Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 05 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5,

постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.12.2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця с. Коровинці Недригайлівського району Сумської області, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

звільнено на підставі ст. 45 КК України від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 15 і ч.1 ст. 369 КК України, у зв’язку з дійовим каяттям, а провадження по справі закрито.

Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_5 обвинувачувався у тому, що він, будучи адвокатом Кіровоградської обласної колегії адвокатів та захисником по справі, 25 травня 2009 року о 16 год., увійшовши до розташованого у АДРЕСА_2 старшого слідчого в ОВС слідчої частини відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами та злочинними організаціями, СУ ГУ МВС України в Полтавській області ОСОБА_4, який був службовою особою, з метою дачі хабара для звільнення від кримінальної відповідальності підзахисного ОСОБА_8, в ході розмови зі слідчим пояснив, що має при собі гроші в сумі 2200 доларів США, які передає ОСОБА_4. за закриття останнім справи щодо ОСОБА_8, і поклав їх у другий том кримінальної справи № 08315126 за обвинуваченням ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, який лежав на робочому столі слідчого ОСОБА_4 Таким чином, він виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки слідчий відмовився від одержання хабара.

Звільняючи ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 369 КК України у зв’язку з дійовим каяттям, місцевий суд у постанові про закриття справи послався на те, що ОСОБА_5 позитивно характеризувався, вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, своєю поведінкою активно сприяв розкриттю злочину, що свідчило про його дійове каяття.

У апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_5 не переглядалась .

У касаційному поданні заступник Генерального прокурора України просить постанову суду щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального закону. Посилається на те, що ОСОБА_5 на досудовому слідстві вину у вчиненні злочину не визнавав, а при розгляді справи в суді першої інстанції вину визнав лише після допиту усіх свідків по справі, що, на думку прокурора, не свідчило про його сприяння розкриттю злочину та призвело до затягування судового слідства, а тому немає підстав вважати наявним дійове каяття в діях ОСОБА_5

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є, зокрема, неправильне застосування закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Відповідно до ст. 45 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям можливе у разі, якщо особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих складових елементів виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК України.

Як убачається з постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.12.2009 року, суд, звільняючи ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України, послався на те, що підсудний уперше вчинив злочин невеликої тяжкості, повністю визнав свою вину, щиро покаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину.

У той же час, як видно з матеріалів справи, ОСОБА_5 винним себе у вчиненні інкримінованого злочину на досудовому слідстві не визнавав, заперечував факт дачі 2200 доларів США слідчому ОСОБА_4. як хабара за закриття останнім справи щодо ОСОБА_8 та відмовлявся давати показання по справі, тобто не надавав допомоги правоохоронним органам у з’ясуванні обставин справи і розкритті злочину.

Окрім того, в судовому засіданні за заявою ОСОБА_5 він давав показання, в яких визнав свою винуватість і висловив щире каяття у вчиненому, тільки після допиту свідків по справі.

Наведеним обставинам, які свідчили про відсутність активного сприяння ОСОБА_5 розкриттю злочину, суд ніякої оцінки не дав і безпідставно звільнив його від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд постановив незаконне рішення про закриття кримінальної справи і звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям, а тому воно підлягає скасуванню із-за неправильного застосування кримінального закону – статті 45 КК України.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суду.