Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в місті Києві 17 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи, касаційними скаргами засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_5-ОСОБА_9 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 20 липня 2009 року.

Зазначеним вироком засуджено :

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя м. Харкова,

раніше судимого 27 лютого 2003 року

Червонозаводським районним судом

м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України

(2001 року) і ч.2 ст. 142 КК України

(1960року) до покарання у виді

позбавлення волі на строк 2 роки,

звільненого за відбуттям покарання

17 грудня 2003 року,

за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки,

за ч.3 ст. 28 і ч.5 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна,

за ч.3 ст. 28 і ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років і 6 місяців з конфіскацією всього майна,

за ч.3 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років і 6 місяців з конфіскацією всього майна;

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженця та жителя м. Харкова,

раніше судимого: 30 березня 2001 року

Октябрським районним судом м.Харкова

за ч. 2 ст. 82 КК України до покарання

у виді позбавлення волі на строк 3 роки з

відстрочкою виконання вироку на строк 2

роки; 26 вересня 2002 року

Червонозаводським районним судом

м.Харкова за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК

України до покарання у виді позбавлення

волі на строк 4 роки; 11 травня 2004 року

Московським районним судом м.Харкова

за ч. 1 ст. 296, ст. 71 КК України до

покарання у виді позбавлення волі на строк

4 роки і 1 місяць, звільненого 4 квітня

2005 року умовно-достроково на 1 рік 1

місяць і 12 днів,

за ч.3 ст. 28 і ч.5 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна,

за ч.3 ст. 28 і ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років і 2 місяці з конфіскацією всього майна,

за ч.3 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років і 2 місяці з конфіскацією всього майна.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років і 8 місяців з конфіскацією всього майна;

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_4,

уродженця м. Алушта АР Крим, жителя

м. Харкова, раніше судимого 24 липня

2003 року Октябрським районним судом

м.Харкова за ч. 2 ст. 296, ч.3 ст. 185 КК

України до покарання у виді позбавлення

волі на строк 3 роки, звільненого 4

травня 2005 року умовно-достроково

на 7 місяців і 11 днів,

за ч.3 ст. 28 і ч.5 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна,

за ч.3 ст. 28 і ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років і 2 місяці з конфіскацією всього майна,

за ч.3 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_8 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років і 2 місяці з конфіскацією всього майна.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_8 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років і 6 місяців з конфіскацією всього майна;

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_6,

уродженця та жителя м. Харкова,

раніше судимого 22 травня 2003 року

Октябрським районним судом м.Харкова

за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання

у виді позбавлення волі на строк 1 рік і 6

місяців зі звільненням від відбування

покарання з іспитовим строком 1 рік,

за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_7 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 років і 6 місяців.

за ч.2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки,

за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 6 місяців,

за ч.2 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років,

за ч.2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_7 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

ОСОБА_10,

ІНФОРМАЦІЯ_7,

уродженця та жителя м. Харкова,

раніше судимого 27 лютого 2003 року

Червонозаводським районним судом

м.Харкова за ч. 2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК

України до покарання у виді позбавлення

волі на строк 2 роки зі звільненням від

відбування покарання з іспитовим

строком 2 роки,

за ч. з ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

за ч.2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_10 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_10 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 8 місяців.

ОСОБА_11,

ІНФОРМАЦІЯ_8,

уродженця та жителя м. Харкова,

такого, що не має судимості,

за ч. З ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_11 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, - повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або навчання; періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Постановлено стягнути матеріальну шкоду солідарно:

з ОСОБА_5, ОСОБА_12 і ОСОБА_6 на користь ОСОБА_13 у сумі 805 гривень, ОСОБА_14 - 1562 гривні, ОСОБА_15 - 1775 гривень, ОСОБА_16 - 445 гривень, ОСОБА_17 - 720 гривень, ОСОБА_18 - 236 гривень 38 копійок;

зі ОСОБА_7 та ОСОБА_11 на користь ОСОБА_19 - 2595 гривень;

зі ОСОБА_7 на користь ОСОБА_20 - 3979 гривень 36 копійок.

Суд також вирішив стягнути судові витрати зі ОСОБА_7 та ОСОБА_11 по 938 гривень 40 копійок.

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12 та ОСОБА_7 вчинили розбійні напади, грабежі та інші злочини за наступних обставин.

