Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 серпня 2010 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 27 січня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 08 лютого 2010 року, якою вказану постанову залишено без зміни,

постановою Луганського транспортного прокурора від 16 грудня 2009 року порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем службовими особами правоохоронного органу – лінійного відділу міліції на ст. Луганськ УМВС України на Донецькому залізничному шляху, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 364 КК України, що полягало в укритті інформації про скоєні злочини від реєстрації і перевірки.

Як указано в постанові, Луганський транспортний прокурор безпосередньо виявив ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст. 364 КК України, в діях службових осіб ЛВ міліції на ст. Луганськ УМВС України на Донецькому залізничному шляху, перевіривши матеріали кримінальної справи №14/281 та матеріали, отримані в ході її розслідування до винесення постанови судді Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 08.09.2009 року про скасування попередньої постанови Луганського транспортного прокурора від 14.07.2009 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 364 КК України.

За змістом вказаної постанови вбачається, що підставою для порушення прокурором 16.12.2009 року кримінальної справи було встановлення факту зловживання службовими особами ЛВ міліції на ст. Луганськ УМВС України на Донецькому залізничному шляху службовим становищем, що виразилося в укритті від реєстрації і перевірки в установленому законом порядку повідомлення про злочин, тобто про одержання працівниками міліції ОСОБА_5 і ОСОБА_6 під час перевірки ними 23.04.2009 року факту викрадення пиломатеріалів з вагону вантажного потягу на перегоні Кіпуча-Комунарськ ДП "Донецький залізничний шлях" незаконної винагороди від ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у сумі 3200 грн. за проведення перевірки таким чином, щоб за її результатами не вбачалось співучасті у вчиненні викрадення пиломатеріалів ОСОБА_9 і неповнолітнього ОСОБА_10 За висновками прокурора, зазначеними діями службових осіб спричинена істотна шкода законним правам і інтересам ОСОБА_7 і ОСОБА_8 внаслідок неналежного розгляду їх звернень, а також інтересам держави у виді підриву авторитету органу внутрішніх справ - ЛВ міліції на ст. Луганськ внаслідок створення умов для ухилення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за одержання хабара службовими особами правоохоронного органу.

16 грудня 2009 року постановою слідчого Луганської транспортної прокуратури порушено кримінальну справу щодо першого заступника ЛВ міліції на ст. Луганськ УМВС України на Донецькому залізничному шляху ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 364 КК України.

Як убачається з цієї постанови слідчого прокуратури, приводом і підставою для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_4 стало безпосереднє виявлення слідчим в діях першого заступника начальника ЛВ на ст. Луганськ на Донецькому залізничному шляху факту зловживання ним службовим становищем, що виразилося в приховуванні від реєстрації і перевірки інформації про вчинений ОСОБА_5 і ОСОБА_6 злочин, передбачений ст. 368 КК України.

Ці постанови були оскаржені до Кам’янобрідського районного суду м. Луганська ОСОБА_4, який, вважаючи відсутніми приводи й підстави до порушення кримінальної справи, стверджував, що в його діях відсутні ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст. 364 КК України, оскільки 23.04.2009 року він передав оперативну інформацію про протиправне діяння ОСОБА_5 і ОСОБА_6 для вжиття заходів реагування начальнику штаба, заступнику начальника відділу з кадрового забезпечення, начальнику сектора КР ЛВ на ст. Луганськ, начальнику сектора БЗПВ та співробітнику відділу внутрішньої безпеки Донецького області, який передав цю інформацію начальнику 28-го відділу внутрішньої безпеки. У скаргах ОСОБА_4 зазначав, що оперуповноваженому, який проводив перевірку, була передана вся оперативна інформація, а в подальшому й зібрані матеріали за фактом одержання незаконної винагороди ОСОБА_5 і ОСОБА_6 від ОСОБА_7 і ОСОБА_8. Окрім того, скаржник посилався на те, що аналогічна за змістом постанова Луганського транспортного прокурора від 14.07.2009 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 364 КК України за фактом укриття інформації про вчинений злочин від реєстрації і перевірки, була предметом перевірки місцевого суду і постановою Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 08.09.2009 року скасована.

