Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 17 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_6, захисників: адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 04 червня 2009 року,

зазначеним вироком засуджено:

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України,

уродженця с. Коса Болградського району Одеської області, мешканця м. Ізмаїла, раніше судимого:

- 06.10.1997 року за ч.3 ст. 140 КК України 1960 року на 3 роки позбавлення волі;

- 09.12.2004 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки і

6 місяців позбавлення волі;

- 31.08.2005 року за ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України на 3 роки і 6 місяців позбавлення волі;

- 13.10.2008 року за ч.3 ст. 395 КК України на 1 місяць позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 07.11.2008 року,

- за ч. 2 п. п.1, 4, 6, 12 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч.4 ст. 187 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 3 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 2 ст. 186 КК України на 6 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця с. Першотравневе Ізмаїльського району Одеської області, мешканця м. Ізмаїла, раніше судимого:

- 09.03.2005 року за ч.1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі,

- 06.10.2005 року за ч. 3 ст. 185, 71 КК України на 5 років і 1 місяць позбавлення волі, звільненого 08.04.2008 року на підставі Указу Президента про помилування з іспитовим строком 1 рік,

- за ч.2 п. п. 1, 4, 6, 12 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 4 ст. 187 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 2 ст. 307 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів ОСОБА_6 визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю покарання за цим вироком та невідбутого покарання за вироком від 06 жовтня 2005 року ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Постановлено строк відбуття покарання рахувати: ОСОБА_5 – з 26.12.2008 року, ОСОБА_6 – з 25.12.2008 року.

Постановлено стягнути:

- з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 580 грн.; на користь ОСОБА_10 507 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

- з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судові витрати на користь МВ ГУМВС України в Одеській області по 415 грн. 97 коп. з кожного.

Відповідно до вимог ст. 81 КК України вирішена доля речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_5 і ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

У кінці жовтня 2008 року, точну дату встановити не виявилось можливим, раніше судимий за злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотиків, ОСОБА_6 . на території с. Стара Некрасівка Ізмаїльського району Одеської області, діючи повторно, придбав листя коноплі, зірвавши їх з рослин біля дороги, з метою виготовлення з них наркотичного засобу і передачі його своєму знайомому ОСОБА_11, який утримувався в Ізмаїльському СІЗО ДДПВП в Одеській області. Далі він виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб – марихуану, масою 5,7 г у висушеному вигляді, помістив його в розрізану цибулю та 06 листопада 2008 року о 10 год. в Ізмаїльському СІЗО по пр. Суворова,72 в м. Ізмаїл передав її для ОСОБА_11 з продуктами харчування. У цей же день о 12 год. цей наркотичний засіб був виявлений і вилучений контролерами СІЗО. Тобто ОСОБА_6 незаконно придбав, виготовив, зберігав і перевіз з метою збуту в місця позбавлення волі, а також передав у Ізмаїльський СІЗО наркотичний засіб.

В останніх числах листопада 2008 року, точну дату встановити не виявилось можливим, приблизно о 21 год., ОСОБА_5 ., будучи в стані алкогольного сп’яніння, з метою заволодіння чужим майном шляхом розбою, скориставшись незачиненими вхідними дверима, незаконно проник до квартири АДРЕСА_1, де вдягнув на обличчя заздалегідь заготовлену панчоху та, застосовуючи насильство, що було небезпечним для життя і здоров’я потерпілої, напав на ОСОБА_9, яка лежала у ліжку. Здушуючи руками шию ОСОБА_9, ОСОБА_5 вимагав видати йому грошові кошти, що потерпіла, злякавшись за своє життя, й зробила. З вказаного житла ОСОБА_5 забрав належне ОСОБА_9 майно (мобільний телефон "Нокіа", гаманець) та гроші на загальну суму 580грн. та з місця злочину втік.

12 грудня 2008 року, близько 18 год., ОСОБА_5 ., будучи в стані алкогольного сп’яніння, перебуваючи в будинку свого сусіда ОСОБА_10 за адресою: м. Ізмаїл, вул. Б.Хмельницького, 3, скориставшись тим, що господарка будинку ОСОБА_10 перебувала в безпорадному стані внаслідок переломів ніг і руки та знаходження в гіпсу, відкрито вирвав з її рук гаманець з грошима та мобільний телефон "Нокіа", заволодівши її майном на загальну суму 507 грн., з яким з місця злочину втік.

