Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 17 грудня 2009 року.

Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимості не має,

за ст. 128 КК України звільнено на підставі ст. 49 КК України від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, а кримінальну справу закрито.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 17 грудня 2009 року постанову залишено без змін.

Як установив суд, ОСОБА_5 30 березня 2006 року приблизно о 10 год. 30 хв. у під’їзді будинку № 35 по вул. Індустріальній у м. Мукачево Закарпатської області на ґрунті неприязних стосунків у ході сварки із ОСОБА_4 з необережності спричинив останньому середньої тяжкості тілесні ушкодження, відштовхнувши його від себе руками в область грудей, внаслідок чого ОСОБА_4 вдарився правою рукою об дверне полотно й отримав закритий уламковий перелом діафізу основної фаланги 5-го пальця правої кисті.

За змістом касаційної скарги ОСОБА_4, не погоджуючись із кваліфікацією дій ОСОБА_5 за ст. 128 КК України та вказуючи на необ’єктивність розгляду апеляційним судом його апеляції, просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, на розгляд суду надійшла погоджена з прокурором м. Мукачева Закарпатської області постанова слідчого для вирішення питання про закриття справи за обвинуваченням ОСОБА_5 за ст. 128 КК України у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

У судовому засіданні учасники процесу, в тому числі потерпілий ОСОБА_4, за участю якого відбувався розгляд справи, не заперечували проти закриття справи й не оспорювали кваліфікацію дій ОСОБА_5 за ст. 128 КК України.

Враховуючи, що згідно з п. 7 ч. 2 ст. 384 КПК України касаційну скаргу на судові рішення, зазначені у ч. 2 ст. 383 КПК України, мають право подати потерпілий та його представник – у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції, доводи касаційної скарги потерпілого про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_5 за ст. 128 КК України не можуть бути предметом розгляду касаційного суду.

Передбачені ст. 49 КК України строки давності притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ст. 128 КК України на момент досудового розслідування минули, що поряд із наведеним свідчить про правомірність рішення суду першої інстанції про закриття справи.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляцію ОСОБА_4, належним чином її перевірив та аргументовано спростував його доводи про безпідставність звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строку давності.

З огляду на викладене передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,-

відмовити в задоволенні касаційної скарги потерпілого ОСОБА_4