Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 10 серпня 2010 року справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 4 вересня 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_5 та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 8 грудня 2009 року,

27 липня 2009 року ОСОБА_4 подав до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області скаргу в порядку ст. 27 КПК України, в якій просив порушити кримінальну справу щодо ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ст. 356 КК України, і притягти його до кримінальної відповідальності за цей злочин.

Своє прохання мотивував тим, що ОСОБА_5 самовільно, всупереч установленому законом порядку, у 1997 році переобладнав і перепланував квартири АДРЕСА_1, що належали йому на праві власності, під магазин, чим заподіяв потерпілому матеріальні збитки на суму 150 тис. грн та моральну шкоду на суму 1 млн. грн.

Постановою судді Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 4 вересня 2009 року при досудовому розгляді скарги ОСОБА_4 в порядку ст. 251 КПК України було відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ст. 356 КК України.

Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_4 оскаржив її до апеляційного суду.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 8 грудня 2009 року апеляцію ОСОБА_4 залишено без задоволення, а постанову Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 4 вересня 2009 року – без зміни.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї ОСОБА_4 просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Як видно зі змісту скарги, ОСОБА_4 вважає, що постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_5 винесено передчасно, розгляд його скарги проведено неповно та односторонньо, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, наводить доводи щодо причетності ОСОБА_5 до вчинення злочину.

Крім того, ОСОБА_4 вказує, що йому не повідомили про дату і час розгляду його скарги.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи за скаргою ОСОБА_4 про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_5, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 251 КПК України і роз’яснень, які містяться в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 30.05.2008 року "Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції" (v0006700-08) , суддя,

одержавши від потерпілого скаргу, яка відповідає вимогам, встановлені щодо обвинувального висновку (ст.ст. 223 і 224 КПК України), з проханням порушити кримінальну справу за злочин, зазначений в ч. 1 ст. 27 КПК України, повинен одноособово за результатами розгляду скарги прийняти одне з таких рішень: залишити скаргу без розгляду, якщо вона не відповідає зазначеним вище вимогам, і повернути її особі, яка подала скаргу, з роз’ясненням, що після усунення недоліків скарги вона може знову звернутися до суду в межах строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за цей злочин; або за наявності до того підстав відмовляє в порушенні кримінальної справи; або за наявності достатніх даних, які вказують на вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 27 КПК України, порушує кримінальну справу і призначає її до розгляду, надіславши підсудному копії скарги потерпілого, постанови про порушення кримінальної справи та повістки про явку до суду, а також викликати в судове засідання потерпілого та свідків.

Направлення особі, яка подала скаргу, та особі, про притягнення якої до кримінальної відповідальності порушується питання, повідомлення про день досудового розгляду скарги законом не передбачено.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції належним чином перевірив доводи ОСОБА_4, наведені ним у скарзі, дослідив зібрані у справі матеріали та усі обставини, що могли мати значення для прийняття рішення, і дійшов правильного висновку та виніс обґрунтовану постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_5 за відсутністю у його діях складу злочину, передбаченого ст. 356 КК України.

До такого висновку суд дійшов на підставі даних, що містяться в матеріалах справи, зокрема рішенням виконавчого комітету Слов’янської міської ради від 22 жовтня 1997 року ОСОБА_5 було дозволено перепланування квартир №№ НОМЕР_1, вищезазначеного будинку, під магазин. Окрім того, питання незаконності перепланування вказаних квартир було предметом неодноразового розгляду суду в порядку цивільного судочинства, і невідповідності дій ОСОБА_5 вимогам чинного законодавства встановлено не було.

Рішення суду про відсутність в діях ОСОБА_5 самоправства є умотивованим і сумнівів у його правильності не виникає.

Крім того, суд апеляційної інстанції перевірив доводи апеляції ОСОБА_4, аналогічні доводам касаційної скарги, виклавши в ухвалі докладні мотиви на їх спростування. З таким рішенням погоджується й колегія суддів Верховного Суду України.

За таких обставин вважати, що, розгляд скарги проведено неповно та односторонньо, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а також, що рішення про відмову в порушенні кримінальної справи винесено передчасно, немає підстав.

Із огляду на вищезазначені вимоги кримінально-процесуального закону, суддя вправі був на стадії досудового розгляду скарги одноособово вирішувати питання щодо відповідності змісту скарги вимогам ст.ст. 223, 224, 251 КПК України, наявності чи відсутності підстав до порушення кримінальної справи, що не потребувало обов’язкового виклику й участі у вирішенні цих питань потерпілого.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не знайдено.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_4, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_4 відмовити.