24 грудня 2008 року ОСОБА_5 і ОСОБА_6, вживаючи спиртні напої в будинку своєї знайомої ОСОБА_12, вступили в попередню змову на розбійний напад і вбивство з користі ОСОБА_13, 1941 року народження, та його дружини ОСОБА_14, 1943 року народження. Для цього вони близько 23 год., вдягнувши на обличчя маски з жіночих колгот, проникли на подвір’я будинку ОСОБА_14 по АДРЕСА_2 Коли на подвір’я вийшла ОСОБА_14, ОСОБА_5 завдав їй сильного удару кулаком в голову, від якого вона впала на землю. На шум вийшов ОСОБА_13, якому ОСОБА_5 також завдав 5-6 сильних ударів у голову. Після цього ОСОБА_5 і ОСОБА_6 незаконно проникли в будинок, заштовхавши туди й побитих господарів. У будинку, реалізуючи умисел на вбивство з користі двох осіб в ході розбійного нападу, ОСОБА_6 і ОСОБА_5, діючи спільно й узгоджено, напали на ОСОБА_13 і з особливою жорстокістю побили їх, завдавши численні удари ногами в життєво важливі органи тіла і голову, а також ОСОБА_6, взявши в кімнаті будинку два саморобних кухонних ножа, один з них передав ОСОБА_5, після чого підійшов до ОСОБА_13 та, діючи з особливою жорстокістю, завдав йому ножем 7 ударів в обличчя, а ОСОБА_5, спричиняючи ОСОБА_13 особливі страждання, завдав останньому ножем не менше 4 ударів в ліву частину грудної клітини. Обшукавши будинок, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 заволоділи майном ОСОБА_13 на суму 600 грн. (DVD-програвачем "Самсунг", двома мобільними телефонами "Сіменс", двома ножами та продуктами харчування) та з місця злочину втекли. ОСОБА_13 помер на місці події, а ОСОБА_14 25.12.2008року приблизно о 8 год. 30 хв. була доставлена в лікарню, де, не приходячи до свідомості, ІНФОРМАЦІЯ_6 року померла.

У касаційній скарзі з доповненнями до неї адвокат ОСОБА_7 посилається на недоведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні 27.11.2008 року розбійного нападу на ОСОБА_9, оскільки на час цього злочину він мав алібі, а свідок ОСОБА_15 міг обмовити засудженого. Окрім того, вважає, що суд призначив ОСОБА_5 надмірно суворе покарання за ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки той не вчиняв дій, які потягли смерть ОСОБА_13, не був ініціатором цього злочину, визнав свою вину, мав на утриманні фактичну дружину, яка перебувала у відпустці по догляду за дитиною, а під час знаходження в СІЗО захворів на тяжку хворобу. З огляду на це, просить вирок щодо ОСОБА_5 змінити: скасувати в частині засудження за ч. 3 ст. 187 КК України із закриттям справи в цій частині та пом’якшити призначене ОСОБА_5 покарання за інші злочини.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 вказує на те, що у нього і ОСОБА_6 не було попередньої змови та умислу на розбійний напад і вбивство ОСОБА_13, вони йшли до них, щоб придбати спиртне, а в будинку вчинили щодо них злочини, передбачені ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 185 КК України, і при цьому він – ОСОБА_5, не вчиняв ніяких дій щодо ОСОБА_13, про що, на його думку, свідчили відсутність слідів крові загиблого на його одязі та висновок експертизи про заподіяння ножових поранень ОСОБА_13 іншим ножем, а не тим, що був у нього. Також зазначає, що на час нападу на ОСОБА_9 27.11.2008 року він перебував в іншому місті і не міг вчинити цього злочину. Ураховуючи це, просить вирок щодо нього скасувати, а справу направити на нове розслідування.

У доповненнях до касаційної скарги засуджений ОСОБА_5, висловлюючи аналогічні доводи і прохання, зазначає й про те, що вбивство ОСОБА_13 учинив самостійно із застосуванням ножа тільки ОСОБА_6, а він – ОСОБА_5, захищаючись від нападу ОСОБА_14, заподіяв їй тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла, а тому він може відповідати за дії щодо ОСОБА_13 тільки за ч. 4 ст. 187 КК України, а за дії щодо ОСОБА_14 – за ч. 2 ст. 121 КК України; під час досудового слідства, даючи показання про дії щодо ОСОБА_14, він обмовляв себе під фізичним впливом з боку працівників міліції. Також вказує на те, що при призначенні йому покарання суд не врахував його сімейний стан, смерть 04.08.2009 року матері, наявність на утриманні дружини та малолітнього сина, внаслідок чого призначив йому надмірно суворе покарання. Зазначає, що суд безпідставно проігнорував його зауваження на протокол судового засідання.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_8 просить вирок щодо ОСОБА_6 змінити, пом’якшивши призначене йому покарання. Посилається на те, що ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочинів, за які його засуджено, визнав повністю, щиро розкаявся, давав правдиві показання, чим сприяв слідству в розкритті злочинів, мав молодий вік, що не було достатньо враховано судом.

