Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Апанаскович Л.В.,

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 17 серпня 2010 року справу за касаційними поданнями першого заступника прокурора Житомирської області на вирок Андрушівського районного суду Житомирської області від 1 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 30 березня 2010 року щодо ОСОБА_4 та окрему ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 30 березня 2010 року,

вироком суду:

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2

Житомирської області, мешканця АДРЕСА_1, такого, що не мав судимостей,

засуджено за ч. 1 ст. 135 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі п. "б" ст. 1 Закону України від 19 квітня 2007 року "Про амністію" ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 405 грн. 65 коп. судових витрат.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

15 жовтня 2006 року о 22 годині ОСОБА_4, керуючи автомобілем ВАЗ-211140, державний номер НОМЕР_1, рухаючись у напрямку с. Закутинці Бердичівського району Житомирської області, біля будинку № 79 по вул. Леніна у смт Червоне Андрушівського району Житомирської області здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_5, який рухався на велосипеді "Україна" в попутному напрямку, у результаті чого ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 у лікарні. Після наїзду на потерпілого ОСОБА_4 на порушення вимог п. 2.10 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) з місця пригоди зник, залишивши без допомоги ОСОБА_5, який перебував у небезпечному для життя стані та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 30 березня 2010 року вирок суду залишено без зміни.

Апеляційним судом Житомирської області 30 березня 2010 року постановлена окрема ухвала, якою доведено до відома прокурора Житомирської області щодо невиваженості та непослідовності позиції державного обвинувачення у прийнятті рішень.

У касаційному поданні прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_4 скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а справу щодо ОСОБА_4 провадженням закрити на підставі ст. 49 КК України. Крім того, просить скасувати окрему ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 30 березня 2010 року як таку, що суперечить вимогам чинного законодавства, вважаючи, що при розгляді будь-якої кримінальної справи, суд непов’язаний з позиціями учасників судового процесу та виносить рішення, керуючись законом.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Апанаскович Л.В., яка підтримала касаційні подання прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подань, колегія суддів вважає, що вони підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови, є, зокрема, неправильне застосування кримінального закону.

Згідно зі ст. 371 КПК України неправильним застосуванням кримінального закону, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є: незастосування судом кримінального закону, який підлягає застосуванню, застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню і неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

Як вбачається з наявних матеріалів, за вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за ч.1 ст. 135 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки. Враховуючи те, що ОСОБА_4 вчинив умисний злочин, за який законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше п’яти років, був суб’єктом права на застосування акту про амністію та дав згоду на його застосування, суд на підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року звільнив засудженого від призначеного покарання.

Однак, колегія суддів, перевіривши наявні матеріали, вважає, що суд мав можливість вирішити питання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності і ця підстава закриття кримінальної справи має правові наслідки, що поліпшують становище ОСОБА_4, порівняно із застосуванням щодо нього акту про амністію.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

Згідно з ч. 1 п. 2 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема: 3 роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Оскільки злочин ОСОБА_4 вчинив 15.10.2006 р. і передбачений ч.1 п. 2 ст. 49 КК України строк сплинув 15.10.2009 р., коли справа знаходилася на розгляді у суді, суд за наявності згоди ОСОБА_4 мав можливість вирішити питання про його звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 135 КК України у зв’язку із закінченням строку давності.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає до часткового задоволення, оскільки постановлені по справі ОСОБА_4 вирок та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Колегія суддів також вважає, що оскільки скасовуються постановлені по справі ОСОБА_4 вирок та ухвала суду апеляційної інстанції, то підлягає скасуванню і окрема ухвала апеляційного суду, постановлена щодо державного обвинувача по справі і адресована прокурору Житомирської області для відповідного реагування.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні подання першого заступника прокурора Житомирської області задовольнити частково.

Вирок Андрушівського районного суду від 1 лютого 2010 року, ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 30 березня 2010 року, постановлених щодо ОСОБА_4, та окрему ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 30 березня 2010 року скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.