Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 12 жовтня 2010 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді матеріалів справи судом першої інстанції, на постановлені судові рішення за скаргою ОСОБА_5,

постановою слідчого Дунайської транспортної прокуратури від 02 червня 2009 року порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_5 за фактом розтрати грошових коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Згідно з постановою слідчого, ОСОБА_5 у період часу з 13 червня 2005 року по 29 березня 2006 року, обіймаючи посаду президента ВАТ "Українське Дунайське пароплавство", зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, в інтересах фізичних осіб – підприємців ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підписав договори на виконання консультаційних послуг та до них акти виконаних робіт. Предметом вказаних договорів були послуги фізичних осіб – підприємців у вигляді загальнодоступної інформації, яка в свою чергу в подальшій роботі товариством не використовувалася. На підставі цих договорів проведено розрахунки з фізичними особами – підприємцями, в результаті чого ОСОБА_5 розтрачено кошти ВАТ "УДП" в особливо великих розмірах у сумі 1 310 985 грн.

На постанову слідчого до суду було подано скаргу ОСОБА_5, в якій він вказував на відсутність достатніх приводів та підстав до порушення кримінальної справи.

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 червня 2009 року задоволено скаргу ОСОБА_5, а вказану постанову про порушення кримінальної справи скасовано та відмовлено в порушенні кримінальної справи.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 06 липня 2009 року зазначену постанову місцевого суду змінено, виключено з її мотивувальної частини посилання суду на відсутність у матеріалах, на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи, даних про умисел ОСОБА_5 на привласнення чи розтрату чужого майна та відсутність суб’єктивної сторони складу злочину. В решті цю постанову залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що місцевий суд при розгляді скарги ОСОБА_5 порушив вимоги ст. 236-8 КПК України, внаслідок чого заздалегідь вирішив ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті. Апеляційний суд, у свою чергу, такого допущеного судом першої інстанції недоліку в установленому законом порідку не усунув. Порушує питання про скасування судових рішень та направлення матеріалів справи за скаргою ОСОБА_5 на новий судовий розгляд.

До початку розгляду колегією суддів матеріалів кримінальної справи щодо ОСОБА_5 прокурор, який брав участь у розгляді матеріалів справи судом першої інстанції, відкликав своє касаційне подання, а іншими учасниками судового розгляду зазначені судові рішення не були оскаржені в касаційному порядку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 396 КПК України, у разі відкликання касаційної скарги чи подання касаційний суд виносить ухвалу про закриття касаційного провадження, якщо іншими учасниками судового розгляду рішення не було оскаржено в касаційному порядку.

Отже, виходячи з наведеного, касаційне провадження у даній справі необхідно закрити.

Керуючись ст. 396 КПК України, колегія суддів

касаційне провадження за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді матеріалів справи судом першої інстанції, на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 червня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 06 липня 2009 року щодо ОСОБА_5 закрити.