Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 19 серпня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_5 на постановлені щодо ОСОБА_6 судові рішення.

Вироком Московського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2009 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого на підставі ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 1 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України на 7 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 7 років позбавлення волі.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 3 грудня 2009 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 17 листопада 1995 року біля будинку потерпілого у м. Харкові з метою убивства ОСОБА_5 на ґрунті особистих неприязних стосунків здійснив два постріли із заздалегідь виробленої саморобної однозарядної нарізної вогнепальної рушниці, від чого той упав, отримавши легкі тілесні ушкодження. Вбачаючи, що він убив потерпілого, ОСОБА_6 покинув місце злочину.

Крім того, ОСОБА_6 влітку 1995 року знайшов у лісі Чугуївського району Харківської області армійську гвинтівку та патрони, перевіз їх за місцем свого проживання, де виготовив саморобну рушницю, з якої стріляв у ОСОБА_5 з метою вбивства. Цю рушницю та бойові припаси, вибухові речовини та пристрої, які він придбав у невстановлених осіб, ОСОБА_6 зберігав у гаражі без передбаченого законом дозволу до 2 лютого 2008 року.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_5 посилається на неправильне застосування судом кримінального закону. Стверджує, що в діях ОСОБА_6 убачаються ознаки більш тяжкого злочину, передбаченого за ч. 1 ст. 15 п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, тому призначене ОСОБА_6 покарання є занадто м’яким. Просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 та направити справу на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який вважав судові рішення законними та обґрунтованими й просив залишити їх без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У матеріалах справи міститься постанова про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ст. 15 ч. 2 ст. 115 КК України за фактом замаху на вбивство ОСОБА_5 17 листопада 1995 року, яка не скасована (а.с. 122-123).

Відповідно до вимог ст. 275 КПК України розгляд справи в суді провадиться тільки відносно підсудного і тільки в межах пред'явленого обвинувачення.

Висновок суду щодо вчинення ОСОБА_6 замаху на вбивство ОСОБА_5 на ґрунті особистих неприязних стосунків ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів і є правильним.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_6 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.

Даних, які б свідчили, що у справі неправильно застосовано кримінальний закон, не встановлено.

Вивченням матеріалів справи не виявлено істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнули б скасування постановлених у справі судових рішень.

Як видно з вироку, суд, призначаючи ОСОБА_6 покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, обставини справи та дані про особу засудженого. Зокрема, пом’якшуючими покарання обставинами суд визнав його явку з повинною, щире каяття та сприяння розкриттю злочину, принесення публічного вибачення потерпілому. Крім того, суд взяв до уваги те, що ОСОБА_6 не судимий на підставі ст. 89 КК України, позитивно характеризується, має трудову травму, у зв’язку з чим являється інвалідом другої групи, має на утриманні мати похилого віку. Обставин, що обтяжують покарання засудженому, не встановлено.

Тому суд, виходячи з конкретних обставин справи, обрав ОСОБА_6 покарання у вині мінімальної межі, встановленої санкцією ч. 1 ст. 115 КК України, яке є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Наведені потерпілим в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано.

Підстав для скасування чи зміни судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 залишити без задоволення.