Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 19 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на вирок апеляційного суду Миколаївської області від 9 квітня 2010 року,

яким засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1, такого, що судимості не має,

- за ч. 2 ст. 366 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов’язаною з відправленням правосуддя, строком на три роки;

- за ч. 2 ст. 375 КК України на шість років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 364 КК України на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов’язаною з відправленням правосуддя, строком на три роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на сім років із позбавленням права займатися діяльністю, пов’язаною з відправленням правосуддя, строком на три роки.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_5 позбавлено присвоєного йому четвертого кваліфікаційного класу судді.

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженку с. Ново-Михайлівка Софіївського району

Дніпропетровської області, мешканку АДРЕСА_1, таку, що судимості не має,

за ч. 2 ст. 366 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов’язаною з участю у відправленні правосуддя, строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки із покладенням на неї обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_5,

уродженку та мешканку АДРЕСА_1, таку, що судимості не має,

за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України на п’ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки із покладенням на неї обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути із ОСОБА_5 на користь держави 470 гривень 77 копійок судових витрат за проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи.

Вирішено питання про речові докази.

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 9 квітня 2010 року ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 358 КК України звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв’язку із закінчення строків давності.

ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 визнано винними та засуджено за злочини, вчинені ними за таких обставин.

ОСОБА_5, обіймаючи посаду судді Устинівського районного суду Кіровоградської області, будучи представником судової влади та службовою особою, яка займає відповідальне становище, використав своє відповідальне становище всупереч інтересам держави для службових підроблень та винесення завідомо неправосудних рішень у цивільних справах.

17 березня 2005 року ОСОБА_8 звернувся до Устинівського районного суду Кіровоградської області з позовом до Устинівської райдержадміністрації про внесення його прізвища до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю КСП ім. Кірова, надавши копію трудової книжки із записами про прийняття його на роботу в члени КСП ім. Кірова у 1994 році та звільнення в 1996 року.

29 березня 2005 року в приміщенні Устинівського районного суду в будинку № 42 по вул. Леніна в смт Устинівка Кіровоградської області суддя ОСОБА_5 у порушення вимог статей 90- 92, 98, 99, 103, 172, 178, 179, 194, 198, 216 ЦПК України (станом на 1.09.2005 року), не викликаючи відповідача в судове засідання, не відкладаючи засідання, порушуючи права відповідача на взяття участі в судовому засіданні та дослідженні доказів, не з’ясувавши у відповідача чи визнає він позовні вимоги, та з порушенням інших прав відповідача, не витребувавши і не дослідивши докази, діючи всупереч державним інтересам на користь ОСОБА_8, розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_8 до Устинівської районної державної адміністрації. Того ж дня засуджений виніс рішення іменем України про повне задоволення позову, виготовивши на службовому комп’ютері оригінал даного рішення від 29 березня 2005 року.

У тексті зазначеного рішення ОСОБА_5 вказав завідомо неправдиві відомості щодо участі у судовому засіданні при розгляді справи представника Устинівської селищної ради, і що останній не заперечував проти позовних вимог і погоджувався з виділенням земельної ділянки із земель резерву позивачу.

З метою маскування свого завідомо неправосудного рішення засуджений вступив у змову з секретарем судового засідання Устинівського районного суду ОСОБА_7, яка за вказівкою ОСОБА_5 підробила протокол судового засідання від 29 березня 2005 року по даній справі, внісши до нього завідомо неправдиві дані щодо присутності у судовому засіданні окрім позивача ОСОБА_8 і представника Устинівської РДА Нечая В., також і представника відповідача Устинівської селищної ради – селищного голови Тимощука О., який не заперечував проти задоволення позовних вимог. Цей протокол підписали ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Наведене вище рішення судді ОСОБА_5 від 29 березня 2005 року щодо ОСОБА_8 було зареєстровано у суді та надійшло на виконання до Устинівської селищної ради та в Устинівську райдержадміністрацію.

Грошова оцінка земельних часток (паїв) працівників та членів КСП ім. Кірова становить від 56 000 гривень до 59 000 гривень за одну частку, що підпадає під ознаки тяжких наслідків.

Постановивши як суддя завідомо неправосудне рішення, що спричинило тяжкі наслідки, ОСОБА_5 також підірвав авторитет судової влади.

