішення не переглядалося.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він на початку літа 2008 року, біля будівлі колишнього пивоварного заводу в смт. Брацлав Немирівського району Вінницької області, знайшов 12 револьверних патронів калібру 7,62 мм., які є бойовими припасами до нарізної вогнепальної зброї, привласнив їх та переніс до нежилого будинку на вул. Леніна в смт. Брацлав, де незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу з метою збуту. 18 травня 2009 року зазначені набої він збув ОСОБА_6 за 350 грн.

У касаційному поданні прокурор посилається на неправильне застосування судом кримінального закону, зокрема, незастосування ст. 71 КК України до ОСОБА_5, який вчинив новий злочин під час іспитового строку та на порушення судом вимог кримінально-процесуального закону. Вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м’якості. У зв’язку з цим просить скасувати вирок суду, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Проте, зазначених вимог судом дотримано не було.

Як убачається з довідки начальника ВІТ УМВС у Вінницькій області, ОСОБА_5 було засуджено 15 травня 2006 року за ч. 2 ст. 307 КК України до позбавлення волі на строк 5 років і на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки (а.с. 77).

Новий злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_5 вчинив на початку літа 2008 року, тобто, в період іспитового строку, встановленого йому попереднім вироком.

Отже, відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України суд повинен був призначити ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю вироків.

Проте, з огляду на вирок, суд на порушення цих вимог, не призначив ОСОБА_5 покарання за сукупністю вироків, внаслідок чого неправильно застосував кримінальний закон, що відповідно до ст. 398 КПК України є безумовною підставою для скасування вироку.

Крім того, згідно з роз’ясненнями, що містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) в разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст. 75 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Постановивши рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, суд не врахував, що ОСОБА_5 раніше судимий та вчинив злочин під час іспитового строку.

Отже, доводи касаційного подання про невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості злочину та даним щодо особи засудженого внаслідок його м’якості є обґрунтованими, а постановлений у справі вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати наведене, перевірити інші доводи наведенні в поданні та постановити законне й обґрунтоване рішення.

Якщо суд під час нового розгляду справи дійде висновку про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, то призначення покарання із звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України слід вважати м’яким.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 17 липня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.