Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 17 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Київської області на вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2009 року щодо ОСОБА_5,

вироком суду:

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2,

такого, що не мав судимості,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Обов’язки, передбачені ст. 76 КК України, на ОСОБА_5 не покладалися.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

9 грудня 2004 року приблизно о 4 годині 30 хвилин ОСОБА_5 за попередньою змовою з раніше засудженими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проникли у приміщення магазину № 32 у с. Соснова Переяслав-Хмельницького району, де таємно викрали належне Переяслав-Хмельницькому районному споживчому товариству майно на суму 1917 грн 31 коп.

29 грудня 2004 року приблизно о 1 годині ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_6 проникли у той же магазин, де таємно викрали належне Переяслав-Хмельницькому районному споживчому товариству майно на суму 2222 грн 35 коп.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

У касаційному поданні прокурор вважає, що вирок є незаконним та підлягає скасуванню у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Прокурор зазначає, що суд безпідставно визнав винним ОСОБА_5 у вчиненні крадіжки 29 грудня 2004 року та при кваліфікації дій засудженого за ч. 3 ст. 185 КК України необґрунтовано інкриміновано кваліфікуючу ознаку – повторність. Також прокурор вважає, що у суду не було достатніх підстав для звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання, а призначене йому покарання, з урахуванням даних про особу є необґрунтовано м’яким. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Сенюк В.О., яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 323, 334 КПК України вирок суду має бути законним і обґрунтованим, містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину. У мотивувальній частині вироку повинні наводитись обставини, які визначають ступінь тяжкості злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо доведеності винуватості підсудного, мотиви зміни обвинувачення.

Ці вимоги закону судом дотримані не були.

Крім того, згідно з вимогами ст. 275 КПК України розгляд справи провадиться тільки щодо підсудних і тільки в межах пред’явленого їм обвинувачення.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувався у вчиненні крадіжки 9 грудня 2004 року із магазину № 32 у с. Соснова Переяслав-Хмельницького району за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (т. 2, а.с. 103-104).

За цим обвинуваченням справа надійшла від прокурора на розгляд суду першої інстанції, саме таке обвинувачення підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції.

Однак суд безпідставно визнав винним ОСОБА_5 у вчиненні ще однієї крадіжки 29 грудня 2004 року, яку згідно з показаннями засудженого в судовому засіданні він не вчиняв і органами досудового слідства у її вчиненні він не обвинувачувався.

Крім того, всупереч вимогам ст. 32 КК України судом при кваліфікації дій засудженого ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 185 КК України необґрунтовано інкриміновано кваліфікуючу ознаку – "повторність", яку в обвинуваченні не вказано (т. 2, а.с. 103-104).

Таким чином, суд вийшов за межі пред’явленого обвинувачення та порушив право на захист підсудного, безпідставно збільшивши йому обсяг обвинувачення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що епізод крадіжки 29 грудня 2004 року, за який було засуджено ОСОБА_5, підлягає виключенню із судового рішення. Із огляду на наведене підлягає й виключенню з вироку кваліфікуюча ознака – "повторність".

Що стосується доводів прокурора про безпідставне звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, а призначене покарання – м’яким, то їх слід визнати необґрунтованими.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, прокурор у судовому засіданні просив суд звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Урахувавши думку прокурора, тяжкість вчиненого злочину, даних про особу засудженого, який раніше не судимий, характеризується позитивно, у вчиненому щиро розкаюється, стан його здоров’я – ОСОБА_5 хворіє на туберкульоз, суд належним чином умотивував своє рішення та дійшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції його від суспільства.

Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним й достатнім для його виправлення, підстав вважати його м’яким немає.

Керуючись статями 394–396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити: виключити епізод крадіжки 29 грудня 2004 року, за який засуджено ОСОБА_5, та кваліфікуючу ознаку – "повторність" .

У решті вирок залишити без зміни.