Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 19 серпня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_5, захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_9 в інтересах потерпілого ОСОБА_8, та касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Полтавської області від 21 травня 2010 року.

Цим вироком частково скасовано вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 2 грудня 2009 року, яким було засуджено:

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Полтава, не судимого,

за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов’язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України;

виправдано за ч. 2 ст. 296 КК України за відсутністю в його діях складу злочину;

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженця м. Полтава, не судимого,

за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов’язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України;

виправдано за ч. 2 ст. 296 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

Постановлено стягнути із засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_5, солідарно на користь потерпілого ОСОБА_8 на відшкодування матеріальної шкоди 21 270 грн. 98 коп. та моральної шкоди 120 000 грн.

Вироком Апеляційного суду Полтавської області від 21 травня 2010 року: ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі, перекваліфіковано його дії з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 128 КК України з призначенням покарання 2 роки обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов’язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України;

ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі, перекваліфіковано його дії з ч. 1 ст. 122 КК України на ст. 128 КК України з призначенням покарання 1 рік обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов’язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України;

У решті вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 2 грудня 2009 року залишено без зміни.

Згідно з вироком апеляційного суду, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 вчинили злочини за наступних обставин.

5 серпня 2006 року близько 23 годин 30 хвилин ОСОБА_6 і ОСОБА_5 разом із друзями прийшли до розважального закладу – нічного клубу "Робін Гуд" у м. Полтаві, де в той же час відпочивав ОСОБА_8 зі своїми товаришами. Під час відпочинку ОСОБА_5 здалося, що ОСОБА_8 чіпляється до його дівчини ОСОБА_10 Усвідомлюючи про перебування у громадському місці, де у той час перебували інші відпочиваючі та працівники клубу, бажаючи продемонструвати свою перевагу над оточуючими, будучи боксером – майстром спорту міжнародного класу, ОСОБА_5 підізвав до себе потерпілого й безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, наніс ОСОБА_8 удар кулаком в обличчя, внаслідок чого останній впав та вдарився сідницями об підлогу. В результаті удару в обличчя та падінні на сідниці у потерпілого утворилася гематома носової перетинки та грижа між четвертим і п’ятим поперековими хребцями, яка має післятравматичний характер і відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я.

На вимогу охоронців ОСОБА_5 із ОСОБА_6, а також ОСОБА_8 із ОСОБА_11 залишили приміщення клубу.

На вулиці ОСОБА_11, вивівши ОСОБА_8 з клубу, намагався з’ясувати у засуджених про причини нанесення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень. В результаті цього знову виникла сварка, під час якої, ОСОБА_6, продовжуючи розпочаті ОСОБА_5 хуліганські дії, не зважаючи на те, що ОСОБА_8 ніяких агресивних дій не здійснював, усвідомлюючи про перебування у громадському місці – на зупинці громадського транспорту, де у той час перебували інші громадяни, будучи боксером – майстром спорту України, безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, наніс ОСОБА_8 удар кулаком в обличчя, внаслідок чого останній впав на спину та вдарився головою об кам’яний бордюр тротуару. Внаслідок цього ОСОБА_8 було спричинено фізичний біль та тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-лицьової травми: забій головного мозку (лобних часток) середнього ступеня тяжкості з крововиливами під оболонки головного мозку, з розвитком післятравматичного двохстороннього ольфакторного невриту, аносмії. астено-невратичного синдрому. Ця черепно-лицьова травма відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою тривалого втрати органом його функції (нюху).