У подальшому в аналогічний спосіб були постановлені завідомо неправосудні рішення від 29 березня та 14 червня 2005 року й підроблені протоколи судових засідань по цивільним справам за позовами ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_13 При цьому розгляд зазначених позивних заяв був здійснений без присутності позивачів, представників Устинівської РДА Нечая В. та Устинівської селищної ради Тимощука О.

Із цивільним позовом від імені ОСОБА_13 про надання останньому земельної ділянки безпосередньо до судді ОСОБА_5 звернулася невстановлена особа, яка в подальшому за попередньою змовою із засудженим підмінила цю заяву, віддрукувавши іншу про внесення прізвища ОСОБА_13 до державного акту на право колективної власності на землю КСП ім. Кірова.

ОСОБА_6 з метою незаконного отримання земельної ділянки у власність шахрайським шляхом звернулася до суду з позовною заявою до Устинівської райдержадміністрації та Устинівської селищної ради про внесення її прізвища до державного акту на право колективної власності на землю КСП ім. Кірова та про зобов’язання Устинівської райдержадміністрації видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель резерву, які перебувають на території Устинівської селищної ради, в якій вказала неправдиві дані про те, що була членом зазначеного КСП та працювала в даному господарстві з 23 вересня 1992 року.

До позовної заяви, вводячи в оману суд, ОСОБА_6 представила оригінал завідомо підробленого документу та долучила ксерокопію цього документу – трудову книжку колгоспника на її ім’я, яка містила завідомо неправдиву інформацію про її прийняття 23 вересня 1992 року в члени КСП ім. Кірова та призначення на посаду бухгалтера, на якій вона працювала до 1995 року включно. За її позовом суддею Заїкою М.І. було постановлено завідомо незаконне рішення, яке поступило на виконання до Устинівської селищної ради та в Устинівську райдержадміністрацію. Таким чином, ОСОБА_6 вчинила всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Крім того, із кінця 2005 року в провадження судді Устинівського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_5 перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_15 про визнання заповіту недійсним.

Протягом квітня – травня 2005 року ОСОБА_5 при зверненні до нього ОСОБА_16 з питань постановлення рішення про визнання факту прийняття спадщини ОСОБА_16 та визнання за ним права власності на земельну ділянку, яка належала померлому ОСОБА_17, та отриманні від нього позовної заяви не направив ОСОБА_16 до канцелярії суду для реєстрації його заяви.

11 квітня 2005 року в приміщенні Устинівського районного суду суддя ОСОБА_5 у порушення вимог статей 90- 92, 98, 99, 103, 172, 178, 179, 194, 198, 216 ЦПК України (станом на 1.09.2005 року), не проводячи судового розгляду, не викликаючи відповідача в судове засідання, порушуючи права відповідача на взяття участі в судовому засіданні та дослідженні доказів, не з’ясувавши у відповідача, чи визнає він позовні вимоги, та з порушенням інших прав відповідача, не витребувавши і не дослідивши докази, не відклавши судове засідання, діючи всупереч державним інтересам, виготовив на своєму службовому комп’ютері виписку з рішення іменем України про визнання факту прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_17, ОСОБА_16, визнавши при цьому за останнім право власності на земельну ділянку площею 5,76 га, зазначивши у даній виписці, що рішення підлягає негайному виконанню.

З метою маскування свого завідомо неправосудного рішення ОСОБА_5 вніс у наведеній вище виписці завідомо неправдиві дані про те, що рішення постановлено за наслідками розгляду у відкритому судовому засіданні справи за позовом ОСОБА_16, а також надав протиправну вказівку секретарю судового засідання Устинівського районного суду ОСОБА_7 записати в кінці даної виписки, що рішення не оскаржувалося та набрало законної сили. Остання виконала цю вказівку та внесла наведені завідомо неправдиві дані.

