Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі : Головуючого Короткевича М.Є.,

Суддів Гриціва М.І. та Прокопенка О.Б.,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 10 серпня 2010 року справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Чуднівського районного суду Житомирської області від 1 червня 2009 р. та ухвалу апеляційного Житомирської області від 4 серпня 2009 р.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше засуджувався вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 травня 2006 р. за

ч. 2 ст. 307 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна,

засуджений: за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік;

за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 4 серпня 2009 р. вирок суду залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за вчинення злочинів за таких обставин.

10 серпня 2005 р. приблизно о 12 год. ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України, повторно на вул. Свердлова у м. Бердичіві Житомирської області у невстановленої слідством особи незаконно придбав 6, 46 г каннабісу (марихуани) для власного вживання, перевіз того ж дня наркотичний засіб до свого будинковолодіння по АДРЕСА_1, де зберігав до 4 квітня 2009 р., коли працівниками міліції його було виявлено і вилучено.

25 вересня 2005 р. приблизно о 12 год. ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України, повторно на полі поблизу с. Суслівка Чуднівського району Житомирської області з дикоростучої рослини коноплі зірвав листя, переніс його до свого помешкання по АДРЕСА_1, де залишив на горищі свого будинковолодіння, таким чином придбавши, виробивши та зберігаючи без мети збуту 21,61 г каннабісу (марихуани) до 4 квітня 2009 р., коли працівниками міліції його було виявлено та вилучено.

5 листопада 2007 р. приблизно о 12 год. ОСОБА_1 на території виправної колонії № 73 у с. Райки Бердичівського району Житомирської області, де він відбував покарання, придбав у невстановленої слідством особи ніж, який є холодною зброєю колючо-ріжучого типу (виготовлений саморобним способом ніж канадського типу), після чого 20 листопада 2007 р. при звільненні з місць позбавлення волі перевіз його до місця свого проживання, яке знаходиться по АДРЕСА_1, де продовжував періодично носити ножа, використовуючи його для господарських потреб до 26 грудня 2008 р.

У касаційній скарзі засуджений не погоджується з постановленими щодо нього судовими рішеннями, вважаючи, що засуджений за ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України необґрунтовано. Зокрема, засуджений зазначає, що наркотичний засіб, який виявили та вилучили з його домоволодіння працівники міліції 4 квітня 2009 р., є залишками наркотичної речовини, яка не була вилучена працівниками міліції по попередній кримінальній справі, та відноситься до злочину, за яким він вже був засуджений та відбув покарання.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Викладені в скарзі засудженого доводи про необґрунтованість засудження його за ч. 2 ст. 263 КК України перевірені і визнані безпідставними.

У судовому засіданні засуджений визнав свою вину у незаконному носінні холодної зброї – виготовленого саморобним способом ножа канадського типу та в деталях пояснив про обставини його придбання та мету його використання.

Суд обґрунтовано поклав показання засудженого за цим епізодом злочинної діяльності в основу вироку, оскільки вони підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_2, даними протоколу огляду місця події, виявлення та вилучення за місцем проживання засудженого ножа, який у встановленому законом порядку визнаний речовим доказом та приєднаний до справи і за даними висновку судово-криміналістичної експертизи являється холодною зброєю.

Твердження засудженого у скарзі про те, що наркотичний засіб, який виявили та вилучили з його домоволодіння працівники міліції 4 квітня 2009 р., є залишками наркотичної речовини, яка не була вилучена працівниками міліції по попередній кримінальній справі, та відноситься до злочину, за яким він вже був засуджений та відбув покарання, а тому за ч. 2 ст. 309 КК України визнаний винним необґрунтовано, перевірені колегією суддів і також визнані безпідставними.

Як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 не заперечував обставин придбання наркотичних засобів – каннабісу (марихуани) у кількості, встановленої за вироком суду.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 підтвердила, що за місцем проживання засудженого працівниками міліції було виявлено та вилучено наркотичні засоби.

Винність засудженого за цим епізодом злочинної діяльності, крім вищенаведених показань, підтверджується даними протоколів огляду місця події, виявлення та вилучення наркотичного засобу, згідно з якими за місцем проживання засудженого було виявлено та вилучено рослинну речовину, яка за даними судово-хімічної експертизи являється каннабісом ( марихуаною). а також іншими доказами, яким судом дана належна оцінка.

З матеріалів справи, зокрема з копії вироку Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 травня 2006 р. убачається, що ОСОБА_1 був засуджений за придбання, зберігання та перевезення з метою збуту наркотичних засобів у великих розмірах, які були вилучені працівниками міліції 2 грудня 2005 р., а в подальшому відповідно до вироку знищені. Те, що під час розслідування попередньої кримінальної справи у ОСОБА_1 не було виявлено решти наркотичних засобів, які він прожовжував зберігати, не виключає його відповідальності за придбання та зберігання цих наркотичних засобів.

Суд вжив необхідні заходи для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, дав належну оцінку зібраним по справі доказам та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 309 та ч. 2 ст. 263 КК України.

Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну чи скасування постановлених по справі судових рішень, не встановлено.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_1 відмовити.