Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 10 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_2 – ОСОБА_6 на вирок Решетилівського районного суду Полтавської області від 3 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 15 січня 2010 року,

вироком суду

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та

жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше неодноразово судимого,

останнього разу 28 грудня 2007 року за ч. 2 ст. 289,

ч. 1 ст. 358, ст.ст. 290, 69, 70 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік,

засуджено:

• за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки;

• за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Виправдано за ч. 2 ст. 187 КК України та за епізодами незаконного заволодіння автомобілями, належними потерпілим ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2 та ЗАТ "Полтаваавтотранссервіс", за недоведеністю вини ОСОБА_7 у вчиненні зазначених злочинів.

ОСОБА_10,

ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та

жителя АДРЕСА_1,

раніше судимого, 2 вересня 2005 року за ч. 3

ст. 189 КК України до позбавлення волі на строк

5 років 6 місяців, звільненого 15 липня 2008 року

від відбування покарання умовно-достроково

на 1 рік 1 місяць 25 днів,

засуджено:

• за ч. 2 ст. 289 КК України до позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання ОСОБА_10 частково приєднано покарання невідбуте за вироком суду від 2 вересня 2005 року та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.

Виправдано за епізодами незаконного заволодіння автомобілями, належними потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_2, за недоведеністю вини ОСОБА_10 у вчиненні зазначених злочинів.

ОСОБА_11,

ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та

жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до позбавлення волі на строк 5 років.

Виправдано за ч. 1 ст. 309 КК України та за епізодами незаконного заволодіння автомобілями, належними потерпілим ОСОБА_9, ОСОБА_2, Крім та ЗАТ "Полтаваавтотранссервіс", за недоведеністю вини ОСОБА_11 у вчиненні зазначених злочинів.

Постановлено стягнути солідарно:

• із ОСОБА_7 та ОСОБА_13 на користь ОСОБА_14 на відшкодування матеріальної шкоди 11 500 грн; на користь ОСОБА_15 на відшкодування матеріальної шкоди 6000 грн та 2000 грн моральної шкоди;

• із ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_16 на користь ОСОБА_17 на відшкодування матеріальної шкоди 15 000 грн, моральної – 5000 грн;

• із ОСОБА_7 та ОСОБА_11 на користь ОСОБА_18 на відшкодування матеріальної шкоди 28 000 грн та 5000 грн моральної шкоди.

Вирішено питання про речові докази.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_16 та ОСОБА_13, судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржуються.

За вироком суду ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_16 та ОСОБА_13 визнано винними та засуджено за злочини, вчинені за таких обставин.

У ніч на 19 січня 2006 року біля будинку № 4 по вул. Островського у смт Решетилівка Полтавської області ОСОБА_7 та ОСОБА_13 за попередньою змовою між собою шляхом зламу вітрового скла проникли в салон автомобіля ВАЗ-21061, державний номер НОМЕР_1, який належав ОСОБА_19, і заволоділи автомобілем, чим заподіяли шкоду потерпілому на загальну суму 8761 грн 75 коп.

Вони ж у ніч на 31 січня 2006 року біля будинку № 29 по вул. 50 років Жовтня у м. Гадячі Полтавської області проникли до салону автомобіля ВАЗ-21093, державний номер НОМЕР_2, який належав ОСОБА_20, і заволоділи ним, заподіявши матеріальну шкоду потерпілому на загальну суму 28 343 грн.

У ніч на 21 вересня 2008 року у м. Комсомольську Полтавської області ОСОБА_7, ОСОБА_16 та ОСОБА_10 за попередньою змовою між собою та невстановленими особами шляхом часткового розбирання стіни гаража гаражного товариства "Таврія" проникли в середину гаража та заволоділи автомобілем ВАЗ-21093, державний номер НОМЕР_3, який належав ОСОБА_17, заподіявши йому шкоду на загальну суму 15 000 грн.

