Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 05 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Вінницької області на вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 25 лютого 2010 року щодо ОСОБА_5,

цим вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 05.11.2009 року за ч.1 ст. 185 КК України до штрафу в сумі 850 грн.,

засуджено:

- за ст. 395 КК України на 6 місяців арешту;

- за ч.2 ст. 190 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю покарань шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і 6 місяців.

За вироком суду ОСОБА_5 визнаний винуватим і засуджений за те, що 14 листопада 2009 року, близько 09 год., шляхом обману з метою незаконного заволодіння майном прийшов на пункт прийому металобрухту ТОВ "ВМС-МЕТ" по вул. Шмідта в м. Калинівка, де раніше підробляв, та під приводом необхідності коштів на поховання нещодавно народженої дитини шляхом обману заволодів грошима ОСОБА_6 в сумі 500 грн. та грошима інших робітників пункту на суму 300 грн.

Крім того, ОСОБА_5 після звільнення 21.12.2005 року по відбуттю покарання за вчинення злочину, завідомо знаючи про встановлення щодо нього адміністративного нагляду терміном на 1 рік у виді заборони виїзду за межі м.Калинівка без спеціального дозволу начальника Калинівського РВ ГУМВС, в період з 22.12.2009 року по 11.01.2009 року самовільно залишив місце проживання по АДРЕСА_2 й виїхав у АДРЕСА_1, внаслідок чого порушив встановлені щодо нього правила адміністративного нагляду.

У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_5 не переглядався.

У касаційному поданні перший заступник прокурора Вінницької області просить вирок щодо ОСОБА_5 скасувати у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а справу направити на новий судовий розгляд . Стверджує, що суд усупереч вимогам ст. 334 КПК України у вироку не вказав коли, ким та з приводу чого щодо ОСОБА_5 було встановлено адміністративний нагляд, правила якого були ним порушені, та неправильно зазначив період його ухилення від адміністративного нагляду. Крім того, посилається на неправильне застосування кримінального закону тим, що суд не визначив ОСОБА_5 покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України та помилково застосував ч. 4 ст. 70 КК України, не звернувши уваги на необхідність призначення засудженому покарання і за правилами ст. 71 КК України. Також доводить, що призначене ОСОБА_5 покарання, в тому числі із застосуванням ст. 75 КК України, не відповідає тяжкості вчинених злочинів та даним про особу засудженого внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 190, ст. 395 КК України, в касаційному поданні не заперечується.

Відповідно до ч.1 ст. 334 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку повинно бути викладено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини й мотивів злочину та докази, на яких ґрунтується висновок суду.

Суд порушив зазначені вимоги закону та не врахував роз’яснень, викладених в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" від 29.06.1990 року № 5 (v0005700-90) , відповідно до яких у мотивувальній частині вироку повинен викладатися весь обсяг обвинувачення, визнаного доведеним, а також обставини справи, які визначають ступінь винності підсудного, його роль у злочинах та докази, покладені судом в обґрунтування висновків.

Так, суд визнавши ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 395 КК України, у вироку у фабулі обвинувачення, визнаного судом доведеним, у повному обсязі не виклав формулювання цього обвинувачення, зокрема, не вказав, коли, ким та з приводу чого було встановлено щодо ОСОБА_5 адміністративний нагляд, правила якого були ним порушені, хоча у пред’явленому ОСОБА_5 органами досудового слідства обвинуваченні ці дані були наведені. Також суд неправильно визначив термін, в період якого ОСОБА_5 самовільно залишив місце свого проживання, зазначивши, що це відбулося з 22.12.2009 року по 11.01.2009 року, в той час як за пред’явленим йому обвинуваченням цей термін становив з 22.12.2009 року по 11.01.2010 року.

Окрім того, суд допустив порушення кримінального закону при призначенні ОСОБА_5 покарання.

Так, відповідно до ч.1 ст. 70 КК України у разі вчинення особою декількох злочинів суд призначає покарання за кожен злочин окремо та визначає за сукупністю злочинів остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Згідно з вимогами ст. 71 КК України у разі, якщо засуджений учинив новий злочин після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, суд зобов’язаний до покарання, призначеного за новим вироком, повністю чи частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_5 раніше судимий вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 05.11.2009 року за ч.1 ст. 185 КК України до штрафу в сумі 850 грн.

За вироком цього ж суду від 25 лютого 2010 року його визнано винуватим у вчиненні 14.11.2009 року і з 22.12.2009 року нових злочинів, передбачених ч.2 ст. 190, ст. 395 КК України, тобто зазначені злочині, як установив суд, ОСОБА_5 вчинив після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття призначеного йому за цим вироком покарання.

За таких обставин суду належало після призначення покарання ОСОБА_5 за кожний із злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ст. 395 КК України, у резолютивній частині вироку призначити йому покарання за сукупністю цих злочинів на підставі ч.1 ст. 70 КК України та про призначення покарання за сукупністю вироків відповідно до вимог ст. 71 КК України, а не застосовувати ч.4 ст. 70 КК України.

Таким чином, по справі допущено істотні порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, які перешкодили суду постановити законний і обґрунтований вирок.

Неправильне застосування кримінального закону потягло й призначення засудженому невиправдано м’якого покарання.

Також є безпідставним і застосування щодо ОСОБА_5 звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України.

За таких обставин вирок суду щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого суду належить дослідити докази у встановленому законом порядку та при доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів призначити засудженому покарання відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Вінницької області задовольнити.

Вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 25 лютого 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.