Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 10 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційними скаргами захисника ОСОБА_6, подану в інтересах засудженого ОСОБА_5, та засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду м. Києва від 25 березня 2010 року щодо засудженого,

зазначеним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя м. Києва, раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 15 і п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_5 на користь:

- потерпілого ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди – 4085 грн. та моральної – 80000 грн.,

- держави на відшкодування витрат, пов’язаних з лікуванням потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_7, 2836 грн. 54 коп.

Питання про речові докази вирішено в порядку, визначеному ст. 81 КПК України.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за замах на умисне протиправне заподіяння смерті двом особам за таких обставин.

Будучи розлюченим на ОСОБА_8 за те, що вона припинила із ним відносини та стала підтримувати близькі стосунки з ОСОБА_7, на ґрунті ревнощів та ненависті до вказаних осіб, вирішив вбити останніх.

З метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_5 15 серпня 2008 року, близько 23 години 25 хвилин, прямуючи за ОСОБА_8 та ОСОБА_7 по АДРЕСА_1, дістав із своєї сумки розкладний ніж та, тримаючи його в правій руці, з метою умисного вбивства завдав ОСОБА_8 удар клинком ножа у живіт, від чого вона присіла на землю.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на вбивство двох осіб, ОСОБА_5 із метою заподіяння смерті ОСОБА_7 завдав останньому удар цим же ножем у голову та грудну клітку. Потім, повернувшись до ОСОБА_8, яка стояла колінами на землі, схопив її ззаду лівою рукою за волосся та наніс їй ножем різані рани шиї справа та лівої щоки.

Проте виконати всі дії, які він вважав необхідними для вбивства ОСОБА_8 та ОСОБА_7, ОСОБА_5 не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки був помічений невстановленою особою, після чого втік з місця скоєння злочину, а потерпілим була надана своєчасна медична допомога.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи висновків суду про доведеність винуватості засудженого та правильність кваліфікації його дій за ч.3 ст. 15 і п.1 ч.2 ст. 115 КК України, вказує, що суд допустив порушення кримінально-процесуального закону тим, що у вироку, мотивуючи відсутність підстав для кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 121 КК України, на що останній посилався в судовому засіданні, допустив висловлювання, яке не містить змістовного навантаження і не відповідає іншим висновкам суду, викладеним у вироку. Тому просить виключити це посилання з мотивувальної частини вироку. Також прокурор вважає призначене покарання таким, що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого через м’якість. З наведених підстав порушує питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд.

У касаційних скаргах:

- захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 вважає, що викладені у вироку висновки суду про спрямованість умислу засудженого на вчинення умисного вбивства потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені зібраними по справі доказами; стверджує про відсутність у ОСОБА_5 умислу на позбавлення потерпілих життя та його намір тільки заподіяти останнім тяжкі тілесні ушкодження. Також не погоджується з вирішенням цивільного позову на корить потерпілого ОСОБА_7 у зв’язку з недоведеністю заявленої ним суми заподіяної йому шкоди. З наведених підстав висловлює прохання про зміну вироку щодо ОСОБА_5, перекваліфікацію його дій із ч. 3 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України, призначення засудженому покарання з урахуванням обставин, які його пом’якшують, і даних, що позитивно характеризують особу ОСОБА_5, зменшення розміру стягнень на відшкодування завданої ним шкоди;

-засуджений ОСОБА_5 висловив аналогічні доводи та прохання.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора Ковтун Н.Я. на часткове підтримання доводів касаційного подання, засудженого ОСОБА_5, який підтримав доводи касаційних скарг, думку прокурора, яка заперечувала проти їх задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у поданні та касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, а касаційне подання прокурора підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених і наведених судом у вироку, і є правильним.

