Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 31 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисників засудженого ОСОБА_5 ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на вирок Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 серпня 2009 року, який ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 листопада 2009 року залишений без зміни,

зазначеним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця і мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією ? частини належного йому майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ст. 71 КК України кожного до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією ? частини належного їм майна.

ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_11 01 травня 2009 року, приблизно о 02 год., будучи в стані алкогольного сп’яніння, біля будинку АДРЕСА_2, діючи за попередньою змовою між собою з метою заволодіння чужим майном, зустріли раніше не знайомого їм ОСОБА_9, якому ОСОБА_10 завдав удар рукою по голові та збив його з ніг, завдавши фізичного болю. ОСОБА_5 слідкував за навколишньою обстановкою, а ОСОБА_11 і ОСОБА_10 відкрито заволоділи належним потерпілому ОСОБА_9 майном - ювелірними виробами, курткою, мобільним телефоном та кросівками на суму 630 грн.

У цей же день, приблизно о 03 год., ОСОБА_5 разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_11, будучи в стані алкогольного сп’яніння, на проспекті Айвазовського в м. Феодосія, діючи за попередньою змовою між собою, напали на ОСОБА_8 і ОСОБА_12 з метою заволодіння їх майном, для чого ОСОБА_10, застосувавши небезпечне для здоров’я потерпілого насильство, завдав ОСОБА_12 удар кулаком в обличчя, від якого той впав і втратив свідомість. ОСОБА_11, перешкоджаючи ОСОБА_8 в наданні допомоги ОСОБА_12 і застосовуючи до нього насильство, небезпечне для здоров’я потерпілого, завдав ОСОБА_8 удари в голову і тулуб, від чого той також впав. Після цього ОСОБА_5 підбіг до ОСОБА_8 і разом із ОСОБА_11 завдали потерпілому декілька ударів по тілу та заволоділи його мобільним телефоном і грошима на суму 850 грн., а ОСОБА_10, обшукавши ОСОБА_12, заволодів його майном – ювелірними виробами, мобільним телефоном та грошима на суму 8589 грн., завдавши потерпілому ще декілька ударів в обличчя, від яких той знову втратив свідомість. Внаслідок зазначених дій ОСОБА_12 і ОСОБА_8 було заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, у виді закритих черепно-мозкових травм і струсу головного мозку.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 листопада 2009 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_6 посилаються на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених ОСОБА_5 злочинів та даним про його особу внаслідок суворості. Стверджують, що суд при призначенні ОСОБА_5 покарання, хоча у вироку й послався, але по суті не врахував як пом’якшуючі покарання обставини те, що він учинив злочини вперше, вину у їх вчиненні визнав повністю, щиро розкаявся, подав явку з повинною, своїми показаннями сприяв розкриттю злочинів. Також вказують, що суд не звернув увагу на думку потерпілих, які просили не позбавляти ОСОБА_5 волі, та на те, що потерпілим було повністю відшкодовано завдану злочинами шкоду. Вважають, що суд не дотримав принцип індивідуалізації покарання, не врахувавши менш активну роль ОСОБА_5 у вчиненні злочинів. Просять вирок щодо ОСОБА_5 змінити, пом’якшити призначене йому покарання, обравши його із застосуванням ст. 69 КК України, або призначити йому покарання, не пов'язане із позбавленням волі.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_8 вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого ОСОБА_5 внаслідок суворості. Посилається на те, що суд при призначенні покарання не врахував менш активної ролі ОСОБА_5 у вчиненому щодо нього злочині. Просить вирок щодо ОСОБА_5 змінити, обравши йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_9 також просить вирок щодо ОСОБА_5 змінити, призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Посилається на те, що суд при призначенні покарання не врахував усіх пом'якшуючих покарання ОСОБА_5 обставин, в тому числі й те, що він вину визнав повністю, щиро розкаявся та вибачився перед ним. Окрім того, стверджує, що суд не врахував його позицію щодо призначення засудженому покарання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення касаційних скарг без задоволення, а судових рішень щодо ОСОБА_5 без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 187 КК України у касаційних скаргах не заперечуються.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65, 69 КК України, а також роз'яснень, що містяться у п.п.2, 3, 4, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року (v0007700-03) з наступними змінами "Про практику призначення судами кримінального покарання", при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. При цьому, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховуються також особливості конкретного злочину й обставини його вчинення, а саме, спосіб вчинення злочину, роль в ньому кожного зі співучасників, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо. За наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу (2341-14) за цей злочин. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання, місцевий суд урахував тяжкість вчинених ним злочинів, дані про особу засудженого, який позитивно характеризувався за місцем навчання, служби в армії, роботи та за місцем проживання. Також суд визнав пом’якшуючими його покарання обставинами вчинення ним злочинів уперше в молодому віці, щире каяття, з’явлення з повинною та повне добровільне відшкодування потерпілим заподіяної злочинами шкоди.

Вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння визнано судом обставиною, обтяжуючою покарання ОСОБА_5

Разом з тим, призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд не в повній мірі врахував конкретні обставини справи, роль засудженого у вчиненні злочинів, інші пом’якшуючі його покарання обставини та не дотримав принцип індивідуалізації покарання.

Як убачається з вироку суду, при призначенні ОСОБА_5 покарання судом фактично не було враховано встановлених судом обставин справи, за якими ОСОБА_5 не був ініціатором вчинення злочинів, насильства до ОСОБА_9 і ОСОБА_12 не застосовував, майно у них безпосередньо не відбирав, а щодо ОСОБА_8, приєднавшись до дій ОСОБА_11, застосував насильство в виді завдання ударів по тулубу, а не по голові, що підтверджував і потерпілий ОСОБА_8, тобто заподіяння ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень у виді закритої черепно-мозкової травми і струсу головного мозку, що виникли від ударів в голову, не було пов’язано безпосередньо з діями ОСОБА_5

За таких обставин слід визнати, що роль ОСОБА_5 у вчиненні злочинів в групі з іншими особами була менш активною, і це суд мав урахувати при призначенні йому покарання.

Окрім того, як убачається з матеріалів справи, потерпілі ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ОСОБА_8, а також законний представник потерпілого ОСОБА_9 - ОСОБА_14 зазначали про відсутність у них претензій до ОСОБА_5 і просили суд про призначення йому покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, зазначаючи про це і в своїх апеляціях на вирок (а.с. 245, 262, 263, 385, 388, 395).

Зазначені обставини та дані про особу засудженого, разом з урахованими судом, істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого ним злочину й давали підстави для застосування ст. 69 КК України і призначення йому покарання у виді позбавлення волі за розміром нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.2 ст. 187 КК України.

Разом із тим, з огляду на доводи, наведені у вироку суду, не вбачається підстав для застосування щодо ОСОБА_5 ст. 75 КК України або призначення йому більш м’якого виду покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, як про це порушено питання в касаційних скаргах потерпілих та захисників.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_7, потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 серпня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 листопада 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити : із застосуванням ст. 69 КК України пом’якшити призначене йому за ч.2 ст. 187 КК України покарання до 5 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому майна. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією ? частини належного йому майна.