На підставі зазначеної виписки ОСОБА_16, добросовісно вважаючи її законною, 10 серпня 2005 року отримав Державний акт на право власності на зазначену вище земельну ділянку, нормативна грошова оцінка якої станом на 11 квітня 2005 року становила 55 405 гривень, що підпадає під ознаки тяжких наслідків.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, однобічність та неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати вирок щодо нього, а його виправдати у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину. Зазначає про допущені під час досудового слідства порушення кримінально-процесуального закону: невручення копію постанови про порушення кримінальної справи від 8 травня 2007 року щодо нього за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, копії постанови від 9 серпня 2007 року про закриття щодо нього кримінальної справи, порушеної 8 травня 2007 року, несвоєчасне ознайомлення з постановами про призначення судових експертиз, порушення строку розслідування кримінальної справи, вважаючи постанови про зупинення досудового слідства на підставі п. 2 ч. 1 ст. 206 КПК України незаконними.

ОСОБА_5 посилається й на порушення кримінально-процесуального закону судом, оскільки йому було безпідставно відмовлено у виклику ряду свідків, у повторному ознайомленні з матеріалами кримінальної справи під час судового розгляду справи, не надано копію технічного запису судового засідання. На його думку суд допустив порушення таємниці нарадчої кімнати під час постановлення вироку. Звертає увагу на відсутність тяжких наслідків від його дій та попередньої змови з ОСОБА_7

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, просить вирок скасувати, перекваліфікувати її дії з ч. 2 ст. 366 на ч. 1 ст. 366 КК України та звільнити її від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки трудовому колективу Устинівського районного суду. Звертає увагу на безпідставність висновків суду щодо заподіяння її діями тяжких наслідків, оскільки за всіма цивільними справами судові рішення не виконувались і вони були скасовані апеляційним судом, земельні ділянки громадянам у власність не передавались. Зазначає, що ніякої змови між нею та суддею ОСОБА_5 не було, вона виконувала його вказівки та діяла згідно з посадовими обов’язками, а не в інтересах невстановленої особи.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6, посилаючись на незаконність її засудження, просить скасувати вирок щодо неї, постановити виправдувальний вирок, а справу щодо неї за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України у зв’язку з відсутністю в її діях складу злочину. На її думку суд не дав належної оцінки доказам захисту та не навів підстав, з яких їх було відкинуто, зокрема, щодо її членства в КСП ім. Кірова. Вважає, що обвинувальний вирок в частині визначення заподіяної шкоди є неконкретизованим, оскільки Устинівська селищна рада не є тим органом, який вправі проводити грошову оцінку землі.

У запереченнях на касаційні скарги засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 прокурор, посилаючись на безпідставність викладених у них доводів, просить залишити їх без задоволення, а вирок щодо усіх засуджених – без зміни.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які підтримали свої касаційні скарги та просили вирок щодо них скасувати, а справу закрити; думку прокурора про часткове задоволення касаційних скарг, перекваліфікацію дій ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з ч. 2 на ч. 1 ст. 366 КК України, звільнивши їх від покарання за цим законом на підставі ст. 49 КК України, виключити рішення про застосування ст. 54 КК України щодо ОСОБА_5; перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи карг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Винність засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 у злочинах, вчинених за викладених у вироку обставин, доведено об’єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку і належним чином оцінені судом.

Засуджений ОСОБА_5, не визнавши вини в інкримінованих йому злочинах, в судовому засіданні не заперечував, що в нього, як судді Устинівського районного суду Кіровоградської області, були в провадженні цивільні справи за позовами ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_6 та ОСОБА_13, за якими він постановив відповідні рішення.

Засуджена ОСОБА_7, визнавши вину у вчиненні злочинів, пояснила, що за вказівкою судді ОСОБА_5 внесла в протоколи судових засідань по цивільним справам за позовами ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_6 та ОСОБА_13 завідомо неправдиві відомості, які наведені у вироку.

За її показаннями вона за вказівкою судді ОСОБА_5 у виписці із рішення про визнання факту прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_17, написала, що рішення не оскаржено і набрало сили. Підпис і печатка вже стояли на виписці.

Засуджена ОСОБА_6 не визнавши вини, пояснила, що навчалась на бюджетному відділенні в технікумі, тому вважала, що була членом КСП ім. Кірова, а також працювала в цьому господарстві з 1992 до 1995 року, у зв’язку з чим мала право на включення до списків до державного акту на право колективної власності на землю та на отримання земельної ділянки.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_10 він, як представник Устинівської райдержадміністрації, брав участь лише в розгляді справи за позовом ОСОБА_8, під час якого представник Устинівської селищної ради був відсутній.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що не брав участі в розгляді зазначених у вироку цивільних справ. Про винесення рішень, начебто за його участю, він дізнався від секретаря Устинівської селищної ради ОСОБА_18 За його дорученням були підготовлені та внесені апеляції на рішення суду за цими справами.

