Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 17 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника – адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 11 вересня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва від 17 лютого 2010 року щодо ОСОБА_5,

зазначеним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

- засуджено за ч.2 ст. 15 і ч.1 ст. 115 КК України на 8 років позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_5 визнаний винуватим у вчиненні закінченого замаху на вбивство потерпілого ОСОБА_6 за наступних обставин.

ОСОБА_5 підтримував фактичні сімейно-шлюбні стосунки з ОСОБА_7 та проживав разом з нею та її сином ОСОБА_6 в АДРЕСА_1. У ніч на 01.01.2009 року ОСОБА_5 посварився з ОСОБА_7 і вирішив розірвати з нею стосунки, для чого, будучи в стані алкогольного сп’яніння, біля 11 год. прийшов в квартиру розібратися з ОСОБА_7 і забрати свої речі, але його не впустив ОСОБА_6 На ґрунті виниклої до ОСОБА_6 неприязні ОСОБА_5 вирішив вбити ОСОБА_6, для чого 01.01.2009 року близько 13 год. знову прийшов за місцем проживання останнього і на площадці біля вхідних дверей квартири умисно з метою заподіяння смерті завдав ОСОБА_6 два удари ножем в груди, заподіявши колото-різані поранення з пошкодженням серця, та втік з місця злочину, але свій умисел до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_6 своєчасно була надана медична допомога.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17 лютого 2010 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4, не оскаржуючи доведеність винуватості у вчиненні злочину та кваліфікацію дій ОСОБА_5 за ч.2 ст. 15 і ч.1 ст. 115 КК України, вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості. Стверджує, що суд при призначенні покарання не врахував як пом’якшуючі обставини те, що ОСОБА_5 раніше не судимий, щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризувався за місцем проживання. Також вказує, що суд не звернув увагу на думку потерпілого, який просив ОСОБА_5 суворо не карати, та на те, що потерпілому було відшкодовано завдану злочином шкоду, оскільки матеріальних та моральних претензій до засудженого він не мав. Просить судові рішення щодо ОСОБА_5 змінити в частині призначеного покарання, обравши його із застосуванням ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Покарання ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України.

При призначенні йому покарання суд у повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, дані про особу засудженого, його характеристику, склад сім'ї та стан здоров'я його і членів його сім'ї.

Пом’якшуючою покарання ОСОБА_5 обставиною суд визнав його каяття у вчиненому.

Одночасно судом було визнано обтяжуючою покарання ОСОБА_5 обставиною вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння.

З огляду на конкретні обставини справи, те, що ОСОБА_5 учинив закінчений замах на особливо тяжкий злочин, з місця події втік, після чого перебував у розшуку, дані про особу засудженого, в тому числі й ті, на які посилається захисник ОСОБА_4 у касаційній скарзі, пом'якшуючої та обтяжуючої покарання ОСОБА_5 обставин, а також з урахуванням думки потерпілого, судом було призначено ОСОБА_5 покарання у розмірі ближче до мінімальної межі, передбаченої санкцією ч.1 ст. 115 КК України.

Те, що потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні вказав, що матеріальних претензій до засудженого не має, не є достатньою підставою для пом'якшення призначеного ОСОБА_5 покарання.

Підстав для застосування щодо ОСОБА_5 ст. 69 КК України, як про це порушується питання в касаційній скарзі захисника ОСОБА_4, не вбачається.

Призначене судом ОСОБА_5 покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів, і підстав вважати це покарання суворим немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_4 на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 11 вересня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва від 17 лютого 2010 року щодо ОСОБА_5.