Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 10 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 березня 2010 року,

вироком Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 25 грудня 2009 року:

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 та мешканця

с. Ганьківці Снятинського району

Івано-Франківської області,

раніше судимого 15.04.2008 р. за ч. 1

ст. 296 КК України із застосуванням

ст. 69 КК України до штрафу в розмірі

510 грн,

було засуджено:

– за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до арешту на строк 3 місяці;

– за ч. 2 ст. 190 КК України до штрафу в розмірі 1275 грн.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді арешту на строк 3 місяці.

Вирішено долю речових доказів відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 березня 2010 року апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задоволено.

Вирок Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 25 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5 у частині призначеного покарання скасовано.

ОСОБА_5 призначено покарання:

• за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України

арешт на строк 6 місяців;

– за ч. 2 ст. 190 КК України штраф у розмірі 1700 грн.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді арешту на строк 6 місяців.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винними та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

29 червня 2009 року приблизно о 13 годині 30 хвилин по вул. Грушевського в селищі Заболотове Снятинського району, біля магазину "Фуршет" ОСОБА_5, погрожуючи застосуванням насильства яке не є небезпечним для здоров’я, відкрито заволодів мобільним телефоном "Нокіа 6230" вартістю 550 грн, належного ОСОБА_6

23 липня 2009 року ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння в с. Троїця Снятинського району, зловживаючи довірою потерпілого ОСОБА_7, заволодів його велосипедом, вартістю 180 грн.

Окрім того, 27 липня 2009 року ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння в м. Снятин, зловживаючи довірою ОСОБА_8, заволодів його мобільним телефоном "Моторола" зі стартовим пакетом, заподіявши потерпілому шкоду в розмірі 525 грн.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеності винності засудженого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та правильності кваліфікації його дій, вважає, що вирок апеляційного суду є незаконним та підлягає скасуванню у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону внаслідок м’якості. На думку прокурора судом безпідставно, при відсутності обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, застосовано ст. 69 КК України. Також апеляційним судом не враховані дані, що характеризують особу засудженого, а саме: його попередні судимості, ухилення від суду, суперечливі характеристики.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Чорну І.С., яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у відкритому заволодінні майном ОСОБА_6 та заволодінні майном потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 зловживаючи їх довірою за обставин, вказаних у вироку, прокурором не оспорюється.

Призначаючи покарання ОСОБА_5, апеляційний суд урахував те, що він вину визнав, у вчиненому розкаявся, сприяв розкриттю злочинів, позитивно характеризується, думку потерпілих, які просили не призначати засудженому суворого покарання, а також незначну суму викраденого. Саме ці обставини, за висновком суду, свідчили про можливість застосування щодо ОСОБА_5 ст. 69 КК України та призначення йому покарання у виді арешту.

Однак, такий висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи та не відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим у ст. 65 КК України.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КК України суд може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України (2341-14) або перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, за наявності декількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м’якого виду основного покарання, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

У кожному такому випадку суд зобов’язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом’якшення покарання. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й поведінку під час та після вчинення злочинних дій.

Викладені вище вимоги не дотримані апеляційним судом при розгляді справи щодо ОСОБА_5, тому колегія суддів вважає, що рішення суду про призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді арешту є передчасним і постановлене без урахування інших обставин справи. Зокрема, тяжкості вчинених злочинів, кількості епізодів, даних про особу засудженого ОСОБА_5

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що призначене покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді арешту, не може бути необхідним й достатнім для його виправлення.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляцію прокурора про м’якість призначеного ОСОБА_5 покарання, не звернув увагу на доводи прокурора.

Тому вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд у зв`язку із м’якістю призначення покарання.

При новому апеляційному розгляді справи суд має розглянути справу щодо ОСОБА_5 з дотриманням чинного законодавства, врахувати доводи прокурора і у разі доведеності винуватості, суд має прийняти законне та обґрунтоване рішення в частині призначення покарання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.