Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Заїка М.М., Ситников О.Ф.,

секретар судового засідання - Шаманська І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 12.10.2011 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

У червні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 42-місячного грошового забезпечення у зв'язку з отриманням ним ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 12.10.2011 р. позов задоволено частково.

Визнано дії неправомірними та зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу по інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 24-місячного грошового забезпечення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 р. рішення суду першої інстанції змінено.

Зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги, призначеної відповідно до статей 9, 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 42-місячного грошового забезпечення.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції чинній на час встановлення позивачу інвалідності, передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" від 28.05.2008 р. № 499 (499-2008-п) , в редакції чинній на час встановлення позивачу інвалідності, одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі 42-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах України та 05.09.1997 р. звільнений зі служби за станом здоров'я.

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії № 1101 від 11.11.2010 р. позивачу встановлено захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Згідно довідки до Акту огляду МСЕК серії 10 ААА № 129375 з 25.11.2010 р. позивачу встановлено ІІ групу інвалідності по захворюванню, яке пов'язано з виконанням обов'язків військової служби.

15.12.2010 р. позивач звернувся до Київського міського військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням 25.11.2010 р. страхового випадку - інвалідності, яка є наслідком травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

Згідно витягу з протоколу засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 18.05.2011 р. № 2 у призначенні одноразової грошової допомоги відмовлено, оскільки позивач отримав інвалідність в грудні 2010 року, звільнений з військової служби у вересні 1997 року, під час дії редакції статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачала державне обов'язкове особисте страхування та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги, а тому правові підстави для виплати йому одноразової грошової допомоги відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 24-місячного грошового забезпечення, передбаченого статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою КМУ від 28.05.2008 р. № 499 (499-2008-п) .

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що строк настання інвалідності після звільнення з військової служби зазначеною постановою КМУ від 28.05.2008 р. № 499 (499-2008-п) не обмежується.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 24-місячного грошового забезпечення, в той час коли на момент встановлення позивачу інвалідності 25.11.2010 р. редакція пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб від 28.05.2008 р. № 499 (499-2008-п) передбачала виплату для інвалідів ІІ групи одноразової грошової допомоги у розмірі 42-місячного грошового забезпечення.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у рішеннях від 18.11.2014 р. № 21-446а14 та від 21.04.2015 р. № 21-135а15.

Посилання представника відповідача в обґрунтування вимог касаційної скарги на те, що судами визнано неправомірними дії, а не рішення відповідача, висновки судів щодо обґрунтованості вимог позивача не спростовує і не може бути підставою для скасування прийнятих судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Києва від 12.10.2011 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 р. у даній справі - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .