Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 31 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Сумської області на вирок Краснопільського районного суду Сумської області від 30 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5,

зазначеним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше неодноразово судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_5 покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця свого проживання, роботи й навчання та періодично з’являтися для реєстрації в зазначені органи.

Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він 24 травня 2009 року, близько 11-ї години, з метою заволодіння чужим майном прийшов на територію тваринної ферми ТОВ "Славгород", що знаходилась в с. Славгород Краснопільського району, та, скориставшись відсутністю працівників ферми, проник до сараю, звідки таємно викрав трьох поросят вагою по 8 кг кожне вартістю 45 грн. за 1 кг живої ваги, спричинивши вказаному товариству матеріальну шкоду на суму 1080 грн.

У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_5 не переглядався.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_5 у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м’якість з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки вважає відсутніми підстави для застосування щодо ОСОБА_5 ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання доводів касаційного подання, перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд належним чином не мотивував, які саме дані про його особу давали підстави для висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Посилання суду як на підставу для звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на активне сприяння засудженим розкриттю злочину, є безпідставним, оскільки злочин був розкритий завдяки оперативним заходам працівників міліції.

При цьому, суд не дав належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_5, будучи особою, яка раніше неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, і останні чотири його судимості у встановленому порядку не зняті та не погашені, у черговий раз вчинив новий корисливий злочин, який відповідно до положень ст. 12 ч. 3 КК України відноситься до категорії тяжких. Тобто, суд належним чином не врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, як про це правильно зазначено у касаційному поданні.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, попередніми вироками від 29.03.1994 р. та 29.10.2001 р. ОСОБА_5 призначалися покарання у виді виправних робіт та у виді позбавлення волі зі звільненням його від відбування цього покарання з випробовуванням, тобто покарання, не пов’язані з позбавленням волі. Однак він через короткий проміжок часу (менше 3-х місяців) після постановляння цих вироків учиняв нові корисливі злочини, що також ставить під сумнів обґрунтованість висновку суду про можливість застосовування до ОСОБА_5 положень ст. 75 КК України.

Із наявної в матеріалах справи характеристики убачається, що ОСОБА_5 також притягувався і до адміністративної відповідальності.

У зв’язку з вищезазначеним колегія суддів вважає, що доводи касаційного подання щодо м’якості призначеного ОСОБА_5 покарання внаслідок безпідставного застосування ст. 75 КК України, є обґрунтованими.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді справи буде доведена винуватість ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного злочину, то покарання йому належить призначити відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

задовольнити касаційне подання першого заступника прокурора Сумської області.

Вирок Краснопільського районного суду Сумської області від 30 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати за м’якістю призначеного покарання, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суддів.