Засуджений ОСОБА_6 у касаційній скарзі порушує питання про зміну вироку щодо нього з пом’якшенням призначеного йому покарання. Посилається на те, що суд не врахував визнання ним вини, щире каяття, сприяння своїми показаннями розкриттю злочинів, позитивні характеристики за місцем роботи і проживання, сімейний стан, наявність на утриманні чотирьох дітей співмешканки, батьків пенсійного віку та інші обставини, що пом’якшували його покарання.

У доповненнях до касаційної скарги засуджений ОСОБА_6 . додатково вказує й на те, що у справі відсутні докази його причетності до побиття і смерті ОСОБА_14, а доказом особливої жорстокості вбивства ОСОБА_13 не міг бути висновок судово-медичної експертизи, а тому вважає, що з вироку підлягає виключенню його засудження за ч. 2 п. 4 ст. 115 КК України; посилається на неправомірність його утримання під вартою з 25 по 29 грудня 2008 року та на порушення його права на захист тим, що в суді захисник неналежно виконував свої обов’язки, внаслідок чого йому було призначено надмірно суворе покарання. Зазначає про те, що суд всупереч вимогам закону не проводив попереднього слухання справи, не здійснював фіксацію судового процесу технічними засобами, неналежно перевірив дані про його особу, безпідставно вказав у вироку, що він визнав свою вину повністю, а не частково, та надав у вироку неправильну оцінку доказам. З огляду на наведене, просить вирок суду щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд або на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на підтримання касаційних скарг, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг засуджених та їх захисників, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_6 в незаконному виготовленні, придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту, вчиненому повторно, та передачі в місця позбавлення волі особливо небезпечного наркотичного засобу ґрунтується на показаннях самого ОСОБА_6, який як на досудовому слідстві, так і в суді визнавав, що з метою передачі своєму знайомому ОСОБА_11 в Ізмаїльський слідчий ізолятор наркотичного засобу він у жовтні 2008 року незаконно придбав, виготовив, зберігав, перевозив марихуану вагою 5,7 г та, сховавши її в розрізану цибулину, 06 листопада 2008 року передав цей наркотичний засіб в СІЗО для ОСОБА_11 з продуктами харчування; на показаннях свідків ОСОБА_16 – працівника Ізмаїльського СІЗО та ОСОБА_17, що була понятим при вилученні 06.11.2008 року наркотичного засобу, про виявлення в харчовій передачі, що приніс в СІЗО ОСОБА_6 для ОСОБА_11, марихуани; на даних протоколу від 06.11.2008 року огляду місця події й вилучення цибулини з речовиною та висновку судово-хімічної експертизи про віднесення цієї речовини до особливо небезпечного наркотичного засобу – канабісу (марихуани) вагою 5,7 г.

З огляду на ці докази, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307 КК України.

Також суд дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_5 у відкритому викраденні 12 грудня 2008 року майна ОСОБА_10, вчиненому повторно, оскільки цей висновок підтверджений даними про попередні судимості ОСОБА_5, послідовними показаннями по справі потерпілої ОСОБА_10, свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19 про те, що 12.12.2008 року ОСОБА_5, скориставшись станом сп’яніння ОСОБА_19, якого він привів додому, та хворобою матері останнього, яка перебувала у гіпсі, відкрито вирвав з її рук гаманець з грошима та мобільний телефон "Нокіа", заподіявши шкоду в сумі 507 грн., після чого з місця злочину втік.

Зазначені докази досліджувались судом у встановленому законом порядку та їх достовірність засудженим ОСОБА_5 не оспорюється.

Давши належну оцінку цим доказам, суд обґрунтовано дійшов висновку про винність ОСОБА_5 у вчиненні повторно відкритого викрадення майна ОСОБА_10 та правильно кваліфікував ці його дії за ч. 2 ст. 186 КК України. Таке рішення суду не заперечується засудженим ОСОБА_5 і в касаційній скарзі.

Доведеною є й винуватість ОСОБА_5 у вчиненні в кінці листопада 2008 року розбійного нападу на ОСОБА_9 з проникненням до її житла.