Наприкінці січня 2003 року приблизно о 1 годині ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_11 та ОСОБА_21, засудженим за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 4 жовтня 2006 року, з катера, який знаходився на території ЗАТ "Атлант", розташованого на вул. Івана Дубового, 13 в м. Харкові, таємно викрали алюмінієву покришку, а наступної ночі, приблизно о 2 годині, продовжуючи злочин, з того ж катера викрали інше майно. Всього викрали на загальну суму 2595 гривень, заподіявши потерпілому ОСОБА_19 значну шкоду.

У ніч на 12 серпня 2004 року біля 1 години 30 хвилин ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_10 неподалік будинку АДРЕСА_1, застосували до потерпілого ОСОБА_22 насильство, яке не було небезпечним для життя чи здоров’я останнього. ОСОБА_7, крім того, нацькував собаку, яка покусала потерпілого, та ще завдав не менше 5 ударів ланцюгом потерпілому, відкрито викравши з його кишені 50 гривень.

21 січня 2004 року біля 15 години ОСОБА_7 біля будинку АДРЕСА_2, із застосуванням розкладного ножа, висунув вимогу малолітньому ОСОБА_23 передати йому наступного дня 500 доларів США, висловлюючи погрози на його адресу та адресу членів його сім'ї. 22 січня 2004 року біля 8 години 30 хвилин малолітній ОСОБА_23, побоюючись погроз ОСОБА_7, передав останньому 600 доларів США і 1300 російських рублів.

13 листопада 2004 року приблизно о 17 годині ОСОБА_7 біля будинку АДРЕСА_3, напав на малолітнього ОСОБА_23, погрожуючи уламком скла та висловлюючи погрози застосувати небезпечне для життя чи здоров’я останнього насильство, відкрито заволодів його мобільним телефоном вартістю 540 гривень 08 копійок.

Того ж дня, біля того ж будинку, приблизно о 17 годині 15 хвилин ОСОБА_7, погрожуючи вбивством, висунув вимогу малолітньому ОСОБА_23 передати йому 300 доларів США, а в разі невиконання вимоги, він уб'є членів його сім'ї.

16 листопада 2004 року приблизно о 22 годині 15 хвилин ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з невстановленою особою біля будинку АДРЕСА_3, а потім на подвірї СШ АДРЕСА_4 грубо порушили громадський порядок, з особливою зухвалістю, висловлюючись нецензурно, побили потерпілого ОСОБА_24, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Відразу після того вони відкрито викрали в ОСОБА_24 майно на загальну суму 696 гривень 25 копійок.

25 листопада 2004 року біля 14 години 30 хвилин ОСОБА_7 знову висунув вимогу малолітньому ОСОБА_23 передати йому 300 доларів США, погрожуючи застосувати небезпечне для життя чи здоров’я останнього насильство, використовуючи для цього небезпечну бритву. Крім того, висловив погрозу вбити потерпілого наступного дня, в разі невиконання вимоги.

11 січня 2005 року приблизно о 15 годині ОСОБА_7 біля будинку АДРЕСА_5, погрожуючи застосувати фізичну силу до малолітнього потерпілого ОСОБА_25, який був присутній під час заволодіння ОСОБА_7 13 листопада 2004 року мобільним телефоном ОСОБА_23, відкрито заволодів сувенірним ножем – запальничкою вартістю 15 гривень.

2 травня 2004 року біля 22 години ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_10 проникли в гараж, розташований на території міської клінічної лікарні №31, що на вул. Жовтневої революції, 59 у м. Харкові, звідки таємно викрали належне потерпілому ОСОБА_26 майно на суму 2175 гривень.

У липні 2004 року ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_6 і ОСОБА_8 організуватися для вчинення нападів на громадян з метою заволодіння їх майном. У складі організованої злочинної групи вони з 23 липня до 9 серпня 2005 року вчиняли грабежі та розбої за таких обставин.

23 липня 2005 року приблизно о 2 годині ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 поблизу кафе, розташованого на АДРЕСА_6, застосували до потерпілого ОСОБА_13 насильство, яке не було небезпечним для життя чи здоров’я, та відкрито заволоділи належним йому майном на суму 805 гривень.

