Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянувши в судовому засіданні 31 серпня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисників засудженого ОСОБА_4 – ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 15 червня 2009 року та на ухвалу колегії судів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 13 квітня 2010 року,

зазначеним вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3,

раніше не судимого,

- засуджено за ч.2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 2640 грн. на відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_6, а у разі недостатності у неповнолітнього засудженого майна для відшкодування матеріальної шкоди потерпілому цю суму постановлено стягнути з його матері ОСОБА_4

За вироком суду ОСОБА_4 засуджено за те, що він 30.07.2008 року, близько 19 год. 30 хв., перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1, за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою умисно напали на ОСОБА_6 та, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров’я, шляхом нанесення удару потерпілому в голову невстановленим предметом заволоділи майном його майном на суму 2640 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 13 квітня 2010 року вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 15 червня 2009 року щодо ОСОБА_4 змінено: виключено рішення суду про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 2640 грн. у разі недостатності у засудженого ОСОБА_4 майна для відшкодування матеріальної шкоди потерпілому. У решті вирок залишено без зміни.

У касаційних скаргах захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_4 стверджують про неповноту та однобічність досудового слідства та судового розгляду справи. Вказують на те, що органи досудового слідства та суд не перевірили версію, висунуту на захист ОСОБА_4, про те, що засуджений не вчиняв нападу на ОСОБА_6, а штовхнув іншу особу, яка перебувала в стані алкогольного сп’яніння. Посилаються на те, що ОСОБА_4, будучи позбавленим права на захист, внаслідок застосування щодо нього фізичного та психічного насильства з боку працівників міліції, обмовив себе, написавши явку з повинною. Зазначають про те, що показання свідка ОСОБА_7 непослідовні і їх не можна враховувати при обґрунтуванні доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, оскільки свідок в силу наявних у неї захворювань, на думку захисників, не могла бачити вчинюваний щодо ОСОБА_6 злочин. Вказують на порушення органами досудового слідства процедури впізнання ОСОБА_7 особи по фотографіям. Зазначають про порушення судом права на повну фіксацію судового процесу технічними засобами та невідповідність показань свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9, викладених у протоколі судового засідання, тим, що давались ними в судовому засіданні. Посилаються на те, що потерпілим не надано документів, які б підтверджували вартість викрадених у нього речей, окрім того, ставлять під сумнів правильність встановлення тяжкості спричинених ОСОБА_6 тілесних ушкоджень. Стверджують, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги ст. 351 КПК України, оскільки їм та засудженому не було вручено копій змін до апеляції прокурора. Просять судові рішення щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу провадженням закрити, в задоволенні цивільного позову потерпілого відмовити.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку й всебічно досліджених у судовому засіданні доказах, які детально викладені у вироку суду.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_4 злочину щодо потерпілого ОСОБА_6 не вчиняв, а лише штовхнув особу, яка перебувала в стані алкогольного сп’яніння, оскільки, як видно з матеріалів справи, ця версія засудженого була перевірена під час досудового слідства та в суді шляхом дослідження явки з повинною й показань ОСОБА_4, допиту потерпілого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, показаннями яких спростовано зазначене твердження ОСОБА_4

Так, версія на захист ОСОБА_4 спростована послідовними показаннями потерпілого ОСОБА_11, який стверджував, що раптово для себе отримав ззаду удар по голові, впав, та під час втрати ним свідомості у нього було забрано срібні ланцюжок і браслет, а також гаманець з грошима; даними явки ОСОБА_4 з повинною, де він визнав заволодіння ним і дівчиною ланцюжком та гаманцем потерпілого, а також показаннями ОСОБА_4 як підозрюваного та обвинуваченого, які він, частково визнаючи вину, двічі давав з участю обраних ним захисників, вказуючи, що з виниклої неприязні до потерпілого дійсно штовхнув його в спину, а коли той впав, бачив, як невідома дівчина забирала у потерпілого гаманець і ланцюжок, після чого він разом з нею втік з місця події, але все викрадене залишилося у дівчини, а він повернувся в кафе "Затишок" до свого знайомого ОСОБА_10, з яким тут же був затриманим.

Винуватість ОСОБА_4 підтверджена й показаннями свідка ОСОБА_7, яка була очевидцем вчинюваного щодо ОСОБА_6 злочину, і на досудовому слідстві та в суді однозначно вказала на ОСОБА_4 як на особу, яка, нанісши удар в голову потерпілого, разом з дівчиною обшукувала ОСОБА_6 та заволоділа його майном, після чого вони вдвох з місця події втекли. За цими особами ОСОБА_7 просила простежити дітей, що гралися на вулиці, серед яких був ОСОБА_8 та ОСОБА_9, що ті й зробили.

Свідок ОСОБА_8 на досудовому слідстві при допиті в присутності матері та при проведенні впізнання особи по фотографіям, стверджував, що саме ОСОБА_4 був тією особою, за якою просила простежити свідок ОСОБА_7 30.07.2010 року, і яка забігла в кафе "Затишок", про що він повідомив жінкам, вказавши на цю особу дружині потерпілого. Свідок ОСОБА_9 в присутності батька на досудовому слідстві та в суді стверджував, що ОСОБА_7 вказала на дівчину, за якою необхідно було простежити, і яка втекла від нього, сівши в маршрутне таксі.

Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підтвердили показання ОСОБА_7 про те, що вона указала саме на ОСОБА_4 як на особу, яка разом з невідомою дівчиною напала на ОСОБА_6, і яку вони затримали в кафе "Затишок". Окрім того, на досудовому слідстві свідок ОСОБА_10 повідомив, що близько 19 год. його товариш ОСОБА_4 виходив з кафе "Затишок" приблизно на 15 хвилин, а, повернувшись до вказаного закладу, повідомляв йому про те, що він разом з дівчиною забрали у невідомого чоловіка ланцюжок, гаманець і браслет, а про інші подробиці він повідомити не встиг, оскільки був затриманий.

Зазначені показання потерпілого і свідків суд обґрунтовано визнав достовірними, оскільки вони уточнювали й доповнювали одне одного, не містили суттєвих суперечностей і узгоджувались з іншими доказами по справі, в тому числі з висновками судово-медичної експертизи ОСОБА_6, показаннями свідка ОСОБА_14 тощо.

Посилання захисників на те, що показання свідка ОСОБА_7 непослідовні і їх не можна враховувати при обґрунтуванні доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні розбою, оскільки свідок в силу наявних у неї захворювань, на думку захисників, не могла бачити вчинюваний щодо ОСОБА_6 злочин, безпідставні і не знайшли свого підтвердження в результаті перевірки матеріалів справи, оскільки, хоча ОСОБА_7 і хворіла на певні захворювання та проходила після побаченого нею злочину лікування, проте, на досудовому слідстві та в суді, будучи повідомленою про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, та не маючи жодних підстав для обмови ОСОБА_4, давала детальні показання щодо вчиненого останнім злочину, за яким вона спостерігала з вікон своєї квартири. При цьому несуттєві суперечності в показаннях свідка, даних на досудовому слідстві та через вісім місяців в суді, не свідчать про те, що ці показання є недостовірними.

Згідно з висновками судово-медичної експертизи в результаті нанесення удару в голову ОСОБА_6 невстановленим предметом, потерпілому були спричинені забійна рана голови, струс головного мозку, садна обличчя, і ці тілесні ушкодження відносились до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров’я. Підстав не довіряти правильності висновку судово-медичної експертизи у колегії суддів немає.

Органами досудового слідства і судом були досліджені всі обставини та докази, які мали значення для прийняття правильного рішення у справі.

З огляду на це, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_4 в інкримінованому злочині і правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст. 187 КК України.

Суди як першої, так і апеляційної інстанцій ретельно перевіряли доводи щодо непричетності ОСОБА_4 до вчиненого щодо ОСОБА_6 злочину, аналогічні тим, що наведені у касаційних скаргах.

Викладені у судових рішеннях мотиви визнання цих доводів безпідставними і такими, що не відповідають матеріалам справи, колегія суддів знаходить обґрунтованими і погоджується з ними.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи істотних порушень норм кримінально-процесуального законодавства, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів і тягли скасування чи зміну судових рішень по справі, не встановлено.

Посилання захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про застосування до засудженого недозволених методів ведення досудового слідства спростовані матеріалами справи. Допити підозрюваного й обвинуваченого ОСОБА_4, як і всі інші слідчі дії за участю засудженого, проходили в присутності захисника, що виключало можливість незаконного впливу на засудженого.

Аналогічні доводи захисників та засудженого були предметом ретельної перевірки суду та прокуратури Дніпровського району м. Херсона з винесенням постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, та свого підтвердження не знайшли.

Затримання ОСОБА_4 було проведено 30.07.2008 року з повідомленням про це його матері ОСОБА_4 У цей же день йому було роз’яснено право на захист, на його прохання він забезпечений захисником, після чого допитаний в присутності захисника.

За таких обставин немає підстав вважати, що були порушені права ОСОБА_4 на захист.

Доводи захисників про порушення права на повну фіксацію судового процесу технічними засобами необґрунтовані.

Як убачається з протоколу судового засідання, 11.11.2008 року захисником ОСОБА_5 було заявлено клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами, і це клопотання судом було задоволено. Згідно з довідкою секретаря судового засідання (а.с.286) звукозапис судового засідання від 24.11.2008 року, який проводився судом, не копіюється і не відтворюється, однак це не свідчить про порушення судом вимог кримінально-процесуального закону.

Зауваження захисника ОСОБА_4 на протокол судового засідання були розглянуті місцевим судом в установленому законом порядку.

За таких обставин судом не допущено порушень вимог ст. 87 КПК України.

Те, що захисникам та засудженому ОСОБА_4 не були вручені зміни до апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, яке тягне скасування ухвали Апеляційного суду Херсонської області від 13 квітня 2010 року, оскільки ці зміни, які надійшли до суду апеляційної інстанції 12 квітня 2010 року, оголошувалися апеляційним судом у присутності засудженого та захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Покарання ОСОБА_4 обрано відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого та пом’якшуючих покарання обставин; воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Твердження захисників про безпідставне стягнення з засудженого 2640 грн. на відшкодування матеріальної шкоди потерпілому безпідставні, оскільки на досудовому слідстві та в суді потерпілий незмінно та послідовно вказував перелік викраденого у нього майна та його вартість. Підстав не довіряти показанням потерпілого у колегії суддів немає, і у касаційних скаргах таких обґрунтованих підстав не наведено.

З огляду на вищевикладене, касаційні скарги захисників засудженого ОСОБА_4 – ОСОБА_5 та ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.

Підстав для призначення справи до розгляду в суді касаційної інстанції з повідомленням осіб, визначених ст. 384 КПК України, не встановлено.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити захисникам засудженого ОСОБА_4 – ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у задоволенні їх касаційних скарг.