Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_4 та адвокатів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 13 липня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 11 лютого 2010 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3,

раніше не судимого,

- засуджено за ч.3 ст. 286 КК України на 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілих:

- ОСОБА_7 488 грн. 35 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 20000 грн. – моральної шкоди;

- ОСОБА_8 4519 грн. 20 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 100000 грн. – моральної шкоди;

- ОСОБА_9 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди;

- ОСОБА_10 на відшкодування шкоди ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, починаючи з 11.06.2007 року і по досягненню нею 18 років щомісячно в розмірі 30% прожиткового мінімуму для дітей у віці з 6 до 18 років.

Також постановлено стягнути з ОСОБА_4 судові витрати в сумі 1341 грн. 75 коп. на користь НДЕКЦ при УМВС України в Харківській області та 6500 грн. 60 коп. в доход держави за проведені додаткові судові транспортно-трасологічну і авто-технічну та комплексну комісійну транспортно-трасологічну і авто-технічну експертизи.

За вироком суду ОСОБА_4 засуджено за те, що він 29 грудня 2006 року, близько 18 год., будучи в стані алкогольного сп'яніння, керував технічно справним автомобілем ВАЗ-2106, на передньому пасажирському сидінні якого перебував ОСОБА_12, а на задньому – ОСОБА_13, ОСОБА_14 і ОСОБА_7, і рухався автошляхом Мерефа - Павлоград зі сторони м. Мерефа Харківського району Харківської області в напрямку м. Первомайський Харківської області. В районі 27 км між с. Беспалівка та с. Нова Берека ОСОБА_4, не обравши безпечну швидкість і рухаючись по слизькій дорозі, проявив необережність, не врахував дорожню обстановку, не переконався у тому, що зустрічна смуга руху вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані та він зможе без перешкод для будь-кого завершити обгін, приступив до виконання маневру обгону автомобіля з виїздом на зустрічну смугу руху та допустив занос свого автомобіля, чим порушив вимоги п.п. 1.5, 2.9а, 10.1, 12.1, 14.2 в, г Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , внаслідок чого зіткнувся з автомобілем МАЗ під керуванням ОСОБА_15, який рухався в зустрічному напрямку, що призвело до смерті ОСОБА_13 і ОСОБА_14, а ОСОБА_7 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 лютого 2010 року вирок щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 посилається на неповноту та однобічність досудового слідства і судового розгляду справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Стверджує, що доведеність його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України, обґрунтована лише показаннями свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17, а також висновками судових транспортно-трасологічної експертизи №28 від 16.03.2007 року та авто-технічної експертизи №431 від 12.04.2007 року. Вказує, що суд безпідставно послався на показання потерпілого ОСОБА_7, який момент виникнення дорожньо-транспортної події не бачив, та не врахував його показання та показання свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_25 щодо місця розташування автомобіля МАЗ на проїжджій частині автошляху, а також висновки додаткових судових транспортно-трасологічних і авто-технічних експертиз від 21.11.2008 року та від 07.05.2009 року, якими, на його думку, було підтверджено його невинуватість у ДТП. Також стверджує про фальсифікацію кримінальної справи органами досудового слідства. Зазначає про неправильне встановлення