Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Горбатюка С.А.Суддів Мороз Л.Л. Стрелець Т.Г. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ, Товариство) "Автопромпідшипник" до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішень та карток відмови за касаційною скаргою Харківської митниці Міндоходів (далі - Харківська митниця) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року

У листопаді 2013 року ТОВ "Автопромпідшипник" в Харьківському окружному адміністративному суді пред'явило позов до Харківської митниці про скасування рішень та карток відмови.

Позов обґрунтовувало тим, що Товариство надало повний пакет документів, передбачений статтею 53 Митного кодексу України, необхідний для визначення митної вартості товарів, але Харківська митниця безпідставно застосувала не основний метод визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну - за ціною договору (контракту), а резервний метод.

Вважає, що зміст рішень про коригування митної вартості не відповідає приписам наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 (z0883-12) про затвердження Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Правила), оскільки в них відсутні будь-які пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Просило:

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05 липня 2013 року № 807100000/2013/00866;

- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 05 липня 2013 року № 807000003/2013/001327/2;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05 липня 2013 року № 807100000/2013/00865;

- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 05 липня 2013 року № 807000003/2013/001331/2.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року, залишеною без зміни ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року, позов задоволено.

Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05 липня 2013 року № 807100000/2013/00866.

Скасовано рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів від 05 липня 2013 року № 807000003/2013/001327/2.

Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05 липня 2013 року № 807100000/2013/00865.

Скасовано рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів від 05 липня 2013 року № 807000003/2013/001331/2.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Харківська митниця подала касаційну скаргу, в якій вказала на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ "Автопромпідшипник" (Покупець) і компанією GULF WORLDWIDE DISTRIBUTION FZE (Продавець) укладено контракт від 01 липня 2008 року № 839/1, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продавати продукцію, яка буде постачатись по завчасно погодженим заявкам, а покупець прийняти та сплатити вказану продукцію по цінам та кількості, згідно специфікації, що являються невід'ємною частиною даного контракту.

25 червня 2013 року Товариство подало до Харківської митниці вантажну митну декларацію № 807100000/2013/029673 на товар "Корпуси підшипників умонтованими кульковими підшипниками" та вантажну митну декларацію № 807100000/2013/029669 на товар "Підшипники кулькові, зовнішній діаметр яких більший як 30 мм (від 35 мм до 270 мм)", в яких визначило митну вартість товару за основним методом у розмірах 75717,17 доларів США та 64451,02 доларів США відповідно.

Судова колегія зазначає про технічну помилку, що допустили суди першої та апеляційної інстанцій в календарній даті цих вантажних митних декларацій, зазначивши в своїх рішеннях в цій частині інші дати, а саме 05 липня 2013 року. Разом з тим, ця помилка не впливає на вирішення справи по суті.

05 липня 2013 року Товариством було подано нові вантажні митні декларації, а саме: вантажну митну декларацію від 05 липня 2013 року № 807100000/2013/032088 на товар "Корпуси підшипників умонтованими кульковими підшипниками" та вантажну митну декларацію від 05 липня 2013 року № 807100000/2013/032089 на товар "Підшипники кулькові, зовнішній діаметр яких більший як 30 мм (від 35 мм до 270 мм)", в яких визначив митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товару у розмірах 75717,17 доларів США та 64451,02 доларів США відповідно.

До вантажних митних декларацій подано і відповідні декларації митної вартості від 05 липня 2013 року.

05 липня 2013 року Харківською митницею були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/001327/2 і № 807000003/2013/001331/2 та прийняті картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05 липня 2013 року № 807100000/2013/00866 і № 807100000/2013/00865.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, та залишаючи без зміни рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанцій, виходили з того, що Харківська митниця не довела правомірності прийнятих нею рішень, зокрема: не доведено підстав для застосування резервного методу визначення митної вартості товарів, не зазначено в рішеннях про коригування митної вартості причин незастосування кожного з попередніх методів, як того вимагають Правила.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами другою, третьою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин першої, другої, п'ятої-сьомої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі зокрема:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

У відповідності до вимог частин другої - восьмої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджено матеріалами справи, вартість товару імпортованого за митними деклараціями від 25 червня 2013 року № 807100000/2013/029673 та № 807100000/2013/029669 визначена Товариством за першим методом.