Що стосується суб’єктивної сторони заподіяння тілесних ушкоджень, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_6 і ОСОБА_5 заподіяли ОСОБА_8 відповідно тяжке та середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження з необережності, оскільки вони, будучи боксерами, майстрами спорту, ударяючи в обличчя, хоча і не передбачали, але могли і повинні були передбачити, що від їх удару потерпілий може впасти та отримати травму.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 посилається на неповноту й однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що діяв в межах необхідної оборони від групи осіб у кількості десяти чоловік, які діяли спільно й агресивно з єдиною метою заподіяти йому та ОСОБА_5 тілесні ушкодження. Указує, що прямих доказів його вини немає. Просить скасувати вирок та закрити справу в порядку ст. 4001 КПК України (1001-05) , або направити справу на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 посилається на неповноту й однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що також діяв в межах необхідної оборони, напад з боку друзів ОСОБА_8 сприймав як реальну загрозу життю та здоров’ю. Вважає, що суди неповно дослідили обставини справи щодо подій в приміщенні клубу "Робін Гуд", не дали належної оцінки первинним показам потерпілого ОСОБА_8 та свідків з його боку. Стверджує, що в приміщенні клубу ОСОБА_8 не бив й доказів цього у справі немає, була лише штовханина. Просить скасувати вирок та закрити справу щодо нього в порядку ст. 4001 КПК України (1001-05) , або направити справу на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок щодо ОСОБА_5 та направити справу на новий судовий розгляд. На обґрунтування своїх доводів посилається на неправильну кваліфікацію дій засуджених як хуліганство, вчинене групою осіб, оскільки за встановлених судом фактичних обставин в приміщенні клубу хуліганські дії ОСОБА_5 вчинив самостійно й припинив їх після появи охорони; на зупинці громадського транспорту хуліганські дії самостійно вчинив ОСОБА_6 Стверджує, що потерпілий та свідки з його боку давали суперечливі й непослідовні показання. Указує, що матеріали справи не містять достовірних даних того, що ОСОБА_5 вдарив потерпілого у приміщенні клубу; він лише захищав свою дівчину від протиправних посягань потерпілого. Зазначає, що цивільний позов у справі вирішено невірно, оскільки тяжке тілесне ушкодження заподіяне не спільними діями засуджених, а ОСОБА_6, при цьому шкоду відшкодовано у солідарному порядку. Вважає, що судом істотно порушено кримінально-процесуальний закон, оскільки в судах обох інстанцій інтереси засуджених, які суперечать один одному, зокрема, при вирішенні питання щодо суми відшкодованої шкоди, захищав адвокат ОСОБА_12 Також на її думку судом порушено ст. 377 КПК України,оскільки не дано відповідей на питання, поставлені в апеляції захисника.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_9 в інтересах потерпілого ОСОБА_8 посилається на неправильне застосування судом кримінального закону при перекваліфікації дії засуджених з ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КК України на ст. 128 КК України. Вважає наявність прямого умислу в діях засуджених доведеним матеріалами справи. Зазначає, що призначене ОСОБА_6 та ОСОБА_5 покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком не відповідає особі винних та тяжкості вчинених злочинів внаслідок м’якості. Указує, що суд безпідставно не задовольнив цивільний позов у повному обсязі у частині відшкодування моральної шкоди й не обґрунтував своє рішення належним чином. Просить вирок: в частині перекваліфікації дій засуджених на ст. 128 КК України та звільнення їх від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України – скасувати; в частині засудження їх за ч. 2 ст. 296 КК України – залишити без зміни; в частині вирішення цивільного позову змінити й відшкодувати матеріальну шкоду згідно з заявленими позовними вимогами у повному обсязі у розмірі 255 150 грн.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, посилається на необґрунтовану, на його думку, перекваліфікацію дії засуджених з ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КК України на ст. 128 КК України, що потягло призначення занадто м’якого покарання. Указує на суперечності у висновках судово-медичних експертиз та показаннях експерта. Просить скасувати вирок і направити справу на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення потерпілого ОСОБА_8 і його представника ОСОБА_9, які підтримали свої скарги й просили скасувати судові рішення у зв’язку з неправильною кваліфікацією дій засуджених за ст. 128 КК України та невірним вирішенням цивільного позову, пояснення засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_7, які просили перекваліфікувати їх дії з ч. 2 ст. 296 на ч. 1 ст. 296 КК України та закрити справу на підставі ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності, думку прокурора, яка підтримала подання, а скарги засуджених і захисника просила залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг та подання, колегія суддів дійшла наступного.

Висновок апеляційного суду щодо спричинення ОСОБА_6 і ОСОБА_5 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 з необережності та вчинення ними хуліганських дій ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів і є правильним.

Так, при частковому судовому слідстві апеляційним судом встановлено, що як ОСОБА_5, так і ОСОБА_6, завдано удари потерпілому ОСОБА_8 в обличчя, внаслідок яких останній у першому випадку впав на сідниці, а у другому впав та вдарився головою об кам’яний бордюр.