тяжкості спричинених йому у ДТП тілесних ушкоджень. Посилається на невідповідність вироку ст. 324 КПК України. Просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_5 посилається на неповноту та однобічність досудового слідства та судового розгляду справи, пов’язаних з тим, що не було встановлено точне місце зіткнення автомобілів ВАЗ під керуванням ОСОБА_4 та МАЗ під керуванням ОСОБА_16, не було взято до уваги показання свідка ОСОБА_18 щодо місця розташування автомобіля ВАЗ під час ДТП та свідка ОСОБА_17 в тій частині, що автомобіль під керуванням ОСОБА_4 після відмови від обгону повністю повернувся на свою полосу, та не враховано висновок авто-технічної експертизи № 5669/7000, згідно з яким, на думку захисника, в діях ОСОБА_4 не вбачалося невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , які б з технічної точки зору перебували у причинному зв'язку з подією ДТП. Стверджує, що з урахуванням показань свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_25 щодо розташування автомобіля МАЗ безпосередньо після дорожньо-транспортної події, а також технічних характеристик автомобіля МАЗ, ці докази у сукупності свідчили про порушення саме ОСОБА_16 вимог п.п. 1.2, 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) . Вказує, що суд безпідставно визнав перебування ОСОБА_4 при ДТП у стані алкогольного сп'яніння та неправильно встановив тяжкість спричинених йому в результаті ДТП тілесних ушкоджень. Стверджує про фальсифікацію матеріалів кримінальної справи, в тому числі й тим, що автомобіль МАЗ був прибраний з місця події, а складені оперативно-слідчою групою Зміївського РВ УМВС України в Харківській області документи, в тому числі й первинний протокол огляду місця події, фотографії та схема місця пригоди тощо, були з матеріалів справи вилучені. Просить судові рішення щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_6, надаючи свій аналіз доказам, стверджує, що дані висновку додаткової комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної та авто-технічної експертизи №986/986 від 07.05.2009 року, а також показання свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_25 щодо місця перебування автомобілю МАЗ після зіткнення свідчать про невідповідність висновку авто-технічної експертизи №431 від 12.04.2007 року, на який послався суд у вироку, фактичним обставинам справи. Також зазначає, що висновком цієї ж додаткової експертизи була встановлена відсутність порушень ОСОБА_4 п.п. 1.5, 2.9а, 10.1, 14.2в Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) . Вважає, що висновками додаткових експертиз підтверджена версія перебування саме автомобіля МАЗ під керуванням ОСОБА_15 в стадії заносу на своїй смузі руху з наступним виїздом на смугу руху автомобіля ВАЗ під керуванням ОСОБА_4 і подальшим зіткненням з ним, на що не звернув уваги суд. Вказує на фальсифікацію матеріалів кримінальної справи органами досудового слідства, порушення судом першої інстанції вимог ст. 324, ст. 334 КПК України та апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України. Стверджує, що, відмовляючи у задоволенні клопотання про виклик та допит експерта, суд першої інстанції порушив право ОСОБА_4 на захист. Просить судові рішення щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційних скарг необхідно відмовити з наступних підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_4 у порушенні в стані алкогольного сп’яніння правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило смерть двох осіб та заподіяло третій особі середньої тяжкості тілесні ушкодження, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.

