Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 10 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Тростянецького районного суду Вінницької області від 19 листопада 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 27 січня 2010 року щодо ОСОБА_5,

зазначеним вироком ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Ілляшівка Тростянецького району Вінницької області, мешканця с. Капустяни Тростянецького району Вінницької області, раніше не судимого,

- засуджено за ч.2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов’язків, передбачених п. п. 2, 3 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_6 21500 грн. на відшкодування матеріальної шкоди і 20000 грн. – моральної шкоди, на користь потерпілої ОСОБА_7 - 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди та на утримання дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, 550 грн. щомісячно, починаючи з 03.07.2009 року і до її повноліття.

ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 03 липня 2009 року, близько 00 год. 10 хв., будучи в стані алкогольного сп’яніння, керував технічно справним автомобілем марки "ВАЗ-2107" і рухався по проїзній частині автодороги Шпиків – Тульчин – Тростянець – Бершадь (44 км+800м) в напрямку с. Капустяни та, порушивши вимоги п.п. 1.5, 2, 9а, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) в момент, коли пасажир ОСОБА_10 своїми діями створив небезпеку для руху, не впорався з керуванням, внаслідок чого відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 27 січня 2010 року апеляцію прокурора про скасування вироку місцевого суду за м’якістю призначеного ОСОБА_5 покарання і постановлення судом апеляційної інстанції щодо засудженого свого вироку залишено без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_5 - без зміни.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, посилається на те, що суд у порушення вимог кримінального закону без належного мотивування застосував до ОСОБА_5 ст. 75 КК України і звільнив його від відбування покарання з випробуванням, не звернувши при цьому уваги на тяжкість вчиненого засудженим у стані алкогольного сп’яніння злочину та його наслідки – смерть людини. Також вважає, що суд безпідставно не призначив ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки раніше той притягався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння. Окрім того, прокурор вказує на істотне порушення вимог ч. 2 ст. 358 КПК України судом апеляційної інстанції, який розглянув апеляцію прокурора про погіршення становища ОСОБА_5 у відсутності засудженого. Просить скасувати судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як видно із судових рішень, призначаючи ОСОБА_5 покарання у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України зі звільненням його від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України, суд взяв до уваги, що ОСОБА_5 раніше не судимий, працював, мав постійне місце проживання, позитивно характеризувався, мав на утриманні трьох неповнолітніх дітей та добровільно частково відшкодував заподіяну потерпілим шкоду.

Щире каяття ОСОБА_5 визнано судом пом’якшуючою його покарання обставиною.

Обтяжуючою покарання ОСОБА_5 обставиною відповідно до ст. 67 КК України визнано вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Окрім того, згідно з матеріалами справи, за місцем роботи трактористом у СТОВ "Колос" ОСОБА_5 характеризувався виключно з позитивної сторони та члени колективу просили про передачу його їм на поруки (а.с.34, 181).

Згідно з довідкою Капустянської сільської ради Вінницької області від 10.11.2009 року на утриманні ОСОБА_5, крім трьох неповнолітніх дітей, перебувала його мати ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка потребувала сторонньої допомоги (а.с. 31, 32, 33, 183).

Також згідно з протоколом судового засідання потерпілі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 просили суд суворо не карати ОСОБА_5 та не позбавляти його волі (а.с. 195зв.).

З огляду на зазначене, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без відбування основного покарання у виді позбавлення волі та звільнив його від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком. Підстав вважати, що судом було неправильно застосовано ст. 75 КК України і внаслідок цього призначено ОСОБА_5 м’яке покарання, немає.

Разом із тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційного подання про те, що мотиви, наведені судом щодо можливості не призначення ОСОБА_5 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, є непереконливими.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, місцевий суд, