Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 26 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом по першій інстанції, на вирок апеляційного суду Донецької області від 1 квітня 2010 року, яким засуджено:

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, такого, що не має судимості відповідно до ст. 89 КК України,

- за п. п. 4, 10, ч.2 ст. 115 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 152 КК України на дев’ять років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 125 КК України на два роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_5 визначено остаточне покарання – п’ятнадцять років позбавлення волі;

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, такого, що не має судимості відповідно до ст. 89 КК України,

- за ч. 2 ст. 125 КК України на один рік обмеження волі;

- за ч. 1 ст. 129 КК України на два роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 визначено остаточне покарання – два роки обмеження волі.

За ч. 5 ст. 27, п. п. 4, 10 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 152 КК України ОСОБА_6 виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні зазначених злочинів.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними у вчиненні інкримінованих їм злочинів за таких обставин.

22 листопада 2008 року ввечері ОСОБА_5 та ОСОБА_6 після вживання спиртних напоїв пішли до знайомої ОСОБА_7, яка мешкала по вулиці Котовського у місті Маріуполь.

Прибувши на початку першої години ночі за вказаною адресою, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, який мешкав у неї, почали розпивати спиртні напої. В будинку також перебувала колишня співмешканка ОСОБА_5 – ОСОБА_9, яка не вживала з ними спиртні напої, але в процесі спілкування з усіма в образливій формі почала висловлюватися відносно матері ОСОБА_5

Під час сварки, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків ОСОБА_5 приблизно в 00 годин 30 хвилин 23 листопада 2008 року в кухні почав бити ОСОБА_9, завдаючи їй удари спочатку по обличчю, а коли вона впала на підлогу – руками та взутими ногами по різних частинах тіла.

Злякавшись, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 одразу пішли з будинку і не повернулися, а ОСОБА_5, маючи умисел на вбивство ОСОБА_9, продовжував бити потерпілу, завдаючи їй удари по різних частинах тіла руками і ногами.

ОСОБА_10, який під час побиття ОСОБА_5 ОСОБА_9 сидів за столом на кухні, встав та вийшов в спальню, де працював телевізор, сів на диван і побачив сплячого на матраці раніше не знайомого йому ОСОБА_11, а на іншому дивані – сплячого ОСОБА_12, якого знав. Підійшовши до ОСОБА_11, ОСОБА_6 розбудив його, чим викликав його невдоволення та докори. На ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків ОСОБА_6 завдав ОСОБА_11 удару кулаком в обличчя, від якого той упав на матрац.

ОСОБА_5, припинивши побиття ОСОБА_9, зайшов до спальні, де разом з ОСОБА_6 підійшли до лежачого на підлозі ОСОБА_11 і на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків почали його бити, потім відвели його на кухню, де продовжили побиття.

Після цього ОСОБА_5, залишивши ОСОБА_11, взяв ОСОБА_9 за волосся і потягнув її з кухні в кімнату, де продовжив бити.

ОСОБА_6, озброївшись ножем, приставив його до горла ОСОБА_11, погрожуючи вбивством.

У цей час ОСОБА_5 продовжив побиття ОСОБА_9, завдаючи їй з особливою жорстокістю удари руками і ногами в область обличчя, голови та інші частини тіла. Потім повернувся на кухню, де разом з ОСОБА_6 продовжили бити ОСОБА_11, після чого ОСОБА_5 взяв дерев’яний стілець і вдарив ним ОСОБА_11 по голові.

Після цього удару ОСОБА_5, взявши ОСОБА_11 за комір, потягнув його до спальні, а ОСОБА_6 ззаду вдарив потерпілого по голові, від чого той впав і втратив свідомість.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ОСОБА_11 спричинено легкі тілесні ушкодження.

Після побиття ОСОБА_11 ОСОБА_6 вийшов на кухню, де сів за стіл, а ОСОБА_5 в цей час, перебуваючи в кімнаті, застосувавши фізичне насильство, подавивши волю ОСОБА_9 до опору, зґвалтував її.

Після цього, ОСОБА_5, реалізовуючи свій намір на вбивство потерпілої, продовжив завдавати їй удари руками та ногами по різних частинах з особливою жорстокістю, також завдав ОСОБА_9 ножем, який попередньо взяв на кухні, не менш ніж п’ять ударів по різних частинах тіла, після чого, стрибнув декілька разів на обличчя та верхню частину тулубу потерпілої, розуміючи, що спричиняє їй особливі страждання та мучення.

Від спричинених ОСОБА_5 тілесних ушкоджень ОСОБА_9 померла на місці події.

У касаційному поданні прокурор зазначає про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та неправильне застосування судом кримінального закону.

Зокрема, прокурор вважає хибним висновок суду про недоведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 27, п. п. 4, 10 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 152 КК України, та просить скасувати вирок щодо обох засуджених, а справу – направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; думку прокурора, який заперечував проти задоволення подання; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні ним зазначених у вироку злочинів відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Так, у судовому засіданні ОСОБА_6 не заперечував того, що у відповідь на брутальну лайку ОСОБА_11 завдав йому удару кулаком в обличчя..

За показаннями потерпілого ОСОБА_11 його били ОСОБА_6 та ОСОБА_5, після чого ОСОБА_6 приставив йому до горла ніж, погрожуючи вбивством.

При відтворенні обстановки і обставин події ОСОБА_11 детально розповів та продемонстрував, як ОСОБА_6 його бив разом із ОСОБА_5 та погрожував убивством.

За висновком судово-медичної експертизи внаслідок побиття ОСОБА_11 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Оцінивши ці та інші докази в справі, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_6 складу злочинів, передбачених ч.2 ст. 125 та ч.1 ст. 129 КК України.

Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_6 з ч.5 ст. 27, п. п. 4, 10 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 152 КК України на ч.2 ст. 125 та ч.1 ст. 129 КК України, суд обґрунтовано виходив із того, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про обізнаність цього засудженого з намірами ОСОБА_5 на зґвалтування ОСОБА_9 та її вбивство.

Судом було встановлено, що йдучи в будинок до ОСОБА_7 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не очікували побачити там ОСОБА_9, а конфлікт між нею та ОСОБА_5 виник із-за раптово виниклих неприязних стосунків.

Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні ОСОБА_5 стверджував, що будь-якого пособництва ОСОБА_6 йому не надавав, а навпаки, у певний момент намагався припинити побиття ОСОБА_9

За показаннями ОСОБА_11 він був дуже п’яний і міцно спав, розуміє, що його побили за співмешкання з ОСОБА_9, бачачи, що ОСОБА_5 б’є потерпілу, він не намагався її захистити, оскільки із –за сильного сп’яніння не орієнтувався в навколишній обстановці.

Отже, висновок суду щодо кваліфікації дій ОСОБА_6 ґрунтується на матеріалах справи, у зв’язку з чим доводи касаційного подання колегія суддів вважає безпідставними.

Доводів щодо незаконності чи необґрунтованості вироку в частині засудження ОСОБА_5 в касаційному поданні не наведено, у зв’язку з чим відповідно до вимог ст. 395 КПК України рішення щодо цього засудженого колегія суддів не приймає.

Колегія суддів вважає, що будь-які передбачені законом підстави для скасування чи зміни судового рішення щодо ОСОБА_6 відсутні, у зв’язку з чим немає підстав і для задоволення касаційного подання.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційне подання прокурора залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Донецької області від 1 квітня 2010 року щодо ОСОБА_6 – без зміни.