Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 12 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Черкаської області на вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5,

вироком суду

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя АДРЕСА_1,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавленні волі на строк 3 роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_5 покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з’являтися у ці органи для реєстрації.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що 7 жовтня 2009 року приблизно о 19 годині 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння за кермом мотоцикла марки ІЖ, державний номерний знак 91-87 ЧКИ, не маючи права на керування транспортним засобом, проїжджаючи по вул. Шевченка с. Старосілля Городищенського району Черкаської області, порушивши вимоги п.п. 19.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_6, який стояв на краю проїзної частини дороги, внаслідок чого потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння.

У касаційному поданні перший заступник прокурора Черкаської області порушує питання про зміну постановленого по справі судового рішення – виключення із вироку посилання суду на кваліфікуючу ознаку ч. 2 ст. 286 КК України – порушення правил експлуатації транспорту, оскільки, як зазначає у поданні прокурор, органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувався у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, а суд визнав ОСОБА_5 винним ще й у порушенні правил експлуатації транспорту, вийшовши за межі пред’явленого органом досудового слідства обвинувачення.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Сенюк В.О., яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційному поданні доводи прокурора, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, стверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, є правильним і прокурором не оспорюється.

Правильність кваліфікації злочинних дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України сумнівів не викликає.

Як убачається зі справи, органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувався у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння.

Однак, суд, на порушення вимог ст. 275 КПК України, вийшов за межі пред’явленого ОСОБА_5 обвинувачення та визнав його винним ще й у порушенні правил експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне вирок щодо ОСОБА_5 змінити та виключити з нього висновок суду про кваліфікацію дій засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом.

Призначене винному покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів,

касаційне подання першого заступника прокурора Черкаської області задовольнити.

Вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити: виключити з мотивувальної частини вироку висновок суду про кваліфікацію дій ОСОБА_5 як порушення правил експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом.