Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянувши в судовому засіданні 31 серпня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 жовтня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 14 вересня 2009 року,

зазначеним вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця і мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,

- засуджено за ч.2 ст. 125 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1445 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 130,77 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 2000 грн. – моральної шкоди та 5700 грн. на відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

Цим же вироком виправдано

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянку України, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканку м. Чернігова, раніше не судиму,

- у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України, за недоведеністю її участі у вчиненні цього злочину.

За вироком суду ОСОБА_4 засуджено за те, що він 16.09.2006 року, близько 14 год. 20 хв., перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1, на ґрунті неприязних стосунків завдав ОСОБА_5 удар дерев’яною палицею по голові, від чого потерпіла впала на землю, після чого наніс їй декілька ударів ногами в область сідниць, грудей, правої верхньої кінцівки, чим заподіяв потерпілій легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров’я.

ОСОБА_4 обвинувачував ОСОБА_5 в тому, що вона 16.09.2006 року, близько 14 год., знаходячись біля будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, будучи у стані сп’яніння, на ґрунті особистої неприязні безпричинно та несподівано завдала ОСОБА_4 удар палкою по руці, спричинивши йому фізичного болю.

Виправдовуючи ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України, суд визнав, що це обвинувачення не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні і спростовується узгодженими між собою показаннями ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_5 не завдавала удару по руці ОСОБА_4 зі спричиненням йому фізичного болю, а показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 не прийняті судом як докази обвинувачення, оскільки вони є непослідовними та не узгоджуються із сукупністю інших доказів, якими встановлені фактичні обставини справи.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 14 вересня 2009 року вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 вказує на неповноту та однобічність судового розгляду справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до незаконності його засудження за ч.2 ст. 125 КК України. Стверджує, що вирок побудований на показаннях заінтересованих осіб зі сторони виправданої. Вказує на те, що фіксація судового процесу технічними засобами не велася, а головуючий по справі був заінтересований в результатах справи. Посилається на неправильне вирішення судом цивільного позову в частині стягнення витрат на оплату праці адвоката. Просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку й всебічно досліджених у судовому засіданні доказах, які детально викладені у вироку суду.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження ОСОБА_4 про те, що він злочину щодо потерпілої ОСОБА_5 не вчиняв, а потерпіла, будучи в стані алкогольного сп’яніння, завдала йому удару, після чого сама декілька разів падала на асфальт, в результаті чого в неї могли виникнути тілесні ушкодження, оскільки, як видно з матеріалів справи, ця версія засудженого була перевірена в суді шляхом допиту всіх заявлених ОСОБА_5 і ОСОБА_4 свідків, дослідження медичної документації ОСОБА_5 та висновків проведених щодо неї судово-медичних експертиз.

Так, версія ОСОБА_4 спростована показаннями потерпілої ОСОБА_5, яка вказувала, що на ґрунті існуючих між ними неприязних стосунків ОСОБА_4 вихопив з її рук палицю, вдарив її по голові, штовхнув, від чого вона впала, а потім відчула, що засуджений ногами наносив їй удари по тулубу й кінцівках. Свідок ОСОБА_6 указала, що вона бачила конфлікт, та дала детальні показання щодо його обставин, зазначаючи, що саме ОСОБА_4 бив потерпілу, а остання не завдавала йому ударів. Неповнолітній свідок ОСОБА_7 у присутності педагога також показала, що ОСОБА_4, підійшовши до ОСОБА_14, повалив її на землю та зламав її палку.

Зазначені показання свідків і потерпілої суд обґрунтовано визнав достовірними, оскільки вони уточнювали одне одного, не містили суттєвих суперечностей і узгоджувались з іншими доказами по справі, в тому числі з висновками проведеної на підставі обстеження та медичної документації ОСОБА_5 судово-медичної експертизи №1656 від 09.07.2007 року, відповідно до якої у ОСОБА_5 були виявлені закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, синці, забиття м'яких тканин голови, лівої половини грудної клітини, правої верхньої кінцівки, які в комплексі могли утворитися в строк 16.09.2007 року від дії тупих предметів, в тому числі від нанесення ударів палицею по голові, ногами по тулубу і кінцівках, а також при падінні з висоти власного зросту при попередньому наданні її тілу прискорення; ці тілесні ушкодження віднесені до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я потерпілої. Одночасно визнано практично неможливим утворення всього комплексу виявлених у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень від її падіння.

Також суд правильно не врахував показання свідка ОСОБА_11- дружини засудженого, оскільки вони в деталях суперечили показанням самого ОСОБА_4; свідків ОСОБА_15 і ОСОБА_13, оскільки показання цих осіб, які перебували в дружніх стосунках із засудженим, були суперечливі між собою; свідка ОСОБА_10, оскільки вони не узгоджувалися з висновками судово-медичної експертизи ОСОБА_5

Окрім того, показання ОСОБА_4 щодо обставин і наслідків злочину, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України, в якому він обвинувачував ОСОБА_5, непослідовні, оскільки в них він то вказував, що ОСОБА_5, безпричинно завдавши йому удару палкою по руці, заподіяла фізичного болю, то зазначав, що від цих дій у нього утворилися тілесні ушкодження у виді синця, що не підтверджено об’єктивними медичними даними.

Судом були досліджені всі обставини та докази, які мали значення для прийняття правильного рішення у справі, в тому числі й ті, на які посилався ОСОБА_4 і його захисник при спростуванні пред’явленого ОСОБА_4 в порядку ст. 27 КПК України обвинувачення.

З огляду на це, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, та про недоведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України.

Суди як першої, так і апеляційної інстанцій ретельно перевірили доводи щодо необґрунтованості засудження ОСОБА_4, аналогічні тим, що наведені у касаційній скарзі.

Викладені у судових рішеннях мотиви визнання цих доводів безпідставними і такими, що не відповідають матеріалам справи, колегія суддів знаходить обґрунтованими і погоджується з ними.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи істотних порушень норм кримінально-процесуального законодавства, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів і тягли скасування чи зміну судових рішень по справі, не встановлено.

Посилання засудженого ОСОБА_4 на те, що не проводилася фіксація судового процесу технічними засобами, необґрунтовані, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про те, що учасниками процесу подавалось відповідне клопотання.

Також при розгляді справи в місцевому суді учасниками процесу не ставилася під сумнів об’єктивність головуючого по справі, і клопотання про його відвід не заявлялися.

ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 377 КПК України, є законною та обґрунтованою.

Покарання ОСОБА_4 обрано відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, позитивних даних про особу засудженого та пом’якшуючих покарання обставин; воно є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Цивільний позов ОСОБА_5 вирішено відповідно до вимог цивільного та кримінально-процесуального закону. Також правильно вирішено судом й питання про стягнення з ОСОБА_4 на користь потерпілої витрат, понесених нею на оплату праці адвоката, що надавав їй правову допомогу. Розмір цих витрат підтверджений відповідним договором та квитанцією про сплату ОСОБА_5 зазначеної в договорі суми, і підстав вважати цей розмір завищеним немає.

З огляду на вищевикладене, касаційна скарга засудженого ОСОБА_4 задоволенню не підлягає. Підстав для призначення справи до розгляду в суді касаційної інстанції з повідомленням осіб, визначених ст. 384 КПК України, не встановлено.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити засудженому ОСОБА_4 у задоволенні його касаційної скарги.