Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у місті Києві 05 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 09 березня 2010 року щодо ОСОБА_5,

вказаним вироком ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця с. Підставки Липоводолинського району Сумської області, мешканця АДРЕСА_1, такого, що не мав судимості на підставі ст. 89 КК України,

- засуджено за ч.2 ст. 364 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі без позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік з покладенням обов’язків на підставі ст. 76 КК України повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання і роботи та періодично з’являтися в ці органи для реєстрації.

За вироком суду ОСОБА_5 визнаний винуватим і засуджений за те, що, перебуваючи з 15 липня 1992 року по 12 листопада 2007 року на посаді начальника Носівського районного відділу земельних ресурсів, 13 грудня 2006 року, використовуючи своє службове становище, діючи в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, в порушення ч.4 ст. 116 Земельного кодексу України, видав цим особам державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 7,87 га вартістю 74736 грн., які розташовані поза межами с. Козари Носівського району в урочищі "Білий світ", хоча в цей же день він вже видав зазначеним громадянам державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, які розташовані у межах с. Козари Носівського району, знаючи, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян проводиться лише один раз по кожному виду користування. Таким чином, діями ОСОБА_5 були спричинені інтересам держави тяжкі наслідки у виді матеріальних збитків на суму 74736 грн.

У апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_5 не переглядалась.

У касаційному поданні заступник Генерального прокурора України, не заперечуючи доведеності винуватості та кваліфікацію дій ОСОБА_5 за ч.2 ст. 364 КК України, стверджує, що призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України без призначення обов'язкового додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади, не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу внаслідок м’якості. Просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65, 69, 75 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. За наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу (2341-14) за цей злочин, а у разі, коли дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування основного покарання, може прийняти рішення про звільнення від відбування цього покарання з випробуванням. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд зазначив про врахування ступеня тяжкості вчиненого ним злочину та даних про особу засудженого, а саме його віку, сімейного становища, стану здоров'я, відношення до праці, наявності постійного місця проживання, позитивних характеристик.

Як на пом’якшуючі покарання ОСОБА_5 обставини суд послався на відсутність судимості та щире каяття у вчиненому.

З огляду на зазначене, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без відбування основного покарання у виді позбавлення волі та звільнив його від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком. Підстав вважати, що судом було неправильно застосовано ст. 75 КК України, немає.

Разом із тим, зазначені вище обставини суд визнав й такими, що давали підстави для застосування щодо ОСОБА_5 ст. 69 КК України і не призначення йому додаткового покарання за ч.2 ст. 364 КК України у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади.

Однак при цьому суд не звернув увагу на те, що за період роботи ОСОБА_5 на посаді начальника відділу земельних ресурсів Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області він неодноразово у 2003 – 2006 роках притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень з використанням службового становища та щодо нього була порушена кримінальна справа за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України, яка постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 19.05.2008 року була провадженням закрита у зв'язку з закінченням строків давності (т.1 а.с.337, т.2 а.с. 10, 11, 12, 13).

Також не взято до уваги те, що ОСОБА_5 згідно з довідкою обласної спеціалізованої лікарні мав психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, з приводу чого неодноразово лікувався (т.1 а.с.332, т.2 а.с.20).

З огляду на зазначене, застосування судом ст. 69 КК України і не призначення засудженому за злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України, обов’язкового за санкцією цього закону додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади, слід визнати незаконним і таким, що потягло призначення засудженому покарання, яке через його м’якість не можна визнати необхідним й достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення нових злочинів, а тому вирок щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи у разі доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину суду належить призначити йому покарання відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 09 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.