Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 19 серпня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2009 року, яким

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

на підставі ст. 89 КК України не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами, за ч. 1 ст. 135 КК України на 2 роки обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 4 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов’язків, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 15 липня 2007 року у м. Часів Яр, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, не маючи права на керування транспортним засобом, рухаючись на мотоциклі Ява в темну пору доби на неосвітленій ділянці вулиці, порушив п.п. 12.4, 12.9, 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , перевищив максимально допустиму швидкість руху транспортних засобів у межах населеного пункту та здійснив наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_5, яка переходила проїжджу частину. Внаслідок ДТП ОСОБА_5 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор посилається на безпідставне, на його думку, звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням. Зазначає, що суд не в повній мірі врахував обставини справи, особу винного, тяжкість вчинених злочинів й безпідставно звільнив його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням. Просить скасувати вирок і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що у задоволенні подання слід відмовити.

Як видно з вироку, суд, призначаючи ОСОБА_4 покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, обставини справи та дані про особу засудженого, зокрема, щире каяття, добровільне повне відшкодування заподіяної злочином шкоди, позитивну характеристику з місця проживання, категоричну думку потерпілої сторону у бік максимального пом’якшення покарання, а також обтяжуючу його вину обставину – вчинення злочинів у стані алкогольного сп’яніння.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор, який брав участь у розгляді справи судом, та представник потерпілої ОСОБА_6 вважали, що ОСОБА_4 слід звільнити від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України (а.с. 332).

Тому суд, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства та звільнення його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Даних, які б свідчили, що у справі щодо ОСОБА_4 неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, не виявлено.

Отже, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання прокурора відмовити.