Це обвинувачення ОСОБА_5 обґрунтовано визнано судом доведеним, оскільки воно підтверджено дослідженими судом доказами.

Зокрема, ОСОБА_5 в своїх показаннях не заперечував наявності у нього товариських стосунків з ОСОБА_15 та відвідин останнього за місцем його проживання.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні, усунувши деякі суперечності в своїх показаннях, даних на досудовому слідстві, ствердив, що у лютому 2009 року до нього в пошуках речей ОСОБА_5 звернулися працівники карного розшуку і дільничний, які помітили на даху його будинку й вилучили чорний гаманець, в якому виявили записку з даними його сусідки ОСОБА_9 На запитання щодо гаманця він розповів їм відомі йому дані про те, що в кінці листопада 2008 року після спільного вживання спиртного з ОСОБА_5 той, вдягнувши його куртку, виходив, а повернувся з грошима та мобільним телефоном "Нокіа", запропонувавши йому піти поповнити рахунки мобільних телефонів. Вийшовши на вулицю, ОСОБА_5 в його присутності закинув на дах будинку якийсь предмет, який виявився гаманцем і залишався там до його вилучення працівниками міліції. У той же день у кінці листопада 2008 року, повернувшись додому, він – ОСОБА_15 виявив у кишені куртки, яку вдягав ОСОБА_5, маску з жіночої панчохи, яку викинув, а наступного дня ОСОБА_9 скаржилась на проникнення до її будинку невідомої особи і вчинення на неї розбійного нападу із заволодінням її мобільним телефоном та грошима. У зв’язку з цими подіями він зрозумів, що майном ОСОБА_9 заволодів ОСОБА_5

Потерпіла ОСОБА_9 як на досудовому слідстві, так і в суді стверджувала, що в останніх числах листопада 2008 року близько 21 год. через незачинені двері до її будинку проник невідомий чоловік у масці з панчохи, напав на неї, душив руками за шию, вимагаючи віддати гроші, на що вона, злякавшись за своє життя, погодилась. Цей чоловік заволодів її мобільним телефоном "Нокіа" та чорним гаманцем з грошима в сумі 330 грн., всього на суму 580 грн.; при цьому в гаманці вона тримала записку зі своїм прізвищем та адресою. Офіційно вона до міліції заяву не подавала, однак у лютому 2009 року працівники міліції їй повідомили про виявлення її гаманця з запискою, який вона упізнала. З приводу цього її сусід ОСОБА_15 розповідав, що гаманець у неї забрав ОСОБА_5 Внаслідок цього вона 20.02.2009 року подала заяву про вчинений щодо неї злочин, що стало приводом до порушення кримінальної справи.

Та обставина, що ОСОБА_9 спочатку вказувала на вчинення цього злочину щодо неї 26-27 листопада 2008 року, а в подальшому стверджувала, що це мало місце в останніх числах листопада 2008 року, не свідчить про недостовірність показань потерпілої щодо обставин події злочину і їх наслідків.

Зазначені вище показання потерпілої ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_15 підтверджені також даними протоколу вилучення й огляду 20.02.2009 року гаманця з запискою, в якій містились дані про прізвище, ім’я, по-батькові ОСОБА_9 та її адресу; даними протоколів огляду місця події – будинку ОСОБА_9 і вилучення у неї гарантійного талону на викрадений мобільний телефон "Нокіа".

Окрім того, показання зазначених осіб підтверджував на досудовому слідстві і ОСОБА_6 у своїх показаннях, даних в присутності захисника 15.04.2009 року (т.4 а.с. 80-82), в яких він визнавав, що ОСОБА_5 йому розповідав про вчинення в кінці листопада 2008 року з проникненням до житла розбійного нападу на сусідку хлопця на ім’я ОСОБА_15 (ОСОБА_15) і заволодіння її грошима та мобільним телефоном, який ОСОБА_5 у подальшому обміняв на інший, а використану при нападі маску з жіночої панчохи залишив у куртці ОСОБА_15.