Зазначене підтверджується показаннями самих засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_8, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та інших, даними протоколів відтворення обстановки та обставин події, висновків судово-медичних експертиз та іншими матеріалами справи.

Допитана у судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_19 підтвердила висновки комісійної судово-медичної експертизи № 642 від 17 грудня 2007 року та додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 139 від 24 березня 2008 року та пояснила, що механізм утворення як середньої тяжкості, так і тяжкого тілесних ушкоджень – це удар в ділянку носа з послідуючим падінням на площину. При цьому при падінні на сідниці вектор сили направлений вздовж вісі хребта, внаслідок чого утворилася грижа між четвертим і п’ятим поперековими хребцями, яка має післятравматичний характер і відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я; отримана за цим епізодом гематома носової перетинки відноситься до легких тілесних ушкоджень. При падінні на вулиці з контактуванням завушної ділянки голови об кам’яний бордюр травмування мозку від самого удару не настало, а була заподіяна значна дія у потиличну частину голови, внаслідок чого мозок змістився вперед та вдарився об лобну кістку, утворивши забій головного мозку в лобних долях.

Тому суд, ретельно проаналізувавши сукупність наявних у по справі доказів дійшов до вірного висновку про те, що умислом ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не охоплювалось заподіяння у першому випадку середньої тяжкості, а у другому – тяжкого тілесного ушкодження. Вони вчинили злочини з необережності, оскільки, будучи боксерами та ударяючи в обличчя потерпілому ОСОБА_8, хоча і не передбачали, але могли і повинні були передбачити, що потерпілий від їх удару може впасти та отримати травму. Разом із тим, при нанесенні ударів потерпілому ОСОБА_8 ні ОСОБА_6 ні ОСОБА_5 не застосовували спеціальні прийоми, якими вони напевно володіли як майстри спорту України по боксу.

Дії ОСОБА_6 і ОСОБА_5 за ст. 128 КК України кваліфіковано правильно.

Разом із тим, доводи у касаційній скарзі захисника ОСОБА_7 про невірну кваліфікацію дій ОСОБА_6 і ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 296 КК України є слушними.

Так, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_5 вчинив хуліганські дії в приміщенні клубу "Робін Гуд", й припинив їх після появи охорони. Доказів щодо вчинення хуліганства іншою особою разом із ОСОБА_5 у приміщенні цього клубу апеляційним судом не здобуто. Також згідно з обставинами справи, що визнані доведеними апеляційним судом, за межами розважального закладу, через певний проміжок часу після конфлікту, хуліганські дії самостійно вчинив ОСОБА_6 При цьому ОСОБА_6 і ОСОБА_5 діяли без будь-якої допомоги один одному, в бійку не втручались і громадський порядок разом не порушували.

Отже, в діях ОСОБА_6 і ОСОБА_5 відсутня кваліфікуюча ознака вчинення злочину групою осіб . Натомість в їх діях вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

Згідно з вимогами ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки, - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Санкцією ст. 128 КК України передбачено покарання у виді громадських робіт на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або виправних робіт на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років.

Санкцією ч. 1 ст. 296 КК України передбачено покарання у виді штрафу до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Злочини засудженими вчинено 5 серпня 2006 року.

Отже, на момент постановлення вироку ОСОБА_6 і ОСОБА_5 підлягали звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи у касаційній скарзі захисника ОСОБА_7 про те, що цивільний позов у справі вирішено невірно.

Так, при вирішенні цивільного позову не було враховано, що тяжке тілесне ушкодження, що потягло втрату функції органу (нюх), потерпілому спричинив ОСОБА_6

Тому стягнення із засуджених матеріальної та моральної шкоди у солідарному порядку є необґрунтованим, у зв’язку з чим справа у цій частині підлягає направленню на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційні скарги засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_6, захисника ОСОБА_7 та касаційне подання прокурора задовольнити частково, касаційні скарги потерпілого ОСОБА_8 і його представника ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Полтавської області від 21 травня 2010 року щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 296 КК України та вважати їх засудженими за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 296, ст. 128 КК України.

Звільнити ОСОБА_5 і ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ст. 128 КК України та ч. 1 ст. 296 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності, а справу закрити.

Вирок у частині вирішення цивільного позову скасувати, а справу у цій частині направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.