1 серпня 2005 року приблизно о 22 годині 30 хвилин в сквері навпроти будинку АДРЕСА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 застосували до потерпілого ОСОБА_14 насильство, яке не було небезпечним для життя чи здоров’я, та відкрито заволоділи належним йому майном на суму 1637 гривень, а також його важливим документом – посвідченням працівника міліції.

3 серпня 2005 року приблизно о 23 годині в парку, що на АДРЕСА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 напали на потерпілого ОСОБА_17, якому, за розподілом ролей, ОСОБА_6 завдавав удари в різні частини тіла, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження. У результаті нападу ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_6 заволоділи майном ОСОБА_17 на суму 720 гривень.

Крім того, в той час коли ОСОБА_6 бив ОСОБА_17, потерпілий ОСОБА_18 умовляв ОСОБА_5 та ОСОБА_8 припинити протиправні дії, але останні накинулись на нього і почали бити руками та ногами. До них приєднався ОСОБА_6 і вони під час побиття заволоділи належним потерпілому майном на загальну суму 704 гривні 50 копійок.

9 серпня 2005 року приблизно о 2 годині біля готелю "Харків", що на АДРЕСА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_6 напали на потерпілого ОСОБА_15, якого побили руками та ногами, а також ланцюгом. У результаті нападу потерпілому ОСОБА_15 були спричинені легкі тілесні ушкодження та викрадено його майно на суму 2788 гривень 60 копійок.

9 серпня 2005 року приблизно о 23 годині ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 в парку, що на АДРЕСА_10 напали на потерпілого ОСОБА_16, якого побили руками та ногами, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження та відкрито заволоділи його майном на суму 548 гривень 80 копійок.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про зміну вироку,

вважає зайвою кваліфікацію дій ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 28 КК України - вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України, організованою групою, через те, що це є кваліфікуючою ознакою даних статей. Крім того, вважає, що дії цих засуджених за ч. 3 ст. 357 КК України необхідно додатково кваліфікувати і за ч. 3 ст. 28 КК України.

Захисник ОСОБА_5 ОСОБА_9 у своїй касаційній скарзі порушує питання про зміну вироку щодо підзахисного, заперечує наявність організованої групи та вважає, що ОСОБА_5 може бути призначено покарання тільки за ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України, тобто за злочини вчинені щодо потерпілих ОСОБА_26 та ОСОБА_14, оскільки доказів винуватості її підзахисного у вчиненні інших злочинів немає. Крім того, посилається на те, що до ОСОБА_5 були застосовані незаконні заходи та було порушено його право на захист.

У касаційних скаргах та доповненнях до них:

засуджений ОСОБА_5 ставить питання про скасування вироку з направленням справи на додаткове розслідування. Посилається на те, що було порушено його право на захист, оскільки на досудовому слідстві його інтереси здійснював захисник, який не був фахівцем у кримінальному праві; його не було ознайомлено з деякими матеріалами справи; злочинів щодо потерпілих ОСОБА_15, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 він не вчиняв, а ОСОБА_8 та ОСОБА_6 під час досудового слідства обмовили його. Крім того, вважає, що судом не усунуті суперечності в показаннях потерпілих і свідків, неправильно вирішені цивільні позови потерпілих, заперечує наявність організованої групи та порушує питання про пом’якшення покарання;

засуджений ОСОБА_6 порушує питання про направлення справи на новий судовий розгляд або перекваліфікацію його дій та пом’якшення покарання, оскільки судом не було враховано обставин, що пом’якшують його покарання. Крім того, посилається на те, що не мав умислу на вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України. Заперечує доведеність його винності, наявність організованої групи та вважає, що суд безпідставно відкинув одні докази, а в основу вироку поклав інші;

засуджений ОСОБА_8 порушує питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з порушенням його права на захист. Посилається на те, що не був ознайомлений з усіма матеріалами справи та вважає, що неправильна кваліфікація його дій призвела до призначення надто суворого покарання. На його думку, злочинні дії щодо ОСОБА_15 та ОСОБА_17 підлягали кваліфікації за ст. 186 КК України. Також заперечує наявність організованої групи і посилається на те, що в основу вироку покладені неналежні докази;

засуджений ОСОБА_7, фактично не заперечуючи доведеність винності у вчиненні ним злочинів, ставить питання про зміну вироку і пом’якшення призначеного йому покарання, посилаючись на те, що судом не було враховано обставин, що пом’якшують покарання. Крім того, вважає, що об’єднання справ позбавило його можливості оскаржувати судове рішення в апеляційному порядку.

