Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 26 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок апеляційного суду Донецької області від 29 березня 2010 року,

яким засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканку смт Ялта

Першотравневого району Донецької області,

таку, що судимості не має,

- за ч. 1 ст. 115 КК України на десять років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 185 КК України на п’ять років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на одинадцять років.

Постановлено стягнути із ОСОБА_5 на користь держави 94 гривні 9 копійок судових витрат за проведення експертиз.

Вирішено питання про речові докази.

ОСОБА_5 визнано винуватою та засуджено за злочини, вчинені нею за таких обставин.

9 серпня 2009 року приблизно о 5 годині ОСОБА_5 в стані алкогольного сп’яніння з метою виграти гроші прибула до приміщення залу ігрових автоматів "24 OPEN", орендованого ОСОБА_6, розташованого в торгівельному комплексі "Діліжан" у будинку № 61 по вул. Чапаєва в смт Ялта Першотравневого району Донецької області, де вона раніше, того ж дня, програла 1500 гривень.

У подальшому під час сварки, яка виникла між засудженою та адміністратором вказаного залу ігрових автоматів ОСОБА_7 через відмову надати для гри ОСОБА_5 ігрові автомати, остання повалила потерпілу на підлогу та пальцями лівої руки схватила її за шию і здавила, перекривши доступ кисню, а правою рукою зупиняла опір ОСОБА_7 та утримувала її голову. В такому положенні засуджена утримувала потерпілу до настання смерті.

Смерть потерпілої настала від механічної асфіксії у результаті здавлювання органів шиї.

Після вчинення вбивства ОСОБА_8 засуджена таємно викрала належні їй золоті ювелірні вироби на загальну суму 2050 гривень та виручку, належну ОСОБА_6, у сумі 2000 гривень.

У касаційному поданні та доповненнях до нього прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженої внаслідок м’якості, ставить питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що судом необґрунтовано перекваліфіковано дії ОСОБА_5 з п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України відповідно на ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 185 КК України, що в свою чергу привело до непризначення їй додаткового покарання. Крім того, звертає увагу на те, що суд неправильно визнав, що крадіжкою засуджена завдала значної шкоди потерпілому, та ця крадіжка була поєднана з проникненням у приміщення.

У запереченнях на касаційне подання прокурора захисник ОСОБА_9, діючи в інтересах засудженої ОСОБА_5, указуючи на безпідставність викладених у ньому доводів, просить залишити його без задоволення, а оскаржуваний вирок – без зміни.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання частково, вважала, що вирок підлягає зміні шляхом перекваліфікації дій засудженої з ч. 3 на ч. 1 ст. 185 КК України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Винність ОСОБА_5 у злочинах, вчинених за викладених у вироку обставин, доведена об’єктивними доказами, що зібрані у передбаченому законом порядку і належним чином оцінені судом.

Доводи в касаційному поданні про те, що дії засудженої підлягали кваліфікації за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України не ґрунтуються на матеріалах справи та нормах кримінального права.

Засуджена ОСОБА_5 у судовому засіданні визнала вину у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_8, та пояснила, що вона повернулась до залу ігрових автоматів з метою відіграти програш, для чого вона взяла гроші в батька. Вбивство вона скоїла під час сварки та бійки з потерпілою, які виникли у зв’язку з тим, що потерпіла відмовилася увімкнути ігровий автомат. Умисел на заволодіння речами ОСОБА_8 та грошима виник у неї після вчинення вбивства.

Такі показання вона давала неодноразово під час досудового слідства за участю захисника та підтвердила їх при відтворенні обстановки та обставин події.

Суд обґрунтовано визнав їх як достовірні, оскільки вони узгоджуються між собою, підтверджуються іншими доказами у справі.

За показаннями потерпілої ОСОБА_10 її сестра без офіційного оформлення на роботу працювала в ігровому залі.

Потерпілий ОСОБА_6 підтвердив той факт, що ОСОБА_8 в нічний час дозволяла грати на автоматах своїм знайомим. Востаннє він розмовляв з нею по телефону 8 серпня 2009 року о 23 годині.

Відповідно до показань свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 у ніч з 8 на 9 серпня 2009 року засуджена грала на автоматах у залі, де працювала ОСОБА_8, та програла певну суму.

ОСОБА_13 також показав, що вони із засудженою повернулися додому приблизно о 4 годині, однак, остання знову вийшла із дому та повернулась через декілька хвилин із саднами на обличчі, пояснивши, що поверталась до ігрових автоматів у зв’язку з тим, що залишила гаманець.

Судово-медичним дослідженням трупу встановлено, що смерть настала в результаті механічної асфіксії – здавлювання органів шиї тупими предметами, якими могли бути кисті та нігті рук сторонньої людини.

Механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_8, не суперечить механізму їх утворення, вказаному засудженою під час відтворення обстановки та обставин події.

Довід прокурора у касаційному поданні про те, що фактичні обставини справи, а саме: програш ОСОБА_5 значної суми, бажання повернути цю суму, повернення в зал ігрових автоматів, свідчать про корисний мотив убивства, не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до об’єктивної сторони п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України як учинене з корисливих мотивів умисне вбивство кваліфікується в разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв’язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов’язків або досягти іншої матеріальної вигоди. Зазначені обставини судом не встановлені. На їх підтвердження органом досудового слідства не представлено доказів.

Безпідставні й доводи у касаційному поданні про заволодіння ОСОБА_5 майном потерпілих шляхом розбійного нападу, оскільки умисел на заволодіння чужим майном у засудженої виник після вчинення вмисного вбивства, тому вона заволоділа цим майном таємно.

Дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Разом з цим кваліфікація дії засудженої за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужим майном, що завдало значної шкоди потерпілому, є неправильною. Судом встановлено, що ОСОБА_5 вчинила крадіжку на 4500 грн., що становить біля 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до Примітки до ст. 185 КК України значна шкода визначається із врахування матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За таких обставин дії засудженої підлягають перекваліфікації з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 185 КК України з призначенням покарання в межах санкції цього закону.

Одночасно підлягає виключенню рішення про відбування покарання засудженою в кримінально-виправній установі закритого типу, оскільки статями 324, 334 КПК України не передбачено вирішення цього питання судом при постановленні вироку. Згідно зі ст. 86 КВК України вид колонії, в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, визначається Державним Департаментом України з питань виконання покарань.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Донецької області від 29 березня 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 185 КК України, призначивши їй за цим законом покарання у виді позбавлення на 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 115 КК України, визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на 10 років 6 місяців.

Із резолютивній частині вироку виключити рішення про відбування покарання засудженою в кримінально-виправній установі закритого типу.

У решті вирок залишити без зміни.