Посилання в касаційних скаргах засудженого ОСОБА_4 та його захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_5 на те, що ОСОБА_4 не порушував Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , а дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія МАЗа ОСОБА_15, є такими, що спростовані дослідженими судом доказами.

Зокрема, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 послідовно зазначав, що 29.12.2006 року після банкету з приводу настання новорічних свят приїхав ОСОБА_4, щоб підвезти його разом із ОСОБА_13, ОСОБА_14 і ОСОБА_18 до м. Первомайський. Проїхавши с. Беспалівка, він помітив, що, незважаючи на слизьку дорогу, машина під керуванням ОСОБА_4 рухалася дуже швидко, проте з якою саме швидкістю, він не знав, оскільки спідометр у автомобілі не працював. Побачивши, що їх автомобіль почав обганяти інші автомобілі, що рухалися з невеликою швидкістю, хотів крикнути ОСОБА_4, щоб той зменшив швидкість, проте відчув, як їх автомобіль почало розгортати та заносити лівим боком по ходу їх руху, після чого згодом втратив свідомість.

Зазначені показання потерпілого були підтверджені показаннями свідка ОСОБА_15 про те, що 29.12.2006 року близько 18 год. біля с. Беспалівка, рухаючись з ближнім світлом фар по дорозі, яка була вкрита кригою, бачив, як у зустрічному напрямку рухалися три автомобіля, останній з яких, рухаючись зі швидкістю близько 100 км/год., почав обганяти інші автомобілі і його понесло йому назустріч по його полосі руху, після чого відбулося зіткнення; показаннями свідка ОСОБА_17 про те, що, проїхавши с. Беспалівка, він зі швидкістю 80 км/год. рухався по дорозі, яка була слизькою та вкритою кригою, і в дзеркалі заднього виду бачив, як автомобіль ВАЗ обігнав інший автомобіль та зі швидкістю близько 100 км/год., наблизившись до нього, виїхав на зустрічну смугу з метою обгону його автомобіля, проте, припинивши обгін, цей автомобіль спробував повернутися на свою смугу руху, після чого його стало заносити в різні сторони, а коли його автомобіль розминувся з зустрічним автомобілем МАЗ, що рухався з невеликою швидкістю, він почув звук зіткнення автомобілів ВАЗ і МАЗ; показаннями інших свідків - ОСОБА_26, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 про обстановку після ДТП до зміни положення автомобіля МАЗ.

Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджена також даними протоколів огляду місця події, схеми та фото-таблиць до нього; протоколів відтворення обстановки та обставин події за участю свідків ОСОБА_30 та ОСОБА_17, в ході якого свідки розповіли про механізм та обставини дорожньо-транспортної пригоди; відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_24, ОСОБА_25 в ході якого вони вказали про розташування автомобілів ВАЗ і МАЗ після ДТП до зміни положення автомобіля МАЗ; висновками судово-медичних експертиз про виявлення у потерпілих ОСОБА_13 і ОСОБА_14 тілесних ушкоджень, отриманих в умовах дорожньо-транспортної пригоди, які потягли їх смерть від поєднаної травми тіла з переломами кісток скелету і розривами внутрішніх органів; судово-медичної експертизи про виявлення у потерпілого ОСОБА_7 легких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих в умовах дорожньо-транспортної пригоди; даними судової транспортно-трасологічної експертизи щодо куту зіткнення автомобілів у момент первинного контакту; даними авто-технічної експертизи №431 від 12.04.2007 року, згідно з висновком якої в діях ОСОБА_4 була виявлена невідповідність вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) ; висновком додаткової судової транспортно-трасологічної та авто-технічної експертизи № 5669/7000 від 21.11.2008 року про неможливість вирішення питання спроможності показань ОСОБА_18 про обставини події; висновком додаткової комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної та авто-технічної експертизи № 986/987 від 07.05.2009 року про встановлення перебування автомобіля в стадії заносу в момент зіткнення і невідповідності дій ОСОБА_4 п.12.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , що знаходилось у причинному зв'язку із настанням події, а також іншими наведеними у вироку доказами, які обґрунтовано визнані судом достовірними та допустимими.

Показанням допитаного у справі свідка ОСОБА_18 та висновкам додаткової судової транспортно-трасологічної і авто-технічної експертизи № 5669/7000 від 21.11.2008 року та додаткової комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної і авто-технічної експертизи № 986/987 від 07.05.2009 року, на які посилаються у касаційних скаргах засуджений ОСОБА_4 і захисники ОСОБА_31 і ОСОБА_6 на підтвердження невинуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, суд дав у вироку відповідну оцінку та належним чином мотивував своє рішення, яким критично оцінив показання цього свідка, а також частково висновки (в частині проведеного дослідження на підставі показів ОСОБА_18) зазначених експертиз як такі, що спростовані іншими об’єктивними доказами по справі.

Доводи захисників ОСОБА_31, ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_4 про те, що показання свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_25 щодо місця розташування автомобіля МАЗ на проїжджій частині автошляху та висновки додаткової комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної та авто-технічної експертизи № 986/987 від 07.05.2009 року свідчили про невинуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України, є необґрунтованими з огляду на висновки проведених по справі судових транспортно-трасологічних та авто-технічних експертиз та інші докази в їх сукупності, та не можуть бути підставою для скасування судових рішень.