Вирок щодо засуджених ОСОБА_11 та ОСОБА_10 не оскаржено.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які підтримали доводи своїх, а ОСОБА_5 і свого захисника касаційних скарг, пояснення прокурора Ковтун Н.Я., яка частково підтримала касаційне подання та касаційні скарги і вважала за необхідне звільнити ОСОБА_27 від кримінальної відповідальності в порядку ст.ст. 49 і 106 КК України, а також перекваліфікувати дії ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з ч.3 ст. 28 і ч.5 ст. 186 КК України на ч.2 ст. 186 КК України, з ч.3 ст. 28 і ч.4 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 187 КК України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання і касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню.

Сукупність доказів, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у вироку, переконливо свідчить про обґрунтоване визнання винними ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у вчиненні ними злочинів щодо згаданих потерпілих.

Зокрема, зі змісту показань засудженого ОСОБА_8, які він давав під час досудового слідства, видно, що він разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили пограбування ОСОБА_13

Засуджені ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_8 під час досудового слідства детально викладали обставини вчинення ними відкритого викрадення майна ОСОБА_14

Крім того, у явках з повинною ОСОБА_6 та ОСОБА_8 вказували на вчинення ними разом з ОСОБА_5 злочину щодо ОСОБА_13, а під час відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_6 та ОСОБА_8 підтвердили, що вони разом з ОСОБА_5 вчинили злочини щодо ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_15 та ОСОБА_16

Засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на очній ставці з потерпілими ОСОБА_18 та ОСОБА_14 стверджували, що разом з ОСОБА_5 вчинили злочини щодо ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_18, а ОСОБА_8, крім того, на очній ставці з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вказував на останніх як на осіб, що вчинили разом з ним, напад на ОСОБА_15

Колегія суддів вважає, що суд дав належну оцінку показанням засуджених, в яких вони заперечували свою причетність до вчинення злочинів та цілком обґрунтовано визнав за достовірні докази наведені вище показання засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про обставини вчинення ними злочинів, оскільки вони викривали один одного та вказували на деталі й обставини вчинення злочинів, які могли бути відомі лише їм, як безпосереднім учасникам вказаних дій. Достовірність їх показань об’єктивно підтверджується сукупністю інших досліджених судом і наведених у вироку доказів.

Так, із змісту показань потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 вбачається, що злочини щодо них було вчинено трьома особами.

Потерпілий ОСОБА_14, на очних ставках вказував, що його пограбували ОСОБА_6 та ОСОБА_8, а останні, в свою чергу, вказували і на участь ОСОБА_5 у пограбуванні ОСОБА_14

Потерпілий ОСОБА_18 стверджував, що злочини щодо нього та ОСОБА_17 були вчинені засудженими ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 Такі свої показання ОСОБА_18 підтвердив на очній ставці.

Показання свідків ОСОБА_28 та ОСОБА_29 вказують на те, що у ОСОБА_6 було вилучено викрадений ним та засудженими ОСОБА_5 і ОСОБА_8 у ОСОБА_14 годинник.

Свідки ОСОБА_30 та ОСОБА_31 підтвердили факт придбання у ОСОБА_5 мобільного телефону, як було згодом встановлено, викраденого останнім і засудженими ОСОБА_8 та ОСОБА_6 у ОСОБА_13

Свідки ОСОБА_32 та ОСОБА_33 підтвердили факт придбання в засудженого ОСОБА_6 мобільних телефонів, які було викрадено ним та засудженими ОСОБА_5 та ОСОБА_8 у потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_18

Про те, що ОСОБА_6 здав у ломбард викрадений у потерпілого ОСОБА_18 золотий ланцюжок свідчать показання свідка ОСОБА_34 та дані протоколу про вилучення цього речового доказу з ломбарду.

Крім того, у ОСОБА_6 було вилучено мобільний телефон, викрадений ним та засудженими ОСОБА_5 і ОСОБА_8 у потерпілого ОСОБА_15

Колегія суддів вважає безпідставними викладені у скарзі засудженого ОСОБА_5 доводи щодо неповноти судового слідства, зокрема, у зв’язку з тим, що під час розгляду справи судом не були усунуті суперечності в показаннях потерпілих та свідків. Деякі незначні розбіжності в показаннях можуть пояснюватися властивостями людської пам'яті, екстремальною ситуацією, у якій знаходилися потерпілі під час вчинення щодо них злочинних дій і суті обвинувачення не змінюють.