З огляду на це, немає підстав вважати, що свідок ОСОБА_15 обмовляв ОСОБА_5 у вчиненні злочину щодо ОСОБА_9

Та обставина, що ОСОБА_5 згідно з його показаннями та показаннями свідка ОСОБА_20 не міг 27.11.2008 року вчинити напад на ОСОБА_9, оскільки в цей день перебував в м. Кілія, звідки повернувся до м. Ізмаїла 28.11.2008 року, не свідчить про неможливість вчинення цього злочину ОСОБА_5 в інший з днів кінця листопада 2008 року, на що вказують потерпіла ОСОБА_9 та свідок ОСОБА_15

Давши оцінку всім наведеним вище доказам у сукупності як таким, що взаємно доповнювали і уточнювали одне одного, узгоджувались між собою, суд обґрунтовано визнав доведеним обвинувачення ОСОБА_5 за цим епізодом та правильно кваліфікував його дії щодо потерпілої ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 187 КК України.

Підстав для скасування вироку в частині засудження ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 187 КК України і закриття справи щодо нього в цій частині або направлення справи на нове розслідування чи на новий судовий розгляд, як про це порушується питання в касаційних скаргах засудженого ОСОБА_5 та його захисника, не вбачається.

Також слід визнати правильним висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у вчиненні 24.12.2008 року за попередньою змовою групою осіб умисного вбивства двох осіб – подружжя ОСОБА_13 з корисливих мотивів і з особливою жорстокістю під час розбійного нападу на них за обставин, встановлених судом, оскільки цей висновок відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, які досліджені, належно оцінені судом та детально викладені у вироку.

Так, з показань ОСОБА_6 і ОСОБА_5, які вони неодноразово давали під час досудового слідства, в тому числі в явках з повинною, при допитах як підозрюваних, обвинувачених, на очній ставці та при відтворенні з ними обстановки та обставин події з участю захисників і з відеозаписом цих слідчих дій, а також з їх показань в судовому засіданні, які вони частково дали по обставинах події злочинів, відмовившись давати повні показання, видно, що вони, незважаючи на намагання применшити свою роль у злочинах, перекласти відповідальність за вчинене один на одного, у той же час по суті визнавали свою вину у вчиненні розбійного нападу і вбивства подружжя ОСОБА_13, повідомляли час, місце, мотиви, спосіб учинення і дії кожного з них.

Зокрема, вони вказували, що 24.12.2008 року домовились викрасти чуже майно, і для цього ОСОБА_5 заздалегідь підготував маски з жіночих панчіх. Потім, розпиваючи спиртні напої у ОСОБА_12, вони вирішили заволодіти майном подружжя ОСОБА_13, яких знали як осіб похилого віку, у яких було вино та гроші. Для цього близько 23 год., вдягнувши маски й рукавички, проникли на подвір’я ОСОБА_13, де напали на подружжя, били чоловіка й жінку руками, ногами, затягли їх у будинок, де також били, надавлювали ОСОБА_13, який лежав на підлозі, ногою на голову, груди, вимагаючи сказати, де гроші. Потім ОСОБА_6 знайшов в будинку два ножі, один з яких передав ОСОБА_5, після чого вони завдали ударів ножами ОСОБА_13. При цьому ОСОБА_6 вказував, що бив ОСОБА_13 ножем з коричневою ручкою тільки в обличчя, а ножові поранення в спину потерпілому міг завдати ОСОБА_5 іншим ножем, а ОСОБА_5, заперечуючи це, вказував, що бив потерпілих тільки руками й ногами, а ніж з круглою ручкою взяв у будинку ОСОБА_13, коли вони з ОСОБА_6 вдруге прийшли до будинку. Однак обидва не заперечували, що потерпілі від їх дій отримали виявлені у них тяжкі тілесні ушкодження. Також ОСОБА_5 і ОСОБА_6 зазначали, що, обшукавши будинок, заволоділи майном потерпілих – DVD-програвачем "Самсунг", двома мобільними телефонами "Сіменс", ножами, продуктами харчування і, залишивши в будинку бабцю, яку виявили у флігелі, покинули місце злочину, однак у цю ж ніч знову поверталися до будинку ОСОБА_13, де впевнились у стані потерпілих та, маючи ножі, з метою заволодіння чужим майном проникли до іншого будинку на розі вулиць Філатова і Краснодонської, а потім, будучи поміченими, позбулись ножів і масок й намагались втекти, але ОСОБА_6 було затримано працівниками державної служби охорони, які передали його працівникам міліції, а ті ввечері 25.12.2008 року за місцем проживання ОСОБА_12 затримали й ОСОБА_5, на якого як на учасника розбійного нападу і вбивства ОСОБА_13 вказав ОСОБА_6 Окрім того, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не заперечували, що під час вчинення злочину їх одяг був забруднений кров’ю потерпілих й вони десь загубили належні їм рукавичку й кепку, а також те, що ОСОБА_5 встиг 25.12.2008 року продати викрадені у ОСОБА_13 мобільні телефони. ОСОБА_6 додатково зазначав, що зі слів ОСОБА_5 йому відомо, що той до моменту свого затримання знищив одяг, в який був вдягнутий при вчиненні злочинів щодо подружжя ОСОБА_13, видавши працівникам міліції при затриманні інший свій одяг.

