Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням і доповненням до нього, заступника прокурора Чернівецької області, на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 7 липня 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючого судимості в силу ст. 89 КК України,

засуджено:

- за ч.1 ст. 296 КК України на 1 рік обмеження волі;

- за ч.2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання 3 роки позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 8 вересня 2009 року вирок змінено. Постановлено виключити з вироку обвинувачення та призначення покарання ОСОБА_5 за ч.1 ст. 296 КК України. В іншій частині вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, з урахуванням змін внесених апеляційним судом, ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він, 22.04.2008р., знаходячись АДРЕСА_1, на грунті особистих неприязних стосунків, умисно наніс ОСОБА_6 декілька ударів руками і ногами в різні частини тіла, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження як небезпечні для життя в момент заподіяння, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень 27 квітня 2008 року ОСОБА_6 помер.

У касаційному поданні і доповненні до нього, заступник прокурора Чернівецької області просить судові рішення щодо ОСОБА_5 скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та безпідставним застосуванням ст. 69 КК України при призначенні йому покарання, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, раніше притягувався до кримінальної відповідальності і відбував покарання в місцях позбавлення волі, на шлях виправлення не став і вчинив злочин, внаслідок якого настали тяжкі наслідки – смерть потерпілого. Вважає, що суд безпідставно врахував, як пом’якшуючі покарання обставини - неправомірну поведінку потерпілого та знаходження на утриманні ОСОБА_5 неповнолітньої дитини. Враховуючи, що санкцією ч.2 ст. 121 КК України передбачене покарання від 7 до 10 років позбавлення волі, то призначене ОСОБА_5 покарання у виді 3 років позбавлення волі є надмірно м’яким. Зазначає, що апеляційний суд виключив з вироку обвинувачення за ч.1 ст. 296 КК України, але при цьому безпідставно не виключив з нього призначення покарання ОСОБА_5 за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання і доповнення до нього, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Доведеність вини і правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 у поданні не оспорюються.

Доводи у поданні щодо м’якості призначеного засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України не є достатньо переконливими і не ґрунтуються на обставинах наведених у вироку, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину і пом’якшують йому покарання.

Так, при призначенні ОСОБА_5 покарання суд врахував те, що він позитивно характеризується за місцем проживання і роботи, має сімю, що на його утриманні знаходиться неповнолітня дитина, що злочин він вчинив під впливом неправомірної поведінки потерпілого. Судом врахована також думка потерпілого ОСОБА_7 в судовому засіданні про відсутність претензій морального і матеріального характеру щодо ОСОБА_5 і про не призначення останньому суворого покарання. Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_5 в судовому засіданні щиро покаявся (а.с.269).

Рішення суду про призначення ОСОБА_5 покарання нижче від найнижчої межі відповідно до ст. 69 КК України, відповідає вимогам закону і судом вмотивоване.

Разом з тим, суд призначив ОСОБА_5 із застосуванням ст. 69 КК України покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим. Так, суд не врахував тяжкість вчиненого злочину, внаслідок якого загинула людина, дані про особу ОСОБА_5, який хоча і не має судимості, але раніше вчиняв умисні злочини.

Крім того, апеляційний суд, перевіряючи справу, виключивши із вироку обвинувачення ОСОБА_5 за ч.1 ст. 296 КК України, але при цьому не виключив призначене покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок і ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи, суду слід врахувати вимоги ст. 65 КК України та з урахуванням особи ОСОБА_5 і конкретних обставин справи, призначити йому покарання, яке було б необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Якщо буде доведено винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за обставин викладених у вироку, і ті ж дані про його особу, то призначення йому покарання нижче від найнижчої межі у виді 3 років позбавлення волі, слід визнати м’яким.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційне подання і доповнення до нього, заступника прокурора Чернівецької області, задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 7 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 8 вересня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.