Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у місті Києві 26 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на судові рішення щодо ОСОБА_6

Вироком Володимир – Волинського міського суду Волинської області від 5 серпня 2009 року засуджено

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого вироком Володимир – Волинського міського суду Волинської області від 26 грудня 2007 року за ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України на три роки обмеження волі, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік,

за ч. 3 ст. 296 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на два роки дев’ять місяців обмеження волі.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_6 остаточно призначено три роки три місяці обмеження волі.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 296 КК України на два роки шість місяців позбавлення волі й звільнено на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки, судові рішення щодо якого не оскаржуються.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 13 жовтня 2009 року уточнено резолютивну частину вироку щодо призначення ОСОБА_6 покарання на підставі ст. 71 КК України.

ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, будучи особою, раніше судимою за хуліганство, у стані алкогольного сп’яніння групою осіб із ОСОБА_8 26 грудня 2008 року приблизно о 2 год. у барі "Автосервіс" на вул. Устилузька, 8 у с. Федорівка Володимир – Волинського району Волинської області, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, заподіяли ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я, чинили опір ОСОБА_10, який припиняв їх хуліганські дії, та якому вони також спричинили легкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні зі змінами прокурор, посилаючись на безпідставність призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, що призвело до невідповідності покарання тяжкості вчиненого засудженим злочину та його особі внаслідок м’якості, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6, й справу направити на новий судовий розгляд.

За змістом касаційної скарги захисник ОСОБА_5 стверджує, що вчинення ОСОБА_6 суспільно – небезпечного посягання пов’язане із захистом ним свого життя й здоров’я від протиправних дій ОСОБА_9 та ОСОБА_10 і свідчить про перебування його у стані необхідної оборони. З огляду на це вказує на відсутність у діях засудженого складу злочину. Зазначає про порушення органами досудового слідства права ОСОБА_6 на захист, так як досудове слідство проводилося без участі захисника, хоча ОСОБА_6 має психічні розлади, які перешкоджають йому у повній мірі реалізувати свої права. Просить судові рішення скасувати, а справу закрити.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала касаційне подання, заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника, захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6, які підтримали касаційну скаргу та заперечували проти задоволення касаційного подання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних подання й скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а касаційне подання прокурора слід задовольнити з таких підстав.

Твердження прокурора в касаційному поданні про необґрунтованість застосування ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_6 покарання не позбавлені підстав.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно зі ст. 69 КК України при вирішенні судом питання про можливість призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією цією статті, або перейти до іншого більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин, суд зобов’язаний установити декілька обставин, що пом’якшують покарання, й умотивувати яким чином вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Цих вимог закону не враховано судом при призначенні засудженому покарання.

Мотивуючи можливість призначення ОСОБА_6 більш м’якого покарання, ніж передбачене санкцією ч. 3 ст. 296 КК України, суд у вироку вказав, що враховує обставини, що пом’якшують покарання, якими визнав щире каяття, добровільне відшкодування шкоди потерпілим, які не наполягали на суворості покарання, стан здоров’я ОСОБА_6, відсутність тяжких наслідків від злочину, який учинено в останній день іспитового строку за попереднім вироком, провокаційну поведінку потерпілого ОСОБА_9

Разом із тим, закон пов’язує можливість призначення більш м’якого покарання за наявності декількох пом’якшуючих покарання обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, тобто ці обставини стосуються саме події злочину.

Однак, навівши ряд обставин, які, на думку суду, пом’якшують покарання, суд не мотивував у вироку, яким чином вони стосуються події злочину, пов’язаного з хуліганськими діями ОСОБА_6 та істотно знижують ступінь його тяжкості.

Визнання судом пом’якшуючою покарання обставиною провокаційної поведінки потерпілого ОСОБА_9 є непереконливим, оскільки у вироку не конкретизовано, які саме дії ОСОБА_9 суд розцінив як такі, що спровокували агресивну поведінку ОСОБА_6 та застосування в подальшому насильства до потерпілого.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 під час іспитового строку за попереднім вироком неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за правопорушення на транспорті, пов’язані із зловживанням алкогольними напоями, на ґрунті чого, як визнав суд, вчинив і зазначене діяння, що характеризує його як особу з антисоціальною спрямованістю.

Окрім того, сумнівним є висновок суду про щирість каяття ОСОБА_6 у вчиненому.

Так, із протоколу судового засідання убачається, що під час виступу у судових дебатах ОСОБА_6 не визнав свою винуватість у вчиненні хуліганських дій, вказуючи, що завдавав удари потерпілим у стані необхідної оборони.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що неналежним чином враховано судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_6 і встановленні у вироку конкретні обставини вчинення злочину, а саме, характер та тривалість хуліганських дій засудженого.

Наведене, а також ступінь тяжкості злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є середньої тяжкості, ставить під сумнів можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, тому висновок суду про застосування до нього ст. 69 КК України не можна визнати правомірним.

З огляду на це, вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду, який належним чином не врахував доводи апеляції прокурора щодо м’якості призначеного ОСОБА_6 покарання, не можуть бути визнані законними та обґрунтованими, у зв’язку з чим їх слід скасувати, і справу направити на новий судовий розгляд.

У зв’язку із викладеним підлягає частковому задоволенню і касаційна скарга захисника, доводи якої необхідно врахувати при новому судовому розгляді справи, в тому числі перевірити, чи є виявлені при проведенні амбулаторної судово – психіатричної експертизи ознаки органічного емоційно – лабільного (астенічного) розладу ОСОБА_6 психічними вадами, які позбавили його можливості самостійно реалізувати своє право на захист під час досудового слідства.

За результатами розгляду справи належить прийняти законне рішення й викласти його у відповідному процесуальному документі згідно з вимогами закону.

У разі, якщо суд дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у тому ж обсязі обвинувачення, призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України слід вважати м’яким.

Керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів, –

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити, касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Володимир – Волинського міського суду Волинської області від 5 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 13 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд іншим суддею.