Зазначені обставини підтвердила свідок ОСОБА_18

Показання свідка ОСОБА_11 про неможливість фізично бути присутнім в судовому засіданні 29 березня року підтверджується показаннями свідків ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 та наведеними у вироку документами про знаходження ОСОБА_11 у зазначений день у відрядженні.

Твердження ОСОБА_11 про те, що в день розгляду справи за позовом ОСОБА_6 він знаходився на відпочинку в санаторії в м. Одеса, підтверджується показаннями свідка ОСОБА_22, документами на отримання путівки, довідкою посадових осіб санаторію "Лермонтовський".

За показаннями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_23 перший ніколи не працював офіційно в КСП ім. Кірова, однак, за чиєюсь порадою звернувся до Устинівського районного суду з заявою, яку написав російською мовою, з проханням виділення земельної ділянки. Заяву не переписував, в судовому засіданні участі не брав.

Висновок суду про те, що ОСОБА_6 з метою отримання земельної ділянки шахрайським шляхом на підтвердження факту роботи в КСП ім. Кірова представила суду завідомо підроблені документи, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, робота яких була пов’язана з нарахуванням заробітної плати в колгоспі, КСП та ПСП ім. Кірова, про те, що засуджена не була членом колгоспу.

Зазначений висновок підтверджується й наведеними у вироку документами.

У судовому засіданні ОСОБА_6 погодилась із закриттям справи на підставі ч. 1 ст. 49 КК України щодо неї в частині обвинувачення у використанні завідомо підробленого документу.

Згідно ухвали апеляційного суду Кіровоградської області від 10 січня 2006 року скасовано рішення Устинівського районного суду у справі за позовом ОСОБА_8 у зв’язку із порушенням судом першої інстанції вимог статей 105, 162 ЦПК (1963 року) щодо не притягнення як відповідача Устинівської селищної ради та розгляду справи без участі представника цієї ради.

Рішення суду під головуванням ОСОБА_5 за позовами ОСОБА_12 та ОСОБА_6 скасовані ухвалами апеляційного суду Кіровоградської області, відповідно, від 21 грудня 2005 року та 10 січня 2006 року у зв’язку з порушенням цих же норм цивільно-процесуального закону.

Рішення по справі за позовом ОСОБА_13 скасовано ухвалою Устинівського районного суду від 26 грудня 2005 року за заявою позивача про перегляд рішення у зв’язку із нововиявленими обставинами.

Свідок ОСОБА_16 стверджував у суді, що він звертався до Устинівського районного суду із заявою, яку допоміг скласти ОСОБА_5, про визнання факту прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_17

Отримавши виписку із рішення суду, вважаючи що за його позовом постановлено законне рішення, він надав її до земельного відділу Устинівського району для оформлення на себе права власності на земельний пай, після чого отримав відповідний державний акт.

Показання свідка ОСОБА_16 про те, що він фактично придбав належний ОСОБА_17 земельний пай при житті останнього, підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_28 та ОСОБА_29

Останній пояснив, що він та його вітчим ОСОБА_17 продали свої паї ОСОБА_30, тому не вважає себе потерпілим по справі, оскільки йому не заподіяно ніякої шкоди.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_31 за договором купівлі-продажу від 27 грудня 2001 року ОСОБА_17 продав йому свій земельний пай, після прийняття по ? частині спадщини від померлої ОСОБА_32 останній та ОСОБА_29 запропонували йому купити ці успадковані частині. Оскільки на той час діяв мораторій на купівлю-продаж землі, тому вони оформили цю угоду шляхом посвідчення нотаріальної довіреності на ОСОБА_16 на право впродовж трьох років володіти, користуватися і розпоряджатися цими паями.