Як завдавались удари ОСОБА_14 і ОСОБА_13, обвинувачені ОСОБА_5 і ОСОБА_6 показали при відтворенні обстановки та обставин події, а також підтвердили свої показання на очній ставці між ними.

Зазначені показання ОСОБА_5 і ОСОБА_6 були перевірені судом і обґрунтовано визнані достовірними в обсязі подій, визнаних судом доведеними, оскільки вони в цій частині знайшли підтвердження іншими доказами по справі.

Зокрема, свідок ОСОБА_12 підтвердила факт вживання у неї вдома ввечері 24.12.2008 року ОСОБА_5 і ОСОБА_6 спиртних напоїв, після чого ті пішли та повернулись після 01 год. 25.12.2008 року з DVD-програвачем, продуктами харчування та зі слідами крові на світлому одязі ОСОБА_6, який вона на його прохання випрала, після чого ОСОБА_5 кудись їздив, а після повернення він і ОСОБА_6 знову пішли, однак до неї наступного дня повернувся тільки ОСОБА_5, якого в той же день ввечері було затримано працівниками міліції, яким вона видала одяг ОСОБА_6 і принесений їй DVD-програвач. Окрім того, свідок зазначала, що не може стверджувати про відсутність слідів крові на одязі ОСОБА_5, оскільки одяг останнього був темним.

Допитана на досудовому слідстві і в суді свідок ОСОБА_21, 1929 року народження, підтвердила, що в ніч на 25.12.2008 року двоє невідомих хлопців, кожний у масці і з ножем в руках, вимагали у неї видати гроші й завели її з флігеля до будинку ОСОБА_13, де вона бачила на підлозі ОСОБА_14 і ОСОБА_13, які були всі в крові. Хлопці обшукували будинок, наступали ногами на ОСОБА_13, поводили себе жорстоко, а потім пішли, змусивши її під погрозами сидіти в кімнаті, де перебували без ознак життя і ОСОБА_13. Потім хлопці повертались, погрожували їй, внаслідок чого вона покликала сусідів по допомогу тільки вранці 25.12.2008 року, коли було виявлено, що ОСОБА_13 мертвий, а ОСОБА_14 ще жива, а тому й направлена до лікарні, де згодом, не приходячи до свідомості, померла.

Показання ОСОБА_5 і ОСОБА_6 підтверджені також дослідженими судом довідками про повідомлення служби охорони про проникнення 25.12.2008 року близько 5 год. невідомих до будинку №АДРЕСА_3; показаннями свідка ОСОБА_22 – охоронника державної служби охорони про затримання ним у складі групи реагування за цим повідомленням ОСОБА_6 і виявлення чорної маски-панчохи; даними про виявлення на подвір’ї по вул. Філатова одного ножа з коричневою ручкою, при відтворенні обстановки та обставин події за участю ОСОБА_5 – схованого ним другого ножа з круглою ручкою; даними протоколів огляду 25.12.2008 року місця події – домоволодіння ОСОБА_14 про виявлення біля будинку чоловічої кепки, чорної маски-панчохи, перед входом до будинку і в будинку слідів крові, порушеної обстановки та в кімнаті - трупу ОСОБА_13 зі слідами насильницької смерті, а також рукавички та на підлозі кімнати ножа з руків’ям, обмотаним ізострічкою; показаннями потерпілого ОСОБА_23 та даними протоколів впізнання ним вилученого майна, в тому числі й зазначених вище трьох ножів як належних загиблим; даними протоколів впізнання ОСОБА_6 ножа з коричневою ручкою як того, який він знайшов в будинку ОСОБА_23 і яким завдавав ударів в обличчя ОСОБА_13; даними протоколу впізнання ОСОБА_5 ножа з круглою ручкою, взятого ним в будинку ОСОБА_13 і схованого при втечі від працівників охорони; даними про вилучення у потерпілого ОСОБА_23 документів на викрадені у подружжя ОСОБА_23 DVD-програвач "Самсунг" та мобільні телефони "Сіменс"; даними протоколів вилучення у ОСОБА_12 одягу ОСОБА_6 і DVD-програвача "Самсунг", якого було повернуто потерпілому ОСОБА_23