Вони ж у ніч на 21 вересня 2008 року біля будинку № 4 по вул. Добровольського у м. Комсомольську Полтавської області заволоділи автомобілем ВАЗ-21099, державний номер НОМЕР_4, який належав ПП "Укртехнопром", чим заподіяли шкоду на загальну суму 20 000 грн.

У ніч на 15 жовтня 2008 року ОСОБА_7 та ОСОБА_11 за попередньою змовою між собою та невстановленими особами біля будинку № 79 по вул. Леніна у м. Комсомольську Полтавської області заволоділи автомобілем ВАЗ-2107, державний номер НОМЕР_5, що належав ОСОБА_18, заподіявши потерпілій шкоду на загальну суму 28 000 грн.

У ніч на 26 жовтня 2008 року ОСОБА_7 біля будинку № 22 у 3-му мікрорайоні м. Краснограда Харківської області заволодів автомобілем ВАЗ-21099, державний номер НОМЕР_6, який належав Крім, чим заподіяли потерпілому шкоду на загальну суму 31 003 грн 25 коп.

Разом із тим 26 жовтня 2008 року у с. Терешки Полтавського району Полтавської області ОСОБА_7 із зазначеного автомобіля викрав майно на загальну сум 1875 грн.

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обвинувачувалися у тому, що вони у ніч на 28 вересня 2008 року за попередньою змовою між собою та з невстановленими особами біля будинку № 8 по бульвару Пушкіна у м. Кременчуці Полтавської області заволоділи автомобілем ВАЗ-210994-20, державний номер НОМЕР_7, який належав ОСОБА_2, заподіявши шкоду потерпілому на загальну суму 44 250 грн.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 15 січня 2010 року апеляцію прокурора з внесеними змінами задоволено, апеляції представника потерпілого ОСОБА_2 – ОСОБА_6 і засудженого ОСОБА_11 залишено без задоволення, вирок Решетилівського районного суду Полтавської області від 3 липня 2009 року змінено: внесено уточнення в мотивувальній частині: кваліфікацію дій ОСОБА_7 із ч. 2 ст. 189 змінено на ч. 2 ст. 289 КК України, у порядку ст. 365 КПК України за епізодом незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілого Крім від 26 жовтня 2008 року щодо засудженого ОСОБА_7 виключено кваліфікуючу ознаку "спричинення значної шкоди" – в іншій частині вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_2 – ОСОБА_6 зазначає, що суд безпідставно виправдав ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за фактом незаконного заволодіння автомобілем ВАЗ-210994-20, державний номер НОМЕР_7, який належав ОСОБА_2 Стверджує, що їх вина матеріалами справи доведена, суд дав невірну оцінку наявним доказам по справі, зазначає, що при розгляді справи як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, були допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та норми матеріального права. Вказує, що їй не повідомили про дату розгляду справи апеляційним судом. Просить судові рішення в частині, що стосується епізоду викрадення в ніч на 28 вересня 2008 року автомобіля ВАЗ-210994-20, державний номер НОМЕР_7, який належав ОСОБА_2, скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Вергізову Л.А., яка підтримала касаційну скаргу представника потерпілого у частині істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону апеляційним судом, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону.

Згідно зі ст. 371 КПК України неправильне застосування кримінального закону, що тягне за собою скасування або зміну вироку, є, зокрема, незастосування судом кримінального закону, який підлягає застосуванню.

Неправильне застосування кримінального закону полягає в неправильному застосуванні норм як Особливої, так і Загальної частини Кримінального кодексу (2341-14) : неправильна кваліфікація діяння, порушення правил призначення покарання, неправильне застосування норм, що визначають поняття злочину, та інші норми, що можуть спричинити необґрунтоване засудження або виправдання підсудного.