Згідно довідки Устинівського районного суду позовна заява ОСОБА_16 до Устинівської райдержадміністрації про визнання факту прийняття спадщини та права власності на земельну ділянку не подавалась до суду. Дослідженням обліково-статистичної картки Ф-5 №41 встановлено, що за номером, який зазначено у наведеній виписці, зареєстрована інша цивільна справа, а не за позовом ОСОБА_16

Колегія суддів вважає, що суд дав належну оцінку зібраним у справі та дослідженим у судовому засіданні доказам у їх сукупності, правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_5 у постановленні суддею завідомо неправосудного рішення, зловживанні ним владою та службовим становищем в інтересах третіх осіб, використанні службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, та у службовому підробленні; ОСОБА_7 - у службовому підробленні, ОСОБА_6 – у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене у великих розмірах.

Дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України кваліфіковано правильно.

Разом із цим, кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 375 КК України, його дії та ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 366 КК України за кваліфікуючою ознакою "спричинення тяжких наслідків" є неправильною. Судом встановлено, що завідомо незаконні рішення по справам за позовами ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_6 та ОСОБА_13 скасовані, земельні ділянки на підставі цих рішень не були виділені на користь позивачів, тобто шкода не була заподіяна.

Цей умовивід підтверджується й висновком суду про те, що ОСОБА_6 вчинила замах на заволодіння земельною ділянкою, а не закінчений злочин.

За таких обставин вирок суду підлягає зміні шляхом перекваліфікації дій ОСОБА_5 з ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 375, ч. 1 ст. 366 КК України та ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 366 КК України з призначенням їм покарання за цими нормами кримінального закону.

Злочини, передбачені ч. 1 ст. 375, ч. 1 ст. 366 КК України, відносяться, відповідно, до злочинів середньої та невеликої тяжкості. Враховуючи те, що з дня вчинення цих злочинів минули строки давності, передбачені пунктами 2 і 3 ч. 1 ст. 49 КК України, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 підлягають звільненню від призначеного за цими нормами покарання.

Судом першої інстанції допущено порушення кримінального закону при призначені ОСОБА_5 додаткового покарання на підставі ст. 54 КК України у виді позбавлення присвоєного йому 4 кваліфікаційного класу судді.

Згідно зі статтями 52 та 54 КК України зазначена міра покарання є додатковою й може бути приєднана до основного покарання лише щодо особи, засудженої за тяжкий чи особливо тяжкий злочин. Призначення додаткового покарання, як і основного, лише за сукупністю злочинів є неприпустимим. ОСОБА_5 зазначена міра покарання призначена не за окремий злочин, а після визначення остаточного покарання на підставі ст. 70 КК України.

Рішення суду про позбавлення засудженого ОСОБА_5 присвоєного йому 4 кваліфікаційного класу судді підлягає виключенню із вироку.

Що стосуються посилань засудженого ОСОБА_5 про допущені порушення норм кримінально-процесуального закону органом досудового слідства й судом, то вони є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.

Твердження засудженого про порушення норм закону органом досудового слідства належним чином досліджені судом, який мотивував свої висновки з цього приводу у вироку.

Не вбачає колегія суддів істотних порушень кримінально-процесуального закону судом при розгляді справи. У відповідності з вимогами ст. 16-1 КПК України суд створив необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов’язків і здійснення наданих їм прав.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_7 задовольнити частково, засудженої ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок апеляційного суду Миколаївської області від 9 квітня 2010 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_7 змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 375, ч. 1 ст. 366 КК України.

Призначити ОСОБА_5 покарання: за ч. 1 ст. 375 КК України у виді позбавлення волі на три роки, за ч. 1 ст. 366 КК України у виді обмеження волі на два роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов’язаною з відправленням правосуддя строком на 2 роки, звільнивши його на підставі ст. 49 КК України від покарання за ці злочини.

Виключити рішення про позбавлення ОСОБА_5 на підставі ст. 54 КК України присвоєного йому четвертого кваліфікаційного класу судді.

Вважати його засудженим за ч. 2 ст. 364 КК України до покарання, призначеного судом: до п’яти років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов’язаною з відправленням правосуддя строком на три роки.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 366 КК України, призначивши їй за цим законом покарання у виді обмеження волі на один рік з позбавленням права займатися діяльністю, пов’язаною з участю у відправленні правосуддя строком на один рік, звільнивши її від покарання на підставі ст. 49 КК України.

У решті вирок залишити без зміни.