Згідно з висновками проведених по справі імунологічних, цитологічних, криміналістичних експертиз встановлено, що на кепці, рукавичці та одній панчосі (масці), вилучених по справі, виявлено сліди поту, що міг утворитися від ОСОБА_6, а також на кепці виявлено волосину, яка могла належати ОСОБА_5; на вилученому при затриманні ОСОБА_5 одязі слідів крові не виявлено, однак у піднігтьовому вмісті його рук виявлено епітеліальні клітини, які на правій руці могли походити від ОСОБА_13 з домішками клітин ОСОБА_14, а на лівій руці – від ОСОБА_14; в змивах з лівої руки ОСОБА_6 виявлено сліди крові, яка могла походити від ОСОБА_13; на дублянці ОСОБА_6 виявлено сліди крові, а на його черевиках – сліди крові, яка могла походити від ОСОБА_13

За висновками судово-медичних експертиз трупів ОСОБА_13 і ОСОБА_14 встановлено, що їм було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, зокрема, у ОСОБА_14 виявлено множинні крововиливи, садна обличчя, перелом кісток носу, закрита черепно-мозкова травма із забоєм головного мозку, і ці ушкодження в своїй сукупності призвели до її смерті; у ОСОБА_13 виявлено сім колото-різаних ран обличчя й голови, в тому числі з видаленням правого очного яблука і проникненням у черепну порожнину, три колото-різані рани на спині зліва, що проникали в плевральну порожнину й пошкодили ліву легеню, різану рану правого плеча, а також подвійний перелом щелепи, множинні садна, крововиливи м’яких тканин голови й тіла, множинні переломи ребер як справа, так і зліва, і ці ушкодження в їх сукупності призвели до його смерті, при чому в процесі їх заподіяння вони спричиняли потерпілому особливий біль.

Зазначені вище ушкодження, за висновками судово-медичних та медико-криміналістичних експертиз, були спричинені подружжю ОСОБА_13 в положенні та за обставин, вказаних ОСОБА_6 і ОСОБА_5, тобто тупими твердими предметами – руками, ногами у взутті, а ОСОБА_13 також і ножем. При цьому не виключена можливість заподіяння виявлених у загиблого ран в області голови та спини різними ножами, в тому числі на спині потерпілого - ножем з рукояткою, обмотаною ізострічкою, тобто ножем, вилученим у будинку ОСОБА_13 при огляді місця події. У той же час встановлено, що ушкодження в області спини ОСОБА_13 не було заподіяно ножем з коричневою ручкою, який, за показаннями ОСОБА_6, він використовував тільки при завданні ударів в обличчя ОСОБА_13

Зазначеними доказами в їх сукупності, у тому числі показаннями ОСОБА_6 про те, що під час вчинення злочину він використовував один ніж з коричневою ручкою, яким за висновком експертизи не були заподіяні ОСОБА_13 тілесні ушкодження в області спини, показаннями свідка ОСОБА_21 про наявність в руках кожного із нападників по ножу, спростовано твердження ОСОБА_5 про те, що він під час вчинення злочинів щодо ОСОБА_13 ніяких ножів в руки не брав і ударів ножем ОСОБА_13 не завдавав. Висновок експертизи про те, що виданий ОСОБА_5 ніж з круглою ручкою не був використаний ним при заподіянні ножових поранень в області спини ОСОБА_13, не свідчить про непричетність ОСОБА_5 до цих дій із застосуванням іншого ножа, взятого в будинку ОСОБА_13.

Установлені по справі дані щодо обставин події, мотивів дій ОСОБА_6 і ОСОБА_5, характеру, кількості, тривалості і локалізації виявлених у ОСОБА_13 тілесних ушкоджень, використані для цього знаряддя, дані про реакцію ОСОБА_14 та ОСОБА_13 на застосоване до них насильство, а також дані про узгодженість дій засуджених свідчили про спрямованість умислу останніх на вбивство двох осіб із користі та з особливою жорстокістю, яке було вчинено за попередньою змовою групою осіб під час розбійного нападу на потерпілих.

Суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказам і правильно кваліфікував дії ОСОБА_6 і ОСОБА_5 щодо ОСОБА_13 за ч. 4 ст. 187, ч. 2 п.п. 1, 4, 6, 12 ст. 115 КК України.

