Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м. Києва на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 3 вересня 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено:

- за ч.2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладено на нього певні обов’язки відповідно до вимог ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він, 23.07.2009р., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем "DAEWOO LANOS FSO TF 69Y", і рухаючись на вул. Кільцева дорога, біля будинку № 22 на вул. Лятошинського в м. Києві, на порушення вимог п.п. 2.9 а, 11.4, Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7, внаслідок чого потерпіла від отриманих тілесних ушкоджень померла.

У касаційному поданні, як видно з його змісту, заступник прокурора м. Києва просить вирок щодо ОСОБА_5 скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і його особі, внаслідок м’якості, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що суд не достатньо врахував те, що ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин у стані алкогольного сп’яніння, а також настання наслідків злочину – смерть потерпілої. Крім того, суд не врахував, що ОСОБА_5 не відшкодував матеріальну і моральну шкоду потерпілій. Зазначає, що підстав до звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням не має.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, засудженого ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_6, які заперечували проти задоволення касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини вчиненого ОСОБА_5 злочину.

Правильність кваліфікації дій засудженого і доведеність його вини у поданні не оспорюються.

Рішення суду про звільнення ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України від призначеного покарання відповідає вимогам закону і судом вмотивоване.

Так, призначаючи ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, суд послався на те, що він щиро покаявся, частково відшкодував заподіяну шкоду, на обліку в лікарів нарколога і психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, характеризується позитивно, працює і потерпіла просила не застосовувати до ОСОБА_5 реальне покарання (а.с.156,158).

Крім того, як видно із додатково наданих матеріалів, на утриманні ОСОБА_5 знаходяться двоє неповнолітніх дітей, він продовжує відшкодовувати потерпілій заподіяну шкоду відповідно до укладеного ними договору (а.с.152).

В судовому засіданні, прокурор, який брав участь у справі, просив застосувати до ОСОБА_5 ст. 75 КК України (а.с.165).

За таких даних вважати, що суд звільнив засудженого від основного покарання необґрунтовано, в порушення вимог закону, підстав не має.

Підстав до скасування чи зміни судового рішення, з мотивів викладених у поданні, не вбачається.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційне подання заступника прокурора м. Києва залишити без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 3 вересня 2009 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.