Доводи ОСОБА_5 про те, що він злочинів щодо потерпілих ОСОБА_15, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 не вчиняв та доводи його захисника про непричетність її підзахисного до вчинення цих злочинів та ще й щодо потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_16 також є безпідставними.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи ОСОБА_5 про те, що його обмовили ОСОБА_8 та ОСОБА_6, оскільки останні в своїх явках з повинною про вчинення відкритого викрадення майна ОСОБА_13, під час відтворення обстановки та обставин події за епізодами вчинення злочинів щодо ОСОБА_35, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 стверджували про вчинення злочинів ОСОБА_5 та одночасно вказували і на свою участь у вчиненні злочинів щодо цих потерпілих.

Доводи скарги ОСОБА_8 про відсутність у вироку належної оцінки судово-медичних експертиз, що призвело до неправильної кваліфікації злочинних дій щодо потерпілих ОСОБА_15, ОСОБА_17, є безпідставними.

Відповідно до висновків судово-медичних експертиз потерпілим ОСОБА_17, ОСОБА_15 були спричинені тілесні ушкодження, в тому числі й життєво-важливих органів, що свідчить про вчинення щодо цих потерпілих розбоїв. При цьому, судом правильно оцінено всі висновки судово-медичних експертиз, які проведені з дотриманням вимог закону, а тому підстав сумніватись у їх достовірності немає.

Безпідставними вважає колегія суддів викладені у скарзі засудженого ОСОБА_6 доводи щодо відсутності в нього умислу на викрадення у потерпілого ОСОБА_14 посвідчення працівника міліції. Суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що викрадення цього документа охоплювалось єдиним умислом засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8

В ході судового слідства перевірялись і не знайшли свого підтвердження доводи засуджених про те, що показання, в яких вони обмовили себе у вчиненні вказаних у вироку злочинів, давали внаслідок застосування до них з боку працівників правоохоронних органів незаконних заходів при проведенні з ними слідчих дій.

Колегія суддів вважає, що підстав для задоволення касаційних скарг засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_5 та захисника останнього щодо відсутності належних доказів їх винуватості немає, оскільки наведені вище обставини свідчать про достатність доказів, якими підтверджується висновок суду про доведеність винуватості засуджених у вчиненні злочинних дій щодо згаданих потерпілих.

Разом з тим, слушними є доводи касаційних скарг ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_5 про відсутність доказів того, що вони вчиняли злочини в складі організованої групи.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом

функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Однак у ході досудового слідства та під час судового розгляду справи не було встановлено доказів, які б свідчили про стійке об’єднання ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 для вчинення злочинів. Самі засуджені заперечували наявність організованої групи. Як убачається з матеріалів справи, інкриміновані їм злочини вони вчинили протягом нетривалого часу. Доказів того, що на вчинення цих злочинів вони складали плани або розподіляли функції не встановлено.

Приймаючи до уваги, що будь-яких доказів існування організованої групи не було встановлено, колегія суддів вважає, що ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_6 вчинили зазначені злочини за попередньою змовою групою осіб, а тому їх дії підлягають перекваліфікації з ч.3 ст. 28 і ч.5 ст. 186 КК України на ч.2 ст. 186 КК України, з ч.3 ст. 28 і ч.4 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 187 КК України з відповідним пом'якшенням покарання, беручи до уваги, в тому числі й ті обставини, на які посилаються засуджені у касаційних скаргах.

У зв'язку з перекваліфікацією дій засуджених касаційне подання про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_6 колегія суддів задовольняє частково.

За ч.3 ст. 357 КК України дії засуджених ОСОБА_8 і ОСОБА_6, за ч.3 ст. 357 та ч.3 ст. 185 КК України - засудженого ОСОБА_5, за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 187, ч.2 ст. 189, ч. 2 ст. 296 КК України - засудженого ОСОБА_7 кваліфіковані правильно. Що стосується призначеного їм покарання за цими статтями, то вирішення цього питання судом першої інстанції відповідає положенням, передбаченим ст. 65 КК України.

Також не відповідають матеріалам справи викладені у скаргах доводи захисника ОСОБА_9, засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_8 про допущені в справі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути справу і постановити законний та обґрунтований вирок.