Для митного оформлення товару разом з декларацією Товариство надало відповідачу:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 16 листопада 2012 року № 807/2012/0000959;

- міжнародну автомобільну накладну від 20 червня 2013 року (CMR)- 017541;

- коносаменти від 07 травня 2013 року № 97143004419, № 97143004420;

- рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги від 23 травня 2013 року LS-3743777, LS-3743776;

- рахунки-фактури (інвойси) від 22 квітня 2013 року № 14023, від 30 квітня 2013 року № 14069;

- зовнішньоекономічний контракт від 01 липня 2008 року № 839/1;

- додаткові угоди до зовнішньоекономічного контракту від 01 липня 2008 року, від 04 січня 2012 року, від 08 серпня 2012 року, від 28 грудня 2012 року;

- специфікації до зовнішньоекономічного договору від 22 квітня 2013 року № 60 і від 30 квітня 2013 року № 61;

- договір (контракт) про перевезення від 17 лютого 2011 року № 236/20;

- довідки про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами від 09 квітня 2013 року № 431;

- декларації про відповідність від 18 червня 2013 року № 177/7848, № 177/7847;

- свідоцтво про визнання відповідності від 18 червня 2013 року № 177/7846;

- інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 26 грудня 2008 року № 5038;

- інформація про позитивні результати здійснення фіто санітарного контролю товару від 20 червня 2013 року № 2730;

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 17 червня 2013 року № 48038 і № 48037;

- сертифікати про походження товару форми від 30 травня 2013 року № 13345344 і № 13345345;

- інформаційний код результатів митного огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 05 липня 2013 року № 1/1-1-0-1/1/00/1/1/1;

- митні декларації, за якими було відмовлено у випуску товарів від 25 червня 2013 року № 807100000/2013/029673 та № 807100000/2013/029669.

Надані позивачем документи є належними і достатніми для декларування митної вартості на підставі першого методу визначення митної вартості товару.

Відповідачем не доведено суперечливості у числових значеннях складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару, наявності будь-яких застережень з приводу застосування першого методу до визначення ціни товару, поданого на митне оформлення.

При коригуванні митної вартості імпортованого Товариством товару, митний орган в порушення вимог статті 57 Митного кодексу України не розглянув можливості визначення митної вартості шляхом застосування інших методів визначення вартості товару за відповідним переліком та черговістю (крім резервного).

Матеріали справи не містять жодного належного і допустимого доказу того, що Харківська митниця обґрунтувала необхідність застосування резервного методу визначення вартості товару.

Судова колегія не бере до уваги доводи касаційної скарги Харківської митниці про те, що достатньою підставою для коригування митної вартості товарів є наявність інформації за іншими митними деклараціями, а саме: від 07 червня 2013 року № 700080000/2013/3686, від 25 червня 2013 року № 125130000/2013/215312, від 24 травня 2013 року № 403000006/2013/4978 у зв'язку із наступним.

У відповідності до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав, а матеріали справи не містять належним чином засвідчених копій або оригіналів митних декларацій, на які посилається Харківська митниця, як на доказ сумніву у визначенні Товариством митної вартості товару за основним методом визначення митної вартості товару, тобто за ціною договору (контракту).

Отже, за відсутності ознак пов'язаності імпортера з іноземним контрагентом та ознак, які вказували б на явну незвичайність умов або суттєву відмінність від звичайних умов господарської операції з поставки відносно ціни придбання, відсутні підстави для визначення митної вартості за шостим методом.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині відсутності обґрунтованих сумнівів у визначенні митної вартості товарів за основним методом є правильними.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку із чим відсутні підстави для її задоволення.

Судові рішення у цій справі є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування або зміни немає.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопромпідшипник" до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішень та карток відмови - без зміни.

Зупинення виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року у вказаній справі, яке встановлено ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2014 року, зняти.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.