Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Селівона О.Ф.,

суддів Заголдного В.В., Мороза М.А.

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 7 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на вирок Бучацького районного суду Тернопільської області від 9 квітня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області від 9 вересня 2009 року щодо останнього.

Цим вироком ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Звенигорода Бучацького району Тернопільської області, згідно зі ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 222, ч. 2 ст. 366 КК України, і призначено йому покарання:

- за ч. 3 ст. 212 КК України – 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-розпорядчих функцій, на 2 роки з конфіскацією майна;

- за ч. 1 ст. 222 КК України – 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-розпорядчих функцій, на 1 рік;

- за ч. 2 ст. 366 КК України – 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-розпорядчих функцій, на 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 остаточно призначено 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-розпорядчих функцій, на 2 роки з конфіскацією майна.

Цивільний позов Бучацької МДПІ залишено без розгляду.

Прийнято рішення щодо судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області від 9 вересня 2009 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він, працюючи директором дочірнього підприємства "Заготівельник" Бучацького районного споживчого товариства та будучи службовою особою, за період роботи з лютого 2003 року по жовтень 2005 року шляхом безпідставного отримання пільги з оподаткування податком на додану вартість при проведенні господарської діяльності, пов’язаної із заготівлею м’яса живою вагою та м’ясопродуктів, їх переробкою та реалізацією, умисно ухилився від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах на загальну суму 421708 грн. за таких обставин.

Постановою правління Бучацького РайСТ від 10 січня 2003 року на базі останнього створено ДП "Заготівельник", якому згідно з цією ж постановою для здійснення господарської діяльності передано на баланс належну Бучацькому РайСТ бойню, розташовану в с. Золотий Потік Бучацького району, що також було закріплено в п. 2.2 Статуту ДП "Заготівельник", зареєстрованого 14 лютого 2003 року Бучацькою райдержадміністрацією, в якому зазначено, що власником бойні залишається Бучацьке РайСТ і вона підлягає поверненню останньому.

За даними Бучацької районної санепідемстанції та КП "Бучацьке районне бюро технічної інвентаризації" висновок про відповідність вимогам санітарних норм об’єктів та споруд для отримання дозволу на введення в експлуатацію згаданої бойні та свідоцтво про право власності на неї ДП "Заготівельник" не видавалися.

Згідно з даними управління ветеринарної медицини в Бучацькому районі та доказами, дослідженими під час судового слідства, ДП "Заготівельник" здійснювало забій худоби переважно в забійних цехах та на обладнанні, що належать іншим суб’єктам господарської діяльності, будь-яких ветеринарних документів для забою худоби та реалізації м’ясопродукції з походженням забою з вищевказаної бойні ДП "Заготівельник" не видавалося. Крім того, ОСОБА_2 здійснював купівлю м’яса битою вагою і реалізовував його м’ясопереробним підприємствам, відображаючи обороти з придбання і продажу цієї м’ясопродукції із застосуванням спеціального (пільгового) режиму оподаткування.

Всупереч вимогам п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями) та п. 1 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №805 від 12 травня 1999 року (805-99-п) (з наступними змінами та доповненнями), директор ДП "Заготівельник" ОСОБА_2, будучи обізнаний, що очолюване ним ДП "Заготівельник" не має переробних потужностей і тому не має права на отримання дотацій при здійсненні господарської діяльності, пов’язаної із заготівлею м’яса живою вагою та м’ясопродуктів, їх переробкою та реалізацією, з метою незаконного одержання пільг щодо податку та ухилення від сплати податків протягом 2003-2005 років подавав у Бучацьку МДПІ та в Бучацьке відділення Козівської МДПІ загальні податкові декларації з податку на додану вартість, податкові декларації з податку на додану вартість переробного підприємства та уточнені розрахунки податкових зобов’язань зі сплати цього податку переробним підприємством, в які умисно вніс завідомо неправдиві відомості щодо застосування спеціального (пільгового) режиму оподаткування, безпідставно зазначаючи суми податку, які підлягали спрямуванню для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам, тоді як їх слід було відображати в загальних податкових деклараціях і сплачувати до бюджету, оскільки відповідно до вищевказаного Порядку спеціальний (пільговий) режим оподаткування застосовується переробними підприємствами за умови здійснення діяльності з переробки м’яса за допомогою власних переробних потужностей.

Таким чином ОСОБА_2, вчинивши шахрайство з фінансовими ресурсами, незаконно отримав пільги з податку на додану вартість та умисно ухилився від сплати до державного бюджету податку на додану вартість за період роботи з лютого 2003 року по жовтень 2005 року в сумі 421708 грн., що становить особливо великий розмір, зокрема: за 2003 рік – в сумі 26716 грн., за 2004 рік – в сумі 213166 грн. та за 2005 рік – в сумі 181826 грн.

У касаційних скаргах:

засуджений ОСОБА_2, даючи свій аналіз наявним у справі доказам, просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складів злочинів. Мотивує тим, що досудове та судове слідство у справі проведено неповно, однобічно і упереджено з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, не враховано показання свідків на його користь, висновки суду переважно мають характер припущень, оскільки не підтверджуються належними доказами, забій худоби здійснювався на бойні ДП "Заготівельник", ніяких пільг щодо податку на додану вартість останнє як переробне підприємство не отримувало, оскільки всі суми податку підлягали спрямуванню для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам, акт податкової перевірки, на якому ґрунтується його обвинувачення, складено з порушенням встановленого законом порядку;

захисник ОСОБА_1 наводить доводи, аналогічні доводам засудженого ОСОБА_2 щодо неповноти і однобічності досудового та судового слідства у кримінальній справі щодо нього та недоведеності його винуватості у вчиненні інкримінованих йому злочинів, і також просить вирок та ухвалу скасувати, а справу закрити за відсутністю в діях ОСОБА_2 складів злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 222 та ч. 2 ст. 366 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що в їх задоволенні необхідно відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку місцевого суду касаційним судом є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє вироки місцевих судів щодо неповноти і однобічності досудового та судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилаються у своїх касаційних скаргах засуджений ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_1, згідно зі ст. 367 КПК України є предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів даної кримінальної справи, на вирок місцевого суду засудженим ОСОБА_2, захисниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подавалися апеляції, в яких вони наводили доводи, аналогічні доводам касаційних скарг засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1

За результатами перевірки цих доводів під час розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_2 в апеляційному порядку апеляційний суд не знайшов підстав для задоволення вищевказаних апеляцій, зазначивши в ухвалі докладні мотиви свого рішення, з яким погоджується і колегія суддів.

Дії ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 222, ч. 2 ст. 366 КК України кваліфіковано правильно, а покарання йому за кожен із вчинених ним злочинів та за їх сукупністю призначено з дотриманням вимог ст. ст. 65, 70 цього Кодексу.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування або зміни постановлених у даній справі судових рішень, не встановлено.

Отже підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов’язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 відмовити.