Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 17 серпня 2010 року справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Селидівського міського суду Донецької області від 21 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_5,

вироком суду:

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2

та мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3

таку, що не мала судимостей,

засуджено:

• за ч. 1 ст. 383 КК України до обмеження волі на строк 1 рік

• за ч. 1 ст. 384 КК України до обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточно покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_5 покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти цей орган про зміну місця проживання.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винною та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

13 вересня 2008 року приблизно о 15 годині за адресою: АДРЕСА_1, під час розпивання спиртних напоїв між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 виникла сварка, ОСОБА_6 штовхнув засуджену. Неповнолітня донька ОСОБА_7 втрутилася у сварку батьків. ОСОБА_6 ударив ОСОБА_7 в обличчя. У цей же день ОСОБА_5 з метою помсти чоловіку звернулася до Селидівського МВ ГУ МВС України в Донецькій області та зробила завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину стосовно себе, тобто вчинила завідомо неправдиве повідомлення органу дізнання про вчинення злочину.

Крім того, ОСОБА_5 під час допиту її як потерпілу показала слідчому про те, що в ході сварки зі своїм чоловіком ОСОБА_6, останній узяв її за волосся, повалив на підлогу та душив за шию, при цьому погрожував її вбити, тобто надала завідомо неправдиві показання як потерпіла при проведенні досудового слідства.

В апеляційному порядку вирок не оскаржувався.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості засудженої, правильності кваліфікації її дій, вважає вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону. На думку прокурора, суд при призначенні покарання засудженій не дотримався вимог ч. 3 ст. 61 КК України. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Вергізову Л.А., яка підтримала касаційне подання в частині неправильного застосування кримінального закону та просила змінити постановлений вирок, звільнивши засуджену від призначеного судом покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_5 у завідомо неправдивому повідомленні про вчинення злочину та завідомо неправдивих показаннях і кваліфікація її дій за ч. 1 с. 383, ч. 1 ст. 384 КК України прокурором не оспорюються.

Проте вирок щодо ОСОБА_5 підлягає зміні, в вона – звільненню від кримінального покарання.

Із матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_5 має на утриманні двох неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 82). Тобто її молодшій доньці ОСОБА_1 на момент винесення вироку виповнилося лише 11 років.

Однак суд, призначивши ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі, не врахував вимоги ч. 3 ст. 61 КК України, оскільки цей вид покарання не може бути застосований до жінок, які мають на утриманні дітей віком до 14 років.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 не працює, а відповідно до вимог ч. 1 ст. 57 КК України покарання у виді виправних робіт відбувається за місцем роботи засудженого. Таким чином, і даний вид покарання не може бути застосований до ОСОБА_5

До засудженої ОСОБА_5 могло бути застосовано покарання у виді арешту, але, оскільки в касаційному поданні не ставиться питання про скасування вироку щодо засудженої через м’якість призначеного їй покарання, а арешт як покарання має виконуватися реально, суд при новому розгляді справи також позбавлений можливості призначити даний вид покарання.

За таких обставин засуджена ОСОБА_5 відповідно до роз’яснень, викладених у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , підлягає звільненню від кримінального покарання.

Керуючись статтями 7, 394- 396 КПК України,

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити частково.

Вирок Селидівського міського суду Донецької області від 21 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити – звільнити її від призначеного судом покарання.