Даний висновок ґрунтується на показаннях самого засудженого на досудовому слідстві та в судовому засіданні про виникнення конфлікту між ним, з одного боку, та ОСОБА_8 і ОСОБА_7 з іншого, у ході якого він, розлютившись на ОСОБА_8, вдарив її в живіт рукою, у якій тримав ніж, а потім по обличчю. У відповідь на нанесений йому ОСОБА_7 удар кулаком в обличчя вдарив його рукою з ножем в обличчя та грудну клітку. Свої дії припинив після того, як у двір будинку заїхав автомобіль та освітив їх. При цьому ОСОБА_5 не заперечував, що всі тілесні ушкодження ОСОБА_8 та ОСОБА_7 нанесені його ножем. Крім цього, під час досудового слідства ОСОБА_5 давав показання про те, що він дістав із сумки ніж та наносив ним удари потерпілим у різні частини тіла, зокрема, намагався різати горло ОСОБА_8

Потерпіла ОСОБА_8 у своїх показаннях на досудовому слідстві та в судовому засіданні вказувала, що вони з ОСОБА_7 випадково зустріли на вулиці ОСОБА_5, з яким вона незадовго до цього розлучилася зі своєї ініціативи. Засуджений висловив намір поговорити з ОСОБА_8 з цього приводу, але після її відмови далі мовчки пішов поруч з ними. Коли підійшли до будинку, в якому мешкав ОСОБА_7, ОСОБА_5 наніс їй удар ножем в живіт, внаслідок чого вона присіла на землю, потім накинувся на ОСОБА_7, а через деякий час схопив її за волосся і чимось двічі "полоснув" по шиї. Після зупинки біля них автомобіля засуджений втік, а їй було надано медичну допомогу. При цьому потерпіла заперечувала, що вона образливо висловлювалася на адресу бабусі ОСОБА_5

Потерпілий ОСОБА_7 у своїх показаннях на досудовому слідстві та в судовому засіданні підтверджував зазначені ОСОБА_8 обставини зустрічі із засудженим та вказував, що коли вони підійшли до будинку, ОСОБА_5 вдарив ОСОБА_8 в живіт, після чого вона нахилилася, а коли він розвернувся до засудженого, той одразу наніс йому удари якимось гострим предметом у праву щоку та груди справа. Впавши на землю обличчям до ОСОБА_8, він бачив у ОСОБА_5 у руках предмет, схожий на ніж. Після зупинки поблизу них автомобіля засуджений втік, а йому було надано медичну допомогу. Заперечував факти образливих висловлювань ОСОБА_8 на адресу бабусі ОСОБА_5 та нанесення ним удару засудженому першим.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, у потерпілого ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження у виді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки справа, яке належали до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, та колото-різані рани обличчя і верхніх кінцівок, які належали до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, у потерпілої ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження у виді проникаючого колото-різаного поранення живота та колото-різаного поранення шиї, які належали до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, та різаних ран лівої щоки і правої кисті, які належали до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Дослідивши та проаналізувавши ці та інші докладно наведені у вироку докази в їх сукупності, суд дав їм належну оцінку і обґрунтовано визнав ОСОБА_5 винним у скоєнні замаху на вбивство двох осіб.

Суд ретельно перевірив доводи засудженого, аналогічні тим, що викладені ним та його захисником в касаційних скаргах, про відсутність в діях ОСОБА_5 умислу на вбивство ОСОБА_8 та ОСОБА_7 та наявність підстав для кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 КК України. Викладені у вироку мотиви визнання цих доводів безпідставними судова колегія вважає обґрунтованими й такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Оцінюючи спрямованість умислу засудженого, суд, як видно з вироку, обґрунтовано послався на: використане засудженим знаряддя злочину – розкритий складний ніж; силу ударів; кількість заподіяних ушкоджень; локалізацію останніх – в живіт та шию ОСОБА_8 і в грудну клітку ОСОБА_7, тобто в життєво важливі органи; характер поранень, які супроводжувалися масивними внутрішніми крововиливами; поведінку засудженого, який після нанесення ножем першого удару ОСОБА_8 в живіт та ударів ОСОБА_7, незважаючи на небезпечність для життя заподіяних ним ушкоджень, жодних заходів для надання допомоги потерпілим не вживав, а натомість повернувся до ОСОБА_8 та продовжив різати ножем її шию, поки йому не перешкодив випадковий водій автомобіля, який заїхав на місце вчинення злочину і освітив його світлом фар, що змусило засудженого втекти.

Твердження в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_5 про те, що до появи у дворі автомобіля він мав можливість нанести ОСОБА_8 інші тілесні ушкодження, але не зробив цього по своїй волі, є безпідставними, оскільки спростовуються вищезазначеними доказами у справі, зокрема, його ж показаннями про те, що свої дії він припинив саме внаслідок того, що на місце події заїхав автомобіль та освітив їх, викривши тим самим його на місці скоєння злочину.