Як убачається з висновку судово-медичної експертизи № 70-к, проведеної за даними, наявними в медичній картці стаціонарного хворого Первомайської ЦРЛ Харківської області, у ОСОБА_4 були виявлені закрита черепно-мозкова травма у виді забійної рани лівої половини голови, струс головного мозку, які відносились до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я. Також на підставі зазначених медичних документів на момент надходження 29.12.2007 року ОСОБА_4 в стаціонар Первомайської ЦРЛ в його сечі було виявлено етиловий спирт в кількості 1,63о/оо. З огляду на зазначене, твердження ОСОБА_4 і захисника ОСОБА_5 про неправильність встановлення судово-медичним експертом ступеню тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння, є безпідставними.

Доводи ОСОБА_4, аналогічні доводам в касаційних скаргах його та захисників ОСОБА_31 і ОСОБА_6, щодо фальсифікації матеріалів кримінальної справи перевірялися прокуратурою Харківської області, за результатами якої винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо слідчого відділу розслідування ДТП при ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_32 за ознаками злочинів, передбачених ст. 364, ст. 365, ст. 367 КК України, у зв'язку з відсутністю складів цих злочинів (т.2 а.с.98-99).

Окрім того, ці доводи перевірялися й судом, в тому числі були допитані свідок ОСОБА_17, який вказав, що ОСОБА_16 після ДТП положення свого автомобіля не міняв, а на прохання водія автобуса, що приїхав пізніше, від'їхати, звільнивши полосу руху, міняти положення автомобіля МАЗ відмовився, а також свідки ОСОБА_21, ОСОБА_27, ОСОБА_32, ОСОБА_29, які вказали, що рішення змінити положення автомобіля МАЗ було прийнято внаслідок виниклого затору в результаті ДТП, при цьому всі слідчі дії, в тому числі фотографування та складання протоколів і схем ДТП здійснювалося лише слідчим Шостою О.В., а складена оперативно-слідчою групою Зміївського РВ УМВС в Харківській області схема розташування автомобілів після ДТП була долучена до матеріалів справи (т.1 а.с.16, т.3 а.с 85зв.-91зв., 107зв.-109, 109-114зв., 141зв.-144зв., 149-153зв.).

За таких обставин підстав вважати, що матеріали кримінальної справи були сфальсифіковані, а свідки обмовили ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України, немає.

Вирок суду належним чином мотивований і відповідає вимогам ст. 324, ст. 334 КПК України.

Підстав для скасування судових рішень і направлення справи на нове розслідування або новий судовий розгляд, як про це йдеться у касаційних скаргах, не встановлено.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для зміни або скасування судових рішень, не виявлено.

Як убачається з протоколу судового засідання, на який зауваження та доповнення ніким з учасників процесу не подавалися, клопотання про виклик експерта Лубенцова А.В., який брав участь у проведенні додаткової комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної та авто-технічної експертизи № 986/987 від 07.05.2009 року, подавалося без обґрунтування цього клопотання лише захисником ОСОБА_6, а не засудженим, і воно було розглянуто судом відповідно до вимог кримінально-процесуального закону (т.3 а.с.228-228зв. ) . З огляду на зазначене, твердження про порушення права ОСОБА_4 на захист тим, що судом було відмовлено у виклику експерта, є безпідставним.

Апеляційний суд при розгляді справи в апеляційному порядку перевірив доводи апеляцій засудженого і його захисника та обґрунтовано визнав їх такими, що не підтверджені матеріалами справи і дослідженими судом доказами.

Ухвала апеляційного суду Харківської області від 11 лютого 2010 року відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Покарання ОСОБА_4 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого та обтяжуючої його покарання обставини.

Призначене ОСОБА_4 покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Правильність вирішення цивільного позову по справі не заперечується.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити засудженому ОСОБА_4 та адвокатам ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у задоволенні їх касаційних скарг на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 13 липня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 лютого 2010 року щодо ОСОБА_4 .