Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 12 серпня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою законного представника засудженого ОСОБА_4 на постановлені щодо ОСОБА_5 судові рішення.

Вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 17 серпня 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

с. Вільхівці Тячівського району Закарпатської області,

не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна.

Ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Закарпатської області від 16 грудня 2009 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 1 березня 2009 року у м. Хуст, маючи намір на заволодіння транспортним засобом, знаходячись в автомобілі "Мерседес-Бенц С 200", належному ОСОБА_6, завдав останньому чотири удари руків’ям газового пістолета та вистрілив сльозоточивим газом йому в обличчя, спричинивши легкі тілесні ушкодження. Після цього ОСОБА_5 заволодів цим автомобілем вартістю 215 594,61 грн., доїхав додому у с. Вільхівці, а 2 березня 2009 року залишив на узбіччі дороги між сілами Вільхівськи Лази та Угля Тячівського району.

У касаційній скарзі законний представник засудженого ОСОБА_4 посилається на неповноту й однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Стверджує, що умислу на незаконне заволодіння автомобілем у ОСОБА_5 не було, автомобілем він скористався лише для втечі, коли в особі потерпілого впізнав особу, яка раніше його образила, й помстився. Зазначає, що суд не в повній мірі врахував пом’якшуючи його вину обставини. Просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_5, перекваліфікувати його дії на ч. 1 ст. 289 КК України та призначити покарання в межах санкції цієї статті, звільнивши від його відбування на підставі ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про те, що ОСОБА_5 незаконно заволодів транспортним засобом, застосовуючи при цьому насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів і є правильним.

Так, сам засуджений ОСОБА_5 не заперечував, що вдарив потерпілого руків’ям газового пістолета по голові та вистрілив сльозоточивим газом, після чого потерпілий покинув автомобіль, а він поїхав. Ці його показання узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та об’єктивно підтверджуються даними протоколів огляду місця події та транспортного засобу, явки ОСОБА_5 з повинною, висновків дактилоскопічної, судово-медичної експертиз та іншими матеріалами справи.

Показання засудженого ОСОБА_5 у тій частині, що він діяв з особистих неприязних відносин, щоб помститися потерпілому, використовуючи автомобіль як засіб швидкого зникнення з місця події, судами перевірялись і не знайшли свого підтвердження.

Диспозицією ч. 2 ст. 289 КК України передбачена відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом за декількома кваліфікуючими ознаками, у тому числі – поєднання заволодіння автомобілем з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.

Згідно висновку судово-медичної експертизи потерпілому спричинено тілесні ушкодження: комбінований опік кон’юнктиви правого ока, гіперемії спинки носа, рани та садна чола справа, синці потиличної частини голови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Тому доводи у касаційній скарзі законного представника про неправильну кваліфікацію дій засудженого є необґрунтованими. За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_5 кваліфіковано вірно.

При призначенні покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, обставини справи, які впливають на ступінь його відповідальності, у тому числі й ті, на які указує у скарзі законний представник: часткове визнання вини, відсутність попередніх судимостей, позитивну характеристику, неповнолітній вік. Зазначені обставини суд визнав такими, що пом'якшують покарання

та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, й обрав ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 2 ст. 289 КК України, яке є обґрунтованим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, не встановлено.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевіряв доводи апеляцій законного представника і захисника засудженого й правильно визнав їх необґрунтованими. Усі наведені в апеляціях доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано.

Отже, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для призначення справи до касаційного розгляду з обов’язковим повідомленням осіб відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги законного представника засудженого ОСОБА_5 – ОСОБА_4 відмовити.