Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 12 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 2 березня 2010 року щодо ОСОБА_5,

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця м. Макіївки Донецької області,

такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 297 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_5 покладено обов’язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та періодично з’являтися у ці органи для реєстрації.

Постановлено стягнути із ОСОБА_5 на користь:

– ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди 1500 грн;

– ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди 1990 грн та моральної – 500 грн;

– ОСОБА_8 на відшкодування матеріальної шкоди 1500 грн та моральної – 500 грн;

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

2 травня 2009 року у вечірній час ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, разом з особами, які не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, у зв’язку з чим до них судом застосовані заходи виховного характеру, на цвинтарі селища ім. Леніна Гірницького району м. Макіївки з хуліганських мотивів, проявляючи особливу зухвалість та винятковий цинізм, умисно руками та ногами повалили на землю: пам’ятник на місці поховання ОСОБА_9, який належить ОСОБА_10, привівши його в непридатність;

пам’ятник на місці поховання ОСОБА_11, який належить ОСОБА_10;

пам’ятник на місці поховання ОСОБА_12, який належить ОСОБА_6, привівши його в непридатність;

пам’ятник на місці поховання ОСОБА_13, який належить ОСОБА_14, привівши його в непридатність;

пам’ятник на місці поховання ОСОБА_15, який належить ОСОБА_16, привівши його в непридатність; пам’ятник на місці поховання ОСОБА_17, який належить ОСОБА_16, привівши його в непридатність;

дерев’яний хрест на місці поховання ОСОБА_18, який належить ОСОБА_19;

дерев’яний хрест на місці поховання ОСОБА_20, який належить ОСОБА_19;

пам’ятник на місці поховання ОСОБА_21, який належить ОСОБА_22, пам’ятник на місці поховання ОСОБА_23, який належить ОСОБА_22;

пам’ятник на місці поховання ОСОБА_24, який належить ОСОБА_25, привівши його у непридатність, загальний пам’ятник на місці поховання ОСОБА_26 та ОСОБА_27, який належить ОСОБА_25, пам’ятник на місці поховання ОСОБА_28, який належить ОСОБА_25;

пам’ятник на місці поховання ОСОБА_29, який належить ОСОБА_30, загальний пам’ятник на місці поховання ОСОБА_29 та ОСОБА_31, який належить ОСОБА_30;

пам’ятник на місці поховання ОСОБА_32, який належить ОСОБА_33, пам’ятник на місці поховання ОСОБА_34, який належить ОСОБА_33, пам’ятник на місці поховання ОСОБА_35, який належить ОСОБА_33, пам’ятник на місці поховання ОСОБА_36, який належить ОСОБА_33, пам’ятник на місці поховання ОСОБА_37, який належить ОСОБА_33, привівши їх в непридатність;

пам’ятник на місці поховання ОСОБА_38, який належить ОСОБА_7, та огорожу місця поховання ОСОБА_38, ОСОБА_39 та ОСОБА_40, які належать ОСОБА_7, привівши їх в непридатність;

пам’ятник на місці поховання ОСОБА_41, який належить ОСОБА_42, привівши його в непридатність;

пам’ятник на місці поховання ОСОБА_43, який належить ОСОБА_8, привівши його в непридатність, пам’ятник на місці поховання ОСОБА_44, який належить ОСОБА_8, привівши його в непридатність;

пам’ятник на місці поховання ОСОБА_45, який належить ОСОБА_46, привівши його в непридатність;

пам’ятник на місці поховання ОСОБА_47, який належить ОСОБА_48, привівши його в непридатність;

пам’ятник на місці поховання ОСОБА_49, який належить ОСОБА_50, привівши його в непридатність;

пам’ятник на місці поховання ОСОБА_51, який належить ОСОБА_52, привівши його в непридатність, пам’ятник на місці поховання ОСОБА_53, який належить ОСОБА_52, пам’ятник на місці поховання ОСОБА_54, який належить ОСОБА_52,

пам’ятник на місці поховання ОСОБА_55, який належить ОСОБА_56, привівши його в непридатність.

Крім того, ОСОБА_5 разом з особами, які не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, у зв’язку з чим до них судом застосовані заходи виховного характеру, пошкодили 53 пам’ятника, 8 дерев’яних хрестів та 1огорожу на місцях поховання невстановлених осіб, після чого з місця вчинення злочину зникли.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування постановленого по справі вироку в зв’язку з призначенням засудженому ОСОБА_5 не справедливого покарання, вважаючи, що воно є м’яким. На його думку, неправильне застосування кримінального закону – в діях ОСОБА_5 прокурор вбачає ознаки ч. 3 ст. 297 КК України, потягло призначення засудженому "занадто м’якого покарання". Просить вирок місцевого суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Вергізову Л.А., яка підтримала касаційне подання у частині скасування вироку у зв’язку з м’якістю призначеного покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні надруги над могилами прокурором не оспорюється.

Разом із тим, призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд, не дотримався вимог ст. 65 КК України, належним чином не урахував усі обставини справи, пом’якшуючі та обтяжуючі покарання обставини та призначив покарання, що не відповідає тяжкості вчинених злочинів та даним про особу засудженого внаслідок м’якості.

Так, мотивуючи своє рішення щодо можливості виправлення ОСОБА_5 без ізоляції його від суспільства, місцевий суд послався на те, що він за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, судимості не мав, щиро розкаявся та сприяв розкриттю злочину. Обставиною, що обтяжує покарання, судом встановлено вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Разом із тим рішення суду про призначення ОСОБА_5 покарання зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України є передчасним та постановлено без урахування інших обставин справи. Зокрема, тяжкості вчиненого злочину, кількості епізодів, даних про особу засудженого, а також і те, що спільними діями ОСОБА_5 та інших осіб родичам похоронених заподіяно не тільки матеріальну, а й моральну шкоду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням, не може бути достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, оскільки є занадто м’яким.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню, а вирок місцевого суду – скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді суд має розглянути справу щодо ОСОБА_5 з дотриманням чинного законодавства та прийняти законне й обґрунтоване рішення у тому числі і при призначенні покарання. Крім того, місцевим судом обов’язково мають бути перевірені й інші доводи прокурора.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційне поданням заступника прокурора Донецької області задовольнити частково.

Вирок Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 2 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж місцевого суду в іншому складі суду.