Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, касаційними скаргами засудженого ОСОБА_7 та представника цивільного відповідача ПСП "Приват Агро" ОСОБА_6 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області від 26 травня 2010 року.

Вироком Оржицького районного суду Полтавської області від 10 березня 2010 року засуджено

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, судимості не має,

за ч. 2 ст. 286 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки, із покладенням на нього обов’язку, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути:

- із ОСОБА_7 на користь Золотоніської центральної районної лікарні Черкаської області та фінансового управління Оржицької районної державної адміністрації у Полтавській області відповідно 5648,40 грн. та 426,35 грн. на відшкодування витрат за лікування потерпілої;

- із ПСП "Приват Агро" на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 9512,79 грн. та моральну шкоду в розмірі 25000 грн.

ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що 29 грудня 2007 року о 07 год. 20 хв. він, керуючи у стані алкогольного сп'яніння технічно-справним автомобілем "Фольксваген Т-5", державний номер НОМЕР_1, який на умовах оренди перебував у користуванні ПСП "Приват Arpo", рухаючись по вологому дорожньому покриттю автошляху по вул. Леніна в смт. Оржиця Полтавської області, на заокругленні дороги у напрямку м. Лубни, порушуючи вимоги п. п. 2.9 "а", 12.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , не вибрав безпечну швидкість, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-21033, державний номер НОМЕР_2, що стояв на правому узбіччі дороги.

У результаті дорожньо-транспортної події пасажир автомобіля ВАЗ ОСОБА_8 отримала тяжкі тілесні ушкодження по критерію розладу здоров'я, поєднаного зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, у вигляді незрослого уламкового перелому правого стегна, контрактури правого колінного суглоба з різким порушенням опорної функції правої нижньої кінцівки, перелому лонної та сідничної кісток таза, перелому 5, 6, 7 ребер, струсу головного мозку.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області 26 травня 2010 року за апеляцією прокурора та потерпілої ОСОБА_8 зазначений вирок у частині призначеного засудженому покарання та вирішення цивільного позову потерпілої скасувала й постановила свій вирок, яким призначила ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік та збільшила розмір стягнення з ПСП "Приват Агро" на користь ОСОБА_8 матеріальної шкоди до 12683,29 грн., моральної – до 50000 грн.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про виключення з вироку апеляційної інстанції посилання на обставину, що обтяжує покарання, – учинення злочину в стані алкогольного сп’яніння з огляду на те, що дана обставина згідно з вироком, яким ОСОБА_7 визнаний винним у порушенні вимог п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , є ознакою злочину, що впливає на його кваліфікацію, і відповідно до вимог ч. 4 ст. 67 КК України не може ще раз враховуватись як обтяжуюча покарання.

Засуджений ОСОБА_7 у касаційній скарзі, посилаючись на те, що апеляційний суд безпідставно, без урахування обставин, що пом’якшують покарання, зокрема, визнання ним винуватості, щирого каяття, часткового відшкодування потерпілій завданих збитків, сімейного становища, даних про його особу, визнав неможливим його виправлення без відбування покарання, просить вирок апеляційного суду змінити та застосувати ст. 75 КК України. Окрім того, зазначає, що під час дорожньої події не перебував у стані алкогольного сп’яніння, у зв’язку з чим така обставина неправомірно врахована судом як обтяжуюча покарання. Також звертає увагу на порушення апеляційним судом вимог ст. 362 КПК України при перевірці справи в апеляційному порядку.

Представник цивільного відповідача, стверджуючи, що суд, вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_8, визнавши цивільним відповідачем ПСП "Приват Агро" та стягнувши з підприємства завдану потерпілій шкоду, неправильно застосував закон, оскільки ОСОБА_7 під час злочину не виконував трудові обов’язки, автомобілем керував без дозволу керівництва підприємства та шляхового листа. Тому у касаційній скарзі просить вирок у частині стягнення з ПСП "Приват Агро" відповідних коштів скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, яка, підтримавши касаційне подання, а також частково касаційну скаргу засудженого, просила змінити вирок і виключити з нього посилання суду на обставину, що обтяжує покарання, – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, а доводи касаційної скарги представника цивільного відповідача вважала необґрунтованими, пояснення представників цивільного відповідача, які підтримали свою скаргу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи подання та скарг, заперечення потерпілої на подання прокурора та скаргу представника цивільного відповідача, колегія суддів вважає, що касаційне подання та касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину за обставин, викладених у вироках, та кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України ґрунтуються на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, і у касаційних поданні та скаргах не заперечуються.

Що ж стосується рішення суду апеляційної інстанції про неможливість виправлення засудженого без відбування покарання, воно відповідає вимогам закону.

Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи із зазначеного, ступені тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, належно оцінивши висновки суду першої інстанції щодо можливості виправлення ОСОБА_7 без відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд обґрунтовано визнав відсутність підстав для застосування ст. 75 КК України.

Зокрема, апеляційний суд врахував, що внаслідок учиненого ОСОБА_7 злочину потерпіла ОСОБА_8 позбавлена можливості самостійно рухатись та стала інвалідом другої групи. Окрім того, по справі достовірно встановлено, що ОСОБА_7 під час дорожньо-транспортної події був у стані алкогольного сп’яніння, що підтверджується протоколом його медичного огляду. Підстав сумніватись в результатах медичного обстеження не вбачається, оскільки в протоколі зафіксовані фізичні ознаки алкогольного сп’яніння в поведінці ОСОБА_7, його мовній здатності, вегето-судинній реакції, диханні, а також позитивні дані дослідження індикаторною трубкою.

Правильність такого висновку підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_9, який проводив медичне освідування ОСОБА_7

Останній також не заперечував, що напередодні ввечері вживав пиво.

З огляду на викладене заперечення засудженого в касаційній скарзі стану алкогольного сп’яніння під час дорожньо-транспортної події є безпідставним.

Твердження прокурора в касаційному поданні про те, що дана обставина не може бути визнана обтяжуючою покарання з огляду на вимоги ч. 4 ст. 67 КК України суперечить закону, оскільки вона згідно з диспозицією ст. 286 КК України не є ознакою злочину, що впливає на його кваліфікацію.

Отже, суд обґрунтовано вчинення ОСОБА_7 злочину в стані алкогольного сп’яніння врахував як обставину, що обтяжує покарання.

Окрім того, в матеріалах справи містяться дані про те, що ОСОБА_7 до зазначеної події двічі вчиняв правопорушення, пов’язані з керуванням транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння.

Інші вказані у скарзі пом’якшуючі обставини та дані про особу засудженого суд врахував та призначив ОСОБА_7 покарання, розмір якого наближений до мінімального.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що таке покарання є справедливим, необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, і не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК України.

Не відповідають вимогам закону і доводи касаційної скарги представника цивільного відповідача щодо неправильного вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_8

Відповідно до вимог ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як установлено матеріалами справи, ОСОБА_7 на час події згідно з наказом № 34 від 1 грудня 2007 року працював в ПСП "Приват Агро" водієм автомобіля "Фольксваген Т-5", державний номер НОМЕР_1, керуючи яким, і допустив порушення правил безпеки руху.

ПСП "Приват Агро" володіло даним автомобілем на підставі договору оренди транспортного засобу №6 від 01.11.2007 року зі строком дії 1 рік.

З показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 засудженого ОСОБА_7 вбачається, що дорожньо-транспортна подія сталась під час виконання останнім своїх трудових обов’язків по перевезенню працівників ПСП "Приват Агро" на робоче місце.

Та обставина, що ОСОБА_7 виїхав із підприємства без шляхового листа не може свідчити про самовільне використання ним транспорту, оскільки з показань механіка ПСП "Приват Агро" свідка ОСОБА_13 вбачається, що в ПСП такі випадки допускались, а свідок ОСОБА_12, охоронець, вказував, що він не перешкоджав ОСОБА_7 взяти ключ від автомобіля та виїхати за територію підприємства, оскільки в його обов’язки не входить контроль за використанням працівниками службового транспорту.

З урахуванням того, що ОСОБА_7 мав допуск до керування зазначеним автомобілем, дорожньо-транспортна подія сталась під час виконання ним своїх трудових обов’язків, суд правомірно визнав цивільним відповідачем ПСП "Приват Агро" та стягнув із підприємства завдану потерпілій матеріальну та моральну шкоду, розмір якої доведено наведеними у вироках доказами.

При перевірці справи істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів обґрунтованість постановлених судових рішень, не встановлено, у тому числі й порушень апеляційною інстанцією ст. 362 КПК України. Зокрема, доводи касаційної скарги засудженого про те, апеляційним судом не проводилось судове слідство, спростовуються матеріалами справи, згідно з якими при розгляді апеляцій судом проведено частково судове слідство.

На підставі наведеного та, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, касаційні скарги засудженого ОСОБА_7, представника цивільного відповідача ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області від 26 травня 2010 року щодо ОСОБА_7 – без змін.