Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на постановлені щодо нього судові рішення.

Вироком Алчевського міського суду Луганської області від 6 серпня 2009 року засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимості не має,

за ч. 3 ст. 364 КК України на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк два роки, ч. 1 ст. 366 КК України на два роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк один рік.

Відповідно до ст. 70 КК України ОСОБА_5 остаточно призначено п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки й покладено обов’язки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 6 листопада 2009 року вирок змінено, визначено вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 3 ст. 364 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк два роки, без конфіскації майна, ч. 1 ст. 366 КК України на два роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк один рік. Відповідно до ст. 70 КК України йому призначено п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк два роки, без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік й покладено обов’язки, передбачені п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він, працюючи командиром взводу РПСМ Алчевського МВ УМВС України в Луганській області, будучи службовою особою, представником влади, та володіючи владними повноваженнями, а саме, правом складання протоколів про адміністративне правопорушення, у службовому кабінеті по вул. Набережна, 8 м. Алчевськ Луганської області 15 червня 2008 року приблизно о 15 год. 30 хв. та 16 год. 20 хв., діючи в особистих інтересах із метою створення видимості успішності в роботі, зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи свої владні повноваження, усупереч інтересам служби та Закону України "Про міліцію" (565-12) , склав протоколи про адміністративні правопорушення, в які вніс завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_6 15 червня 2008 року о 15 год. 30 хв. на літній площадці магазину "Престиж" по пр. Металургів, 11 у м. Алчевську та ОСОБА_7 о 16 год. 20 хв. того ж дня в барі "Ринг" по вул. Леніна у м. Алчевську Луганської області надавали сексуальні послуги за грошову винагороду, що не відповідало дійсності й стало надбанням громадськості та спричинило істотну шкоду конституційним правам честі й гідності потерпілих.

За змістом касаційної скарги ОСОБА_5, посилаючись на безпідставність засудження з огляду на відсутність у його діях інкримінованих йому складів злочинів, просить судові рішення скасувати, а справу закрити.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, вважаючи судові рішення законними та обґрунтованими, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належним чином оцінених та перевірених у судовому засіданні доказах.

Так, органи досудового слідства обвинувачували ОСОБА_5, а суд визнав його винуватим у зловживанні ним, як працівником правоохоронного органу, своїм службовим становищем та внесенні в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей у зв’язку з тим, що ОСОБА_5, маючи владні повноваження й, зокрема, право складати протоколи про адміністративні правопорушення, в своєму службовому кабінеті склав адміністративні протоколи та вніс в них завідомо неправдиві дані про заняття 15 червня 2008 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проституцією, тоді як такий факт взагалі не мав місця.

Висновки суду про відсутність факту заняття проституцією ОСОБА_6 та ОСОБА_7 15 червня 2008 року ґрунтуються, в тому числі, на даних постанов адміністративної комісії виконавчого комітету Алчевської міської ради Луганської області від 26 червня 2008 року, згідно з якими провадження по адміністративній справі щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв’язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.

Про те, що вказані протоколи ОСОБА_5 складав за відсутності події адміністративного правопорушення підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про те, що вони є подругами, однак 15 червня 2008 року відповідно біля кафе "Ринг" й на літній площадці магазину "Престиж" не були, у складених щодо них протоколах не розписувалися й жодних пояснень нікому не давали, викладені у протоколах факти не відповідають дійсності. Зі слів самого ОСОБА_5 їм стало відомо, що він складав протоколи за відсутності правопорушниць, у своєму службовому кабінеті, а їх прізвища ОСОБА_5 вказав хтось із працівників Алчевського МВ УМВС України в Луганській області.

З показань свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 убачається, що в вказаний в протоколах про адміністративне правопорушення день і час їх діти ОСОБА_7 та ОСОБА_6 знаходилися вдома. Прийшовши до Алчевського МВ УМВС України в Луганській області для з’ясування обставин складання протоколів та зустрівшись із ОСОБА_5, останній їм повідомив, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 він бачить вперше, а протоколи складав у своєму службовому кабінеті в Алчевському МВ УМВС України в Луганській області на підставі даних, які йому повідомили його підлеглі співробітники.

Наведене свідчить про неспроможність доводів засудженого про те, що факти правопорушень були в дійсності і відповідні протоколи він складав на місці події відразу після виявлення правопорушників, а до помилки щодо їх осіб призвело неправильне повідомлення ними своїх анкетних даних.

Таким чином, суд законно й обґрунтовано засудив ОСОБА_5, правильно кваліфікувавши його дії за ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

Призначене ОСОБА_5 покарання, з урахуванням змін, внесених ухвалою апеляційного суду, а також звільнення засудженого від його відбування відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Разом із тим, застосовуючи ст. 69 КК України у зв’язку з непризначенням судом першої інстанції ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 364 КК України обов’язкового додаткового покарання – конфіскації майна, апеляційний суд допустив порушення кримінального закону, оскільки відповідно до вимог ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна не призначається і посилання на ст. 69 КК України не потребує.

З огляду на таке в порядку ст. 395 КПК України ухвала апеляційного суду підлягає зміні.

Керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

В порядку ст. 395 КПК України ухвалу апеляційного суду Луганської області від 6 листопада 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити, виключити застосування ст. 69 КК України при призначенні йому покарання за ч. 3 ст. 364 КК України.