Відповідно до ст. 370 КПК України істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу, установити істину у справі, забезпечити права і законні інтереси учасників процесу й постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Разом із тим відповідно до ч. 4 ст. 334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред’явлене підсудному і визнане судом доведеним, а також підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Суд порушив зазначені вимоги та, окрім того, не врахував роз’яснення, викладені у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" (v0005700-90) , відповідно до яких у мотивувальній частині виправдувального вироку належить викласти формулювання обвинувачення, за яким підсудного було віддано до суду; результати дослідження, аналізу і оцінки доказів як тих, що були зібрані на досудовому слідстві, так і поданих у судовому засіданні, а також мотивовані висновки суду про недоведеність події злочину; відсутність у діях підсудного складу злочину чи недоведеність його участі у вчиненні злочину. Включати у виправдувальний вирок формулювання, які ставлять під сумнів невинність виправданого, не допускається.

Якщо підсудний обвинувачується у вчиненні кількох злочинів, які кваліфіковано різними статтями (пунктами, частинами) кримінального закону, або у вчиненні кількох злочинів, кваліфікованих однією нормою кримінального закону, а підстави виправдання різні, в мотивувальній частині виправдувального вироку необхідно обґрунтувати і викласти висновок про виправдання по кожному епізоду обвинувачення із зазначенням підстави виправдання, передбаченої законом, і мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, суд, приймаючи рішення про недоведеність винності ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_10 за епізодом незаконного заволодіння в ніч на 28 вересня 2008 року автомобілем ВАЗ-210994-20, державний номер НОМЕР_7, який належав ОСОБА_2, біля будинку № 8 по бульвару Пушкіна у м. Кременчуці Полтавської області, фактично його не мотивував, лише вказав, що доказів вини підсудних, які б свідчили про вчинення ними саме цього злочину, не здобуто.

Однак судом не дано оцінки протоколу допиту як підозрюваного та протоколу відтворення обстановки та обставин події злочину за участю ОСОБА_7 за вказаним епізодом (т. 5, а.с. 230-233), де останній детально розповідав та продемонстрував обставини викрадення автомобіля разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_10

Крім того, посилання ОСОБА_7 на те, що явки з повинною, відтворення обстановки та обставин події, показання, в яких він зізнався, зокрема й за вищезазначеним епізодом, були одержані внаслідок застосування до нього фізичного та психічного насильства з боку працівників міліції, не підтвердилися. Жодних доказів застосування до нього такого насильства не здобуто (т. 11, а.с. 144). Тому незрозуміло, чому суд не прийняв вказані вище докази і мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення не навів.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що, постановляючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за епізодом незаконного заволодіння автомобілем ОСОБА_2 ВАЗ-210994-20, державний номер НОМЕР_7, у м. Кременчуці Полтавської області в ніч на 28 вересня 2008 року, суд неправильно застосував кримінальний закон та допустив істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, а тому вирок суду в цій частині підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Оскільки, розглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд не перевірив належно доводи, що містилися в апеляції представника потерпілого ОСОБА_2 – ОСОБА_6 щодо виправдання ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11 за епізодом незаконного заволодіння автомобіля, належного ОСОБА_2, та не навів в ухвалі підстав, з яких визнав її необґрунтованою, внаслідок чого порушив вимоги ст. 377 КПК України, то підлягає скасуванню й ухвала у цій частині, винесена ним в апеляційному порядку.

При новому розгляді матеріалів справи суду необхідно повно та всебічно дослідити необхідні докази, дати їм належну оцінку і постановити законний та обґрунтований вирок за епізодом заволодіння автомобілем ВАЗ-210994-20, державний номер НОМЕР_7, належний ОСОБА_2, у м. Кременчуці Полтавської області в ніч на 28 вересня 2008 року, звернувши увагу на інші доводи, викладені у касаційній скарзі представника потерпілого ОСОБА_2 – ОСОБА_6

Керуючись ст.ст. 394–396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 – ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Решетилівського районного суду Полтавської області від 3 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 15 січня 2010 року щодо ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в частині їх виправдання за обвинуваченням щодо незаконного заволодіння у ніч на 28 вересня 2008 року біля будинку № 8 по бульвару Пушкіна у м. Кременчуці Полтавської області автомобілем ВАЗ-210994-20, державний номер НОМЕР_7, який належав потерпілому ОСОБА_2, скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суддів.