Зокрема, безпідставними є доводи ОСОБА_5 та його захисника про те, що було порушено право ОСОБА_5 на захист. Відповідно до вимог ст. 45 КПК України підстав для обов’язкової участі захисника при провадженні досудового слідства і в судовому розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_5 не було. Крім того, з матеріалів справи видно, що під час досудового слідства захист ОСОБА_5 здійснювала адвокат ОСОБА_36, від послуг якої у подальшому відмовився.

Твердження захисника ОСОБА_9 про порушення права на захист ОСОБА_5 у зв'язку з його тяжкою психічною хворобою спростовані висновком стаціонарної судово-психіатричної експертизи про те, що останнього визнано осудним та ознак психозу або слабоумства в нього не встановлено.

Також безпідставні доводи засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_8 про порушення їх права на ознайомлення з матеріалами справи, оскільки з ними вони під час досудового слідства, як убачається зі змісту протоколів про надання їм матеріалів кримінальної справи, ознайомились у повному обсязі. (т.9, а.с. 243, 247) Крім того, судом була надана їм можливість реалізувати право на ознайомлення з матеріалами справи, про що є відповідна заява ОСОБА_5 (т.15, а.с. 88), а ОСОБА_8 знайомився з матеріалами справи з липня 2009 року до березня 2010 року. Однак у зв’язку з умисним затягуванням засудженим ОСОБА_8 ознайомлення з матеріалами справи, суд обґрунтовано припинив ознайомлення з ними.

Не відповідають матеріалам справи доводи ОСОБА_5 про неправильне вирішення цивільних позовів, оскільки рішення про стягнення із засуджених матеріальної шкоди на користь потерпілих відповідає вимогам чинного закону. При цьому, судом враховано, що матеріальна шкода потерпілим заподіяна злочинними діями засуджених, а від цивільних позовів ніхто з потерпілих не відмовився.

Безпідставними є доводи ОСОБА_7 про те, що досудове слідство та судовий розгляд проведено з порушеннями кримінально-процесуального закону. ОСОБА_7, як встановлено судом, 12 серпня 2004 року вчинив злочин щодо потерпілого ОСОБА_22 за попередньою змовою з ОСОБА_10, який, в свою чергу, 2 травня 2004 року за попередньою змовою з ОСОБА_5 вчинив злочин щодо ОСОБА_26, а тому кримінальні справи щодо засуджених об'єднані з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону.

Що стосується доводів про неправильне обчислення строку початку відбування покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_8, то це питання вирішується судом першої інстанції в порядку ст. ст. 409- 411 КПК України.

Порушень чинного кримінально-процесуального закону, які б істотно вплинули на правильність прийняття рішення в справі, не встановлено.

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_8 підлягає звільненню кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, оскільки злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України, який є тяжким, ним було вчинено в січні 2003 року, тобто у неповнолітньому віці. Відповідно до ст. 106 КК України щодо осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, у разі вчинення ними тяжкого злочину, встановлюється строк давності тривалістю сім років. За таких обставин, в порядку ст. 395 КПК України, вирок щодо ОСОБА_11 необхідно скасувати, а провадження у справі – закрити.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, касаційне подання прокурора та касаційні скарги засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Харківської області від 20 липня 2009 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 змінити.

Дії засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_6 перекваліфікувати:

з ч.3 ст. 28 і ч.5 ст. 186 КК України на ч.2 ст. 186 КК України, з ч.3 ст. 28 і ч.4 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 187 КК України і призначити покарання:

ОСОБА_5 за ч.2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років,

за ч.2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 187 та ч.3 ст. 357 КК України ОСОБА_5 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ОСОБА_6 за ч.2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років, за ч.2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 187 та ч.3 ст. 357 КК України ОСОБА_6 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а остаточно на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років і 2 місяці з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ОСОБА_8 за ч.2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років, ч.2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 187 та ч.3 ст. 357 КК України ОСОБА_8 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а остаточно на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків визначити йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років і 2 місяці з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

В порядку ст. 395 КПК України цей вирок щодо ОСОБА_11 скасувати, на підставі ст.ст. 49, 106 КК України від кримінальної відповідальності його звільнити, а провадження у справі закрити.

У решті цей вирок залишити без зміни.