Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Київ 12 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на судові рішення відносно ОСОБА_8.

Вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24 грудня 2009 року

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, приватний підприємець, не судимий,

засуджений за ч.3 ст. 286 КК України на 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Цивільні позови задоволено частково і стягнуто з ОСОБА_8 на користь:

- ОСОБА_4 і ОСОБА_5 солідарно 68 847 грн. 70 коп. відшкодування матеріальної шкоди і 130 000 грн. – моральної шкоди;

- ОСОБА_6. і ОСОБА_7 солідарно 35 575 грн. 30 коп. відшкодування матеріальної шкоди і 65 000 грн. – моральної шкоди;

- ОСОБА_9 і ОСОБА_10 солідарно 15 000 грн. відшкодування моральної шкоди;

- ОСОБА_11 і ОСОБА_12 солідарно 15 000 грн. відшкодування моральної шкоди;

- ОСОБА_13 і ОСОБА_14 кожній по 5 000 грн. відшкодування моральної шкоди;

- ОСОБА_15 на утримання малолітнього сина ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_2, щомісячно по 300 грн., починаючи з 1 жовтня 2008 року і до досягнення дитиною повноліття, а також 5 000 грн. відшкодування моральної шкоди;

- ОСОБА_17 10 000 грн. відшкодування моральної шкоди;

- зобов’язано ОСОБА_8 повернути на користь ОСОБА_18 і ОСОБА_19 солідарно легковий автомобіль за вартістю, технічною характеристикою і якістю, що відповідає ушкодженому автомобілю марки "Ауді-100", 1983 року випуску, з об’ємом двигуна 1,8 л, а також стягнуто на їх користь 4 000 грн. відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 4 березня 2010 року вирок Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24 грудня 2009 року змінено, скасовано даний вирок у частині задоволення цивільного позову і стягнення матеріальної та моральної шкоди солідарно на користь потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12, а також подружжям ОСОБА_18 та ОСОБА_19, а справу в цій частині направлено на новий розгляд у порядку цивільного судочинства. У решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_8 визнаний винуватим у тому, що він 7 липня 2008 року близько 14 години 30 хвилин, керуючи автомобілем "Мерседес-Бенц-Спрінтер" та рухаючись по автодорозі "Київ-Чоп" у напрямку м.Чоп на межі Воловецького і Свалявського районів зі швидкістю 50 км/год., на лівосторонньому повороті, в умовах дощу, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, порушив правила безпеки дорожнього руху, передбачені п.п. 1.2, 1.3, 11.2, 12.1, 12.3, 1.1 додатку п.34 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , під час гальмування виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з належним ОСОБА_18 автомобілем "Ауді-100" під керуванням ОСОБА_6, який рухався назустріч, унаслідок чого автомобіль "Мерседес-Бенц-Спрінтер" перекинувся на дах і впав за межами проїзної частини дороги, а водій автомобіля "Ауді-100" ОСОБА_6 та його пасажири ОСОБА_20 і ОСОБА_21 одержали тілесні ушкодження і померли на місці пригоди.

У касаційній скарзі потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 стверджують, що мінімальне покарання за ч.3 ст. 286 КК України обране ОСОБА_8 без врахування того, що він намагався уникнути кримінальної відповідальності, раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, що у справі відсутні пом’якшуючі обставини, а внаслідок злочину загинуло троє молодих осіб, у зв’язку з чим потерпілі просять скасувати судові рішення у зв’язку з надмірною м’якістю призначеного покарання і направити справу на новий судовий розгляд. Також потерпілі як цивільні позивачі не погоджуються з рішенням суду апеляційної інстанції про скасування вироку в частині цивільних позовів.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні касаційної скарги потерпілих слід відмовити.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини злочину, вчиненого ОСОБА_8, і відповідно доказам у справі вірно кваліфікував його дії за ч.3 ст. 286 КК України.

Доводи касаційної скарги потерпілих про необхідність призначення ОСОБА_8 більш суворого покарання не ґрунтуються на положеннях закону.

При призначенні ОСОБА_8 покарання судом враховано всі обставини, якими обумовлюється міра покарання, в тому числі й ті, на які посилаються потерпілі в касаційній скарзі, зокрема, загибель трьох людей як наслідок вчинення злочину, неодноразове притягнення ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності саме за порушення правил дорожнього руху, відсутність пом’якшуючих покарання обставин.

Також судом узято до уваги те, що злочин вчинено ОСОБА_8 уперше та з необережності, він позитивно характеризується, має на утриманні двох малолітніх дітей, і відсутні обставини, які обтяжують покарання.

На підставі таких даних, суд визнав за необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі в розмірі, наближеному до максимальної межі санкції закону, за яким його визнано винним, з обов’язковим додатковим покаранням у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Оцінивши наведене, колегія суддів вважає, що покарання призначено ОСОБА_8 відповідно до вимог ст. 65 КК України із забезпеченням принципу індивідуалізації, і підстав вважати його таким, що не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, немає.

Посилання потерпілих як цивільних позивачів на незаконність скасування апеляційною інстанцією вироку в частині вирішення їхніх цивільних позовів також є безпідставними.

Суд апеляційної інстанції в ході перевірки матеріалів кримінальної справи правильно встановив, що при вирішенні заявлених по справі цивільних позовів ОСОБА_4 і ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12, а також ОСОБА_18 та ОСОБА_19 суд першої інстанції не дотримався вимог цивільного законодавства, тому вирок у цій частині скасував як необґрунтований, а справу повернув на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

У зв’язку з наведеним, доводи потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 щодо їхніх позовних вимог мають бути перевірені під час нового судового розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до касаційного розгляду з метою перегляду судових рішень щодо ОСОБА_8 з мотивів, наведених у касаційній скарзі.

Керуючись ст. 394 КПК України, -

відмовити в задоволенні касаційної скарги потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7.