Твердження в касаційних скаргах про те, що ОСОБА_6 і ОСОБА_5 не вступали в попередню змову, не мали умислу на вбивство ОСОБА_14 і ОСОБА_13 з особливою жорстокістю, а вчинили щодо них злочини, передбачені ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 185 КК України, в тому числі діючи кожен не щодо двох потерпілих, а проти одного з них, а ОСОБА_5 при цьому захищався від нападу ОСОБА_14 і не застосовував ножа, є безпідставними, оскільки спростовані дослідженими судом доказами в їх сукупності.

Доводи в касаційній скарзі ОСОБА_6 про те, що судово-медичні експерти не вправі були робити висновок про заподіяння потерпілому ОСОБА_24 особливого фізичного болю, також є безпідставними, оскільки судова експертиза з цього питання проведена відповідно до існуючих методик, а висновок суду про вчинення ОСОБА_6 і ОСОБА_5 умисного вбивства ОСОБА_24 з особливою жорстокістю зроблений не тільки на підставі акту експертизи, а з урахуванням й інших доказів.

Не можна визнати достовірними й твердження ОСОБА_5 про те, що під час досудового слідства до нього застосовувались недозволені методи, внаслідок яких він обмовляв себе. Це твердження перевірялося судом і з наведенням відповідних мотивів визнано таким, що спрямовано на намагання ОСОБА_25 уникнути відповідальності за фактично скоєне, оскільки воно спростовано даними прокурорської перевірки, показаннями самого ОСОБА_5, який в присутності захисника при дачі показань заявляв, що ніяких недозволених методів до нього не застосовувалось, а також висновком судово-медичної експертизи,за яким у ОСОБА_5 не виявлено ніяких тілесних ушкоджень.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну чи скасування вироку, по справі не встановлено.

Доводи ОСОБА_6 про те, що по справі було порушено його право на захист неналежним виконанням захисником своїх обов’язків, внаслідок чого йому було призначено надмірно суворе покарання, а також суд не проводив попереднього слухання справи, не здійснював фіксації технічними засобами судового процесу, неправильно зазначив у вироку про повне визнання ним вини, а також доводи ОСОБА_5 про порушення судом закону при розгляді його зауважень на протокол судового засідання – є безпідставними, оскільки з матеріалів справи видно, що захист ОСОБА_6 здійснювався належним чином обраним ним захисником; по справі проводився попередній розгляд (т.5 а.с.4-5), а фіксація судового процесу не проводилась внаслідок відсутності клопотання про це будь-кого з учасників процесу (т.5 а.с. 37); у судовому засіданні ОСОБА_6 вказував про повне визнання ним вини у вчинених злочинах (т. 5 а.с. 37), а зауваження на протокол судового засідання, подані засудженими, були розглянуті відповідно до вимог кримінально-процесуального закону (т.5 а.с. 233-234).

З огляду на викладене, не встановлено підстав для скасування вироку з направленням справи на нове розслідування або новий судовий розгляд, як про це порушено питання в касаційних скаргах. Також немає підстав для зміни вироку з перекваліфікацією дій засуджених на менш тяжкий злочин та виключення з вироку рішення суду про кваліфікацію дій засуджений за ч. 2 п. 4 ст. 115 КК України.

Покарання ОСОБА_6 і ОСОБА_5 призначено судом у відповідності до вимог ст. 65 КК України в межах санкції статей КК України (2341-14) , за якими їх засуджено, з урахуванням тяжкості вчинених декількох злочинів, ролі кожного в їх учиненні, даних про особу засуджених, що містились у матеріалах справи, в тому числі й тих, на які є посилання в касаційних скаргах. Також судом було ураховано як обтяжуючі покарання засуджених обставини – вчинення ними злочинів у стані алкогольного сп’яніння та щодо осіб похилого віку.

Окрім того, судом взято до уваги, що ОСОБА_6 учинив злочини під час іспитового строку, а тому йому обґрунтовано призначено покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України.

З огляду на викладене, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 за видом і розміром призначено справедливе покарання, необхідне для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для пом’якшення цього покарання колегія суддів не вбачає. Таких підстав не дають й дані про ставлення засуджених до скоєного та їх сімейні обставини, на які посилаються ОСОБА_6 і ОСОБА_5 та їх захисники в касаційних скаргах.

Таким чином, підстав для зміни вироку з пом’якшенням призначеного засудженим покарання немає.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 було на законних підставах затримано 25.12.2008 року, і з цієї дати визначено судом обчислення строку відбування ним покарання, а тому немає підстав вважати, що цим рішенням порушено права ОСОБА_6

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_6, їх захисників - адвокатів ОСОБА_7 і ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 04 червня 2009 року щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - без зміни.