Постановою Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 30 грудня 2009 року скарги ОСОБА_4 на зазначені постанови про порушення кримінальних справ були об’єднані в одне провадження.

Постановою Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 27 січня 2010 року скарги ОСОБА_4 задоволено та скасовано постанову Луганського транспортного прокурора від 16.12.2009 року про порушення кримінальної справи за фактом зловживання службовим становищем службовими особами правоохоронного органу – ЛВ на ст. Луганськ УМВС України на Донецькому залізничному шляху, що виразилося в укритті інформації про скоєний злочин від реєстрації і перевірки, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 364 КК України, та постанову слідчого Луганської транспортної прокуратури від 16.12.2009 року (помилково зазначено 17.12.2009 року) про порушення кримінальної справи щодо першого заступника ЛВ міліції на ст. Луганськ УМВС України на Донецькому залізничному шляху ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 364 КК України.

Скасовуючи постанови про порушення кримінальних справ, суд указав, що висновки про наявність достатніх підстав до їх порушення, в тому числі щодо ОСОБА_4, є передчасними і ґрунтуються на суперечливих даних, якими не встановлено наявності в діях ОСОБА_4 ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України. Суд зазначив, що, порушуючи кримінальні справи, прокурор і слідчий з достатньою повнотою не перевірили доводів ОСОБА_4 на свій захист, не дали оцінки поясненням старшого оперуповноваженого 28-го ВВБ ОСОБА_11 про повідомлення йому ОСОБА_4 про незаконні дії працівників міліції ОСОБА_5 і ОСОБА_6, на підставі чого 28.04.2009 року проводилась відповідна перевірка співробітниками внутрішньої безпеки, в тому числі ОСОБА_12, однак останнього з приводу обставин проведення перевірки опитано не було та не надано оцінки результатам цієї перевірки.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 08 лютого 2010 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, доводить, що кримінальні справи порушені законно та обґрунтовано, оскільки прокурором та слідчим було безпосередньо виявлено вчинення ОСОБА_4 злочину, який полягав у приховуванні ним інформації про скоєний працівниками міліції злочин від реєстрації і перевірки, що було приводом до порушення кримінальних справ,а підставою до порушення були достатні дані, які вказували на наявність в діях цього працівника правоохоронного органу ознак злочину, передбаченого ч.3 ст. 364 КК України. Зазначає, що постанова місцевого суду немотивована та не відповідає вимогам ст. 236-8 КПК України. Окрім того, стверджує, що, на його думку, суд вийшов за межі наданих йому повноважень при перевірці скарг на постанови про порушення кримінальних справ та здійснив оцінку доказів по справі, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції. Просить скасувати судові рішення, а справу за скаргами ОСОБА_4 направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення касаційного подання прокурора.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України суддя, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, перевіряє наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови та законність джерел отримання даних, які стали підставою для її винесення.

Розглядаючи скарги ОСОБА_4 на постанови про порушення кримінальної справи, Кам’янобрідський районний суд м. Луганська дотримав зазначених вимог та, належним чином мотивувавши своє рішення, дійшов правильного висновку про передчасність порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_4 у зв’язку з недостатністю даних, які б вказували на наявність в його діях ознак злочину, передбаченого ч.3 ст. 364 КК України.

Відповідно до ст. 364 КК України зловживанням владою або службовим становищем, вчиненим працівником правоохоронного органу, є умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

У постановах про порушення кримінальних справ за фактом та щодо ОСОБА_4 не наведено достатніх даних, які б вказували на наявність в його діях зазначених вище ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України.

З матеріалів №14/296, надісланих до місцевого суду як таких, що стали підставою до порушення кримінальних справ, в тому числі щодо ОСОБА_4, видно, що, останній, отримавши по телефону оперативну інформацію про вимагання працівниками міліції ОСОБА_5 і ОСОБА_6 від ОСОБА_7 і ОСОБА_8 хабара за складання позитивного для них висновку перевірки по факту викрадення пиломатеріалів, вжив заходів для її перевірки. Зокрема, ОСОБА_4 разом з начальником штабу ЛВ міліції на ст. Луганськ ОСОБА_13 і заступником начальника ЛВ з кадрового забезпечення ОСОБА_14 відібрали пояснення від ОСОБА_7 і ОСОБА_8 про передачу ними 3300 грн. хабара зазначеним працівникам міліції, після чого ОСОБА_4 про це повідомив начальнику сектору КР ЛВ на ст. Луганськ ОСОБА_15 та у телефонному режимі передав наявну в нього оперативну інформацію співробітнику відділу внутрішньої безпеки Донецького управління міліції на транспорті ОСОБА_11, який, в свою чергу, повідомив про даний факт начальника 28-го відділення внутрішньої безпеки ОСОБА_16. Через декілька днів співробітнику відділу внутрішньої безпеки ОСОБА_12 були передані пояснення ОСОБА_7 і ОСОБА_8 для проведення подальшої перевірки оперативної інформації і прийняття відповідного рішення.

Тобто ОСОБА_4 не приховував наявну в нього оперативну інформацію про вчинення неправомірних дій працівниками міліції, яка потребувала подальшої перевірки, яка й була проведена, зокрема, співробітниками відділу внутрішньої безпеки.

Як видно з матеріалів, на підставі яких було винесено оскаржувані ОСОБА_4 постанови про порушення кримінальних справ, у результаті перевірок наданої ОСОБА_4 інформації постановою слідчого Луганської транспортної прокуратури від 14.07.2009 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо співробітників ЛВ міліції на ст. Луганськ УМВС України на Донецькому залізничному шляху ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 190, 191, 368 КК України, за відсутністю в їх діях складу цих злочинів і щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за ознаками злочину, передбаченого ст. 369 КК України, за відсутністю в їх діях складу цього злочину з тих мотивів, що не отримано достатніх даних, які б підтверджували факт передачі ОСОБА_7 і ОСОБА_8 незаконної винагороди ОСОБА_5 і ОСОБА_6.

Тобто оперативна інформація, якою володів ОСОБА_4, підтвердження не знайшла та щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 було відмовлено в порушенні кримінальної справи не у зв’язку з діями ОСОБА_4, а через відсутність достатніх даних, які б вказували на наявність в їх діях ознак злочинів, передбачених ст.ст. 190, 191, 368 КК України.

Також з наданих суду матеріалів видно, що ОСОБА_4, отримавши оперативну інформацію про можливе вчинення працівниками міліції злочину, не мав офіційних заяв чи повідомлень про це, які підлягали реєстрації в установленому законом порядку. Таких заяв чи повідомлень від імені ОСОБА_7 і ОСОБА_8 в матеріалах справи немає.

Окрім того, як убачається з матеріалів, на підставі яких було винесено постанови про порушення кримінальних справ за ч. 3 ст. 364 КК України, в тому числі щодо ОСОБА_4, аналогічна за змістом постанова Луганського транспортного прокурора від 14.07.2009 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 364 КК України, за фактом приховування інформації про вчинений працівниками міліції злочин від реєстрації і перевірки, була предметом розгляду місцевого суду і постановою Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 08.09.2009 року скасована як незаконна.

Не встановивши ніяких нових обґрунтованих даних, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_4 ознак злочину, передбаченого ч.3 ст. 364 КК України, прокурор і слідчий повторно винесли постанови про порушення кримінальних справ.

За таких обставин колегія суддів вважає, що місцевий суд правильно скасував постанови про порушення кримінальних справ за ч. 3 ст. 364 КК України, в тому числі щодо ОСОБА_4

Підстав вважати, що суд вийшов за межі своїх повноважень і дав оцінку доказам по справі, немає, оскільки суд, здійснюючи перевірку достатності даних, які вказують на наявність ознак злочину, оцінював лише матеріали, на підставі яких було порушено кримінальні справи.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України, є законною і обґрунтованою.

З огляду на викладене, підстав для призначення справи до розгляду з повідомленням осіб, визначених ст. 384 КПК України, немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційного прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 27 січня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 08 лютого 2010 року щодо ОСОБА_4.