Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 12 серпня 2010 року касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Іванівського районного суду Херсонської області від 21 вересня 2009 року та постанову судді апеляційного суду Херсонської області від 24 листопада 2009 року,

29 вересня 2008 року за скаргою ОСОБА_6, поданою в порядку ст. 27 КПК України в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, відмовлено у порушенні кримінальної справи щодо неповнолітнього ОСОБА_5 за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Постановою Іванівського районного суду Херсонської області від 21 вересня 2009 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про відновлення строку на апеляційне оскарження вказаної вище постанови й визнано його апеляцію такою, що не підлягає розгляду.

Постановою судді апеляційного суду Херсонської області від 24 листопада 2009 року ОСОБА_5 відмовлено у прийнятті до розгляду апеляції на постанову суду від 21 вересня 2009 року у зв’язку з подачею її особою, яка на це не має права.

За змістом касаційної скарги ОСОБА_5, посилаючись на незаконність постанов місцевого та апеляційного суду з огляду на те, що вони перешкоджають реалізації його права на апеляційне оскарження постанови суду від 29 вересня 2008 року, яке надано йому відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 348 КПК України, просить постанову місцевого суду від 24 листопада 2009 року та постанову судді апеляційного суду Херсонської області від 21 вересня 2009 року скасувати й відновити йому пропущений строк на апеляційне оскарження постанови від 29 вересня 2008 року.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів провадження за скаргою ОСОБА_6, він 28 вересня 2008 року звернувся до суду в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 зі скаргою відповідно до ст. 27 КПК України, за результатами розгляду якої відмовлено у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_5 за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, а саме, у зв’язку з тим, що на час спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 ОСОБА_5 не досяг віку кримінальної відповідальності.

Одночасно у постанові суд визначив направити матеріали даної скарги службі у справах дітей для вжиття заходів впливу.

На виконання постанови суду ОСОБА_5 поставлений на облік у службі у справах дітей Іванівської районної державної адміністрації Херсонської області як дитина, схильна до правопорушень, а в подальшому згідно із приписом прокурора Іванівського району Херсонської області про усунення порушень вимог законодавства України ОСОБА_5 поставлено на внутрішньошкільний облік Шотівської ЗОШ.

10 вересня 2009 року ОСОБА_5 звернувся до Іванівського районного суду Херсонської області із клопотанням про відновлення строків на апеляційне оскарження постанови суду від 29 вересня 2008 року, у чому йому постановою від 21 вересня 2009 року відмовлено й визнано його апеляцію такою, що не підлягає розгляду з огляду на те, що він не є особою, яка має право подати апеляцію та клопотати про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду від 29 вересня 2008 року.

Не погоджуючись із таким рішенням, ОСОБА_5 подав апеляцію, наводячи на її обґрунтування доводи про наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду від 29 вересня 2008 року.

Суддя апеляційного суду Херсонської області 24 листопада 2009 року відмовив ОСОБА_5 у прийнятті до розгляду апеляції на постанову суду від 21 вересня 2009 року, посилаючись на те, що відповідно до ст. 251 КПК України на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи вправі подати апеляцію лише особа, яка подала скаргу, а ОСОБА_5 не є такою особою.

Проте, посилання судді на дану норму закону є неправомірним, оскільки ОСОБА_5 оскаржив не постанову районного суду від 29 вересня 2008 року про відмову у порушенні кримінальної справи щодо нього, а постанову від 21 вересня 2009 року про відмову у задоволенні його клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження постанови від 28 вересня 2008 року, порядок апеляційного оскарження якої передбачено ст. 353 КПК України.

За змістом цієї норми закону у разі відмови у відновленні строку на апеляційне оскарження судового рішення й визнання апеляції такою, що не підлягає розгляду, особа, яка звернулася з таким клопотанням, має право оскаржити його в апеляційному порядку.

Оскільки через хибний висновок судді апеляційного суду про те, що апеляція подана неналежною особою, матеріали за скаргою ОСОБА_6 в апеляційному порядку не переглядалися, постанова судді апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа –направленню на апеляційний розгляд для вирішення питання про можливість відновлення ОСОБА_5 пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду від 29 вересня 2008 року.

При розгляді апеляції ОСОБА_5 суду слід ретельно перевірити його доводи щодо поважних причин пропуску строків на апеляційне оскарження постанови суду від 28 вересня 2008 року та прийняти належне рішення й викласти його у відповідному процесуальному документі згідно з вимогами закону.

Разом із тим, колегія суддів касаційного суду на даній стадії не вбачає підстав для скасування постанови суду 21 вересня 2009 року й відновлення заявнику строку на апеляційне оскарження постанови від 29 вересня 2008 року, оскільки відповідно до ст. ст. 396, 353 КПК України ці питання касаційною інстанцією не вирішуються.

Керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову судді апеляційного суду Херсонської області від 24 листопада 2009 року, якою відмовлено у прийнятті до розгляду апеляції ОСОБА_5 на постанову Іванівського районного суду Херсонської області від 21 вересня 2009 року скасувати, а матеріали провадження за скаргою ОСОБА_6 направити на апеляційний розгляд.