Доводам ОСОБА_5 про те, що він не розумів небезпечності для життя потерпілих нанесених ним поранень через свою необізнаність в медицині, а також тому, що вважав ніж не розкритим, суд дав у вироку належну оцінку і обґрунтовано визнав їх безпідставними, оскільки вони спростовані дослідженими судом і наведеними у вироку доказами.

Дій ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 15 і п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України судом кваліфіковано правильно.

Разом з тим, є слушними доводи прокурора в касаційному поданні про необхідність виключення з вироку міркувань суду, викладених в абзаці третьому сторінки 10 вироку.

У цьому абзаці суд на підставі аналізу суперечливих показань ОСОБА_5С, які той давав на досудовому слідстві на підтвердження своєї версії про відсутність у нього умислу як на вбивство потерпілих, так і на заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, вказав на те, що показання ОСОБА_5 свідчили про відсутність у нього умислу на заподіяння потерпілим тяжких тілесних ушкоджень з огляду на суб’єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Однак при цьому суд нечітко виклав мотивування цього абзацу, допустивши зайве теоретизування, внаслідок чого він втратив змістовне навантаження.

У той же час у подальшому суд у вироку дав аналіз показанням ОСОБА_5 в сукупності з іншими доказами і дійшов обґрунтованого висновку про неправдивість його показань в частині відсутності у нього умислу на вбивство двох осіб, про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. З ст.. 15 і ч. 2 п. 1 ст. 115 КК України, та про відсутність підстав для кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 КК України.

Таким чином, в контексті вироку нечітко сформульовані в абзаці З на сторінці 10 міркування суду є ще й такими, що не мають істотного правового значення.

Тому колегія суддів, виходячи з вимог ст. ст. 323, 334 КПК України, за якими вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим і не містити нечітких формулювань, вважає необхідним зазначене прокурором формулювання з вироку суду виключити.

При призначенні ОСОБА_5 покарання суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, повною мірою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, його стадію – замах, дані про особу винного, зокрема, його молодий вік, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, позитивні характеристики за місцем проживання та навчання, на підставі чого призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років. Це покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а тому колегія суддів не знаходить підстав для скасування вироку у зв’язку з м’якістю призначеного покарання, як про це порушено питання в поданні прокурора.

Твердження засудженого та його захисника про надмірну суворість покарання колегія суддів також вважає безпідставними.

При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 в частині відшкодування матеріальної шкоди суд вірно визнав обґрунтованими суми 1400 грн. на відшкодування вартості пошкоджених одягу і взуття та 12 685 грн., витрачених на лікування, оскільки відповідний розмір понесених витрат було підтверджено оригіналами товарних чеків, а в частині відшкодування моральної шкоди – врахував глибину та тривалість спричинених фізичних і моральних страждань, час, необхідний для відновлення здоров’я, негативні наслідки, які настали в житті потерпілого після заподіяння тілесних ушкоджень, зокрема, шрами, які залишилися на тілі, – на підставі чого обґрунтовано визначив суму відшкодування 80000 грн.

Доводи засудженого про недоведеність суми матеріальних збитків, невідповідність реальним цінам наданих потерпілим товарних чеків та наявність підстав для відшкодування лише 2 044 грн. матеріальної шкоди, – жодним чином не мотивовані, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами понесених витрат, а тому колегія суддів вважає відповідні твердження ОСОБА_5 надуманими з метою зменшення розмірів компенсації. Сума відшкодування ОСОБА_7 моральної шкоди у розмірі 5 000 грн., про яку просить засуджений у касаційній скарзі, – є такою, що явно не відповідає ступеню фактично спричиненої шкоди, з огляду на вищевказані обставини, наведені у вироку. З огляду на зазначене, колегія суддів не знаходить підстав для зменшення сум відшкодування потерпілому ОСОБА_7 матеріальної і моральної шкоди, як про це порушує питання засуджений ОСОБА_5 в касаційній скарзі.

Ураховуючи викладене, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги захисника ОСОБА_6 і засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 25 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 змінити.

Виключити з вироку текст, викладений в абзаці 3 на сторінці 10, який починається словами: "зазначені показання підсудного..." і закінчується словами: "...характеризується умисною формою вини."

У решті зазначений вирок щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.