Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 12 серпня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постановлені щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 судові рішення.

Вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2009 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2

Фастовського району Київської області, не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі;

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4

Фастовського району Київської області, не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі;

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4

Фастовського району Київської області, не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі;

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7

Фастівського району Київської області, не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_9

Добровеличківського району Кіровоградської області,

не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на користь НДГ "Великоснітинське" 1 562 грн. матеріальної шкоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 12 серпня 2009 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними в тому, що вони 10 лютого 2009 року у с. В.Снітинка за попередньою змовою між собою проникли у сховище, що належить НДГ "Великоснітинське", звідки таємно викрали зерно пшениці вартістю 710 грн.

Крім того, 12 лютого 2009 року вказані особи та ОСОБА_7, а 14 лютого 2009 року вони та ОСОБА_8 за попередньою змовою між собою проникли у сховище, що належить НДГ "Великоснітинське", звідки таємно викрали зерно пшениці вартістю відповідно 852 грн. та 994 грн.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 та інших з направленням справи на новий судовий розгляд. Посилається на те, що суд на порушення вимог ст. 334 КПК України неповно відобразив у вироку досліджені у судовому засіданні докази; неналежним чином виклав обставини, що пом’якшують покарання, відносно кожного із засуджених, які стали підставою для їх звільнення від відбування покарання з випробуванням; не мотивував своє рішення при вирішенні цивільного позову. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки достатньої мотивації для відмови у задоволенні апеляції прокурора в ній не наведено.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, обговоривши доводи касаційного подання та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає.

Як убачається з матеріалів справи, суд відповідно до положень ст. 299 КПК України, встановивши, що проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. Згідно з даними протоколу судового засідання суд у відповідності з вимогами закону допитав кожного з підсудних окремо, однак у вироку виклав їх показання дещо стисло.

При призначенні покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, обставини справи та дані про особу засуджених, зокрема, їх щире каяття, сприяння розкриттю злочину, відсутність попередніх судимостей, посередні характеристики з місця проживання.

Суд також взяв до уваги, що ОСОБА_8 добровільно відшкодував шкоду, заподіяну злочином, у якому він брав участь, в результаті чого під час розгляду справи цивільний позивач виключив його з числа відповідачів та зменшив розмір цивільного позову. Зазначене знайшло відображення у вироку при призначенні ОСОБА_8 покарання й при вирішенні цивільного позову.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Наведені прокурором в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційного подання,належним чином перевірено й спростовано.

Даних, які б свідчили, що у справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, не виявлено.

На думку колегії суддів, допущені судом стислість та скороченість викладення у вироку питань, які підлягають дослідженню при розгляді кримінальної справи, не вплинули на суть обвинувачення, визнаного судом доведеним, на кваліфікацію дій засуджених, й не потягли призначення необґрунтованого покарання. Тому це порушення кримінально-процесуального закону не є істотним й не тягне безумовного скасування судових рішень.

Отже, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для призначення справи до касаційного розгляду з обов’язковим повідомленням осіб відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання прокурора відмовити.