Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача),

Головчук С.В.,

Ліпського Д.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Харкові про стягнення заборгованості, за касаційними скаргами Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Харкові на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2015 року,

У жовтні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова звернулось (далі - Управління) до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Харкові (далі - Відділення), в якому з урахуванням змінених позовних вимог просило:

- визнати незаконними дії відповідача щодо не включення сум до Актів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з квітня 2014 року по серпень 2014 року по пенсіонерам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на загальну суму 1637,71 грн., а також витрати на поховання за липень 2014 року, що підлягають відшкодуванню в розмірі 300 грн. та поштові видатки у розмірі 2 грн. 37 коп.;

- стягнути з відповідача суму невизнаних витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та суми витрат на поховання разом з поштовими видатками за період з квітня 2014 року по серпень 2014 року у розмірі 1940,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що дії відповідача щодо не включення сум до Актів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з квітня 2014 року по серпень 2014 року по пенсіонерам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на загальну суму 1637,71 грн., а також витрати на поховання ОСОБА_6 за липень 2014 року в розмірі 300 грн. та поштові видатки у розмірі 2,37 грн., є незаконними та не ґрунтуються на вимогам законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2015 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з квітня 2014 року по серпень 2014 року по пенсіонерам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на загальну суму 1637,71 грн.

Прийнято в цій частині нову постанову, якою стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Харкові на користь Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з квітня 2014 року по серпень 2014 року по пенсіонерам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на загальну суму 1637,71 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова просить змінити постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у визнанні суми заборгованості понесених управлінням витрат у зв'язку із виплатою допомоги на поховання ОСОБА_6 на суму 300 грн. та суму витрат з виплати та доставки допомоги на поховання у розмірі 2,37 грн.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Харкові у касаційній скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції про відмову у позові.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судами встановлено, що Управлінням складено Акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, з квітня 2014 року по серпень 2014 року.

Відповідач частково не визнав та не включив при підписанні до Актів суми витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в сумі 1637,71 грн., а також витрати на поховання громадянина ОСОБА_6 у розмірі 300 грн. із поштовими видатками у сумі 2,37 грн.

Відмова відповідача мотивована відсутністю законних підстав для відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві сум виплат за переліченими підставами, а тому вони не прийняті до заліку при підписанні Актів за 2014 рік.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки громадяни ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Харкові не перебувають та особові справи зазначених потерпілих у відділенні відсутні, у останнього відсутній обов'язок щодо відшкодування вказаним особам витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві. Крім того, суд зазначив, що оскільки серед наданих позивачем документів відсутній висновок відповідних медичних закладів про наявність причинного зв'язку смерті потерпілого ОСОБА_6 з одержаним ним каліцтвом, у Відділення відсутні підстави для прийняття до взаємозаліку витрат, понесених позивачем на виплату за період з квітня 2014 року по серпень 2014 року допомоги на поховання зазначеної особи в розмірі 300 гривень.

Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з квітня 2014 року по серпень 2014 року по пенсіонерам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на загальну суму 1637,71 грн. апеляційний суд керувався тим, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з квітня 2014 року по серпень 2014 року (включно) між Управлінням та Відділенням підписані Акти щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Однак Відділенням частково не визнані та не включені при підписанні до Актів звірки суми витрат по громадянах ОСОБА_5 та ОСОБА_4, оскільки нещасні випадки із зазначеними особами стались на території колишніх республік СРСР.

Усього відповідачем не визнано та не включено коштів на суму 1940,08 грн., з якої основний розмір пенсій по інвалідності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - 1637,71 грн., допомога на поховання ОСОБА_6 - 300 грн. та поштові видатки - 2,37 грн.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 з 22 травня 1990 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкові та одержує пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва. Згідно з актом про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 31 січня 1990 року, нещасний випадок з ОСОБА_5 стався 28 січня 1990 року під час роботи на Ново-Уренгойському автотранспортному підприємстві тресту "Укрбургаз".

ОСОБА_4 перебуває на обліку у позивача з 19 червня 1984 року та одержує пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва. Нещасний випадок з ОСОБА_4 стався під час роботи ОРС тресту ЗХС м. Зима, Іркутської області 14 жовтня 1983 року, згідно з актом про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 15 жовтня 1983 року.

Тобто, вказані громадяни отримали каліцтво на підприємствах, розташованих на території радянських республік за період їх входження до складу СРСР та держав-учасниць СНД.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи) пенсія по інвалідності є одним із видів матеріального забезпечення, що надається за загальнообов'язковим державним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

За правилами частини четвертої статті 26 Основ та пункту 5 частини першої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р. № 1105-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1105) Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, встановлений статтею 21 Закону № 1105-XIV та пунктом 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. № 5-4/4 (z0376-03) (далі - Порядок).

До вказаного переліку входять: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття; допомога на поховання; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

13 березня 1992 року між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав підписано Угоду про гарантії прав громадян у сфері пенсійного забезпечення (997_107) , в преамбулі якої визначено, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Відповідно до умов Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (стаття 1); всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення (стаття 3); призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання; для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою (стаття 6); при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера (стаття 7).

Таким чином, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався на території будь-якої з держав-учасниць СНД або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР, виплачується особі за законодавством тієї держави-учасниці Співдружності, на території якої вона проживає.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що витрати управління ПФУ, пов'язані з виплатою та доставкою ОСОБА_5 та ОСОБА_4 пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду соціального страхування як належного страховика від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а тому правомірно стягнув з відповідача зазначені витрати на загальну суму 1637,71 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Відділення на користь позивача витрат на поховання громадянина ОСОБА_6 у розмірі 300 грн. разом із поштовими видатками у сумі 2,37 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 8 статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826 (826-2001-п) , регулює питання відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України таких витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг. Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 Порядку). Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником (пункт 5 Порядку).

Згідно з абзацом 2 частини 9 статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Враховуючи зміст частини 4 статті 26 Основ, частини 2 статті 24 Закону № 1105-XIV, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика та відшкодувати понесені ним витрати.

Аналіз норм Закону № 1105-XIV (1105-14) та Порядку № 826 (826-2001-п) , затвердженого на виконання частини 8 статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 квітня 2013 року (справа № 21-108а13).

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не доведено, що смерть ОСОБА_6 пов`язана із травмою, отриманою на виробництві чи професійним захворюванням, висновки відповідних медичних закладів про наявність причинного зв'язку смерті з одержаним ним каліцтвом.

За таких обставин, відсутні підстави для відшкодування витрат, понесених Управлінням за період з квітня 2014 року по серпень 2014 року на виплату допомоги на поховання ОСОБА_6 в розмірі 300 грн. разом із поштовими видатками у сумі 2,37 грн.

З огляду на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права у спірних правовідносинах, викладені в касаційних скаргах доводи сторін є необґрунтованими.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційні скарги слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Харкові залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2015 року - без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.