Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 7 жовтня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 та касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Київської області від 19 травня 2010 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2010 року засуджено:

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

м. Василькова Київської області, судимого 15 грудня

2008 року на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, на

підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування

покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України на 1 рік 6 місяців виправних робіт;

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця

м. Василькова Київської області, неодноразово

судимого, останній раз 18 квітня 2005 року на 6 років

позбавлення волі, звільненого 7 листопада 2008 року

умовно-достроково на 1 рік,

за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком та остаточно визначено 2 роки позбавлення волі.

Вироком Апеляційного суду Київської області від 19 травня 2010 року частково, в частині призначення покарання, скасовано вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2010 року щодо ОСОБА_5, та призначено йому покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України остаточно визначено 2 роки 7 місяців позбавлення волі. Цей же вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.

ОСОБА_5 та ОСОБА_7 визнано винними у тому, що вони 6 липня 2009 року у м. Василькові, отримавши від ОСОБА_8 підроблену грошову купюру номіналом 200 грн. для подальшого її збуту та заволодіння чужим майном шляхом обману, звернулись із пропозицією щодо придбання пива й цигарок до знайомого ОСОБА_9 Останній, отримавши від ОСОБА_5 та ОСОБА_7 підроблену грошову купюру, будучи цілком впевнений у її справжності, при розрахунку у магазині "Зодіак" надав її для оплати товару та отримання здачі. Проте, при проведенні обстеження грошової купюри її підробленість була виявлена, а ОСОБА_9 затримано працівниками міліції.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, не оспорюючи необхідність призначення йому покарання на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, вважає обране йому апеляційним судом покарання занадто суворим. Посилається на те, що судом не в повній мірі враховано пом’якшуючі його вину обставини. Просить скасувати вирок і направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, посилається на невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Вважає його занадто м’яким. Зазначає, що апеляційний суд істотно порушив кримінально-процесуальний закон, оскільки погіршив становище засудженого ОСОБА_5 за його відсутністю у судовому засіданні, та, залишивши без зміни вирок щодо ОСОБА_7, постановив щодо нього вирок, а не ухвалу. Просить скасувати вирок і направити справу на новий апеляційний розгляд. У доповненнях до касаційного подання прокурор просить вирок постановлений в апеляційному порядку як щодо ОСОБА_5 так і щодо ОСОБА_7 скасувати і направити справу на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засудженого ОСОБА_5, який підтримав доводи поданої ним касаційної скарги та просив касаційне подання прокурора залишити без задоволення, думку прокурора, яка підтримала подання, а скаргу засудженого ОСОБА_5 просила залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарги та подання, колегія суддів дійшла наступного.

Доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_5 суд апеляційної інстанції дослідив і дав їм належну оцінку. Суд обґрунтовано дійшов висновку, що при призначенні покарання судом першої інстанції був неправильно застосований кримінальний закон, тобто не було враховано те, що ОСОБА_5 вчинив злочин у період іспитового строку за попереднім вироком. За таких обставин суд обґрунтовано скасував вирок у частині призначеного покарання та призначив покарання із застосуванням вимог ст. 71 КК України. Остаточне покарання ОСОБА_5 суд призначив в межах санкції закону, при призначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, у тому числі і ті на які посилається засуджений у касаційній скарзі. Аналіз матеріалів справи в їх сукупності не дають підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_5

Не вважає колегія обґрунтованими також твердження прокурора у касаційному поданні про призначення засудженому ОСОБА_7 надмірно м’якого покарання. Покарання ОСОБА_7 призначено з урахуванням даних про його особу та конкретних обставин справи, у відповідності із загальними засадами призначення покарання, а тому колегія судів не вбачає підстав для задоволення касаційного подання прокурора в цій частині.

Разом із тим, апеляційний суд Київської області, постановивши вирок в апеляційному порядку не врахував порядок розгляду справи за апеляцією прокурора, в якій ставиться питання про погіршення становища засуджених, який прямо регламентовано главою 30 Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05) . На вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2010 року надійшла апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, щодо засуджених зазначеним вироком ОСОБА_5 та ОСОБА_7 При цьому, в апеляції ставилося питання про погіршення становища обох засуджених. До розгляду справи апеляційним судом по суті питання про зміну чи відкликання апеляції у повному обсязі чи у будь якій її частині прокурором не ставилося. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 358 КПК України, засуджений підлягає обов’язковому виклику в апеляційний суд, якщо в апеляції ставиться питання про його погіршення становища. Суд першої інстанції на виконання вимог ч. 4 ст. 354 повідомив засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_7 про їх обов’язкову участь у засіданні апеляційного суду (а.с. 244).

Отримавши справу до апеляційного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 358 КПК України зобов’язаний забезпечити участь у судовому засіданні апеляційної інстанції засудженого ОСОБА_7, який утримувався під вартою (а.с. 245), а також засудженого ОСОБА_5, якому запобіжний захід був змінений на підписку про невиїзд. Однак, на порушення цих вимог закону справа відносно засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_7 була розглянута апеляційним судом за відсутності в судовому засіданні засудженого ОСОБА_5, щодо якого постановлено вирок в апеляційному порядку та погіршено його становище.

При розгляді даної справи апеляційним судом були допущені й інші порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Так, суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу щодо двох засуджених: ОСОБА_5 і ОСОБА_7, постановив щодо них одне процесуальне рішення, яке є різним як по суті так і за його змістом, що суперечить роз’ясненням Верховного Суду України, що містяться у п. 10 Постанови №1 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року (v0001700-06) "Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку".

За наведених обставин касаційне подання прокурора та касаційна скарга ОСОБА_5 підлягають задоволенню частково. Вирок Апеляційного суду Київської області від 19 травня 2010 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_7 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Київської області від 19 травня 2010 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_7 скасувати, а справу направити до того ж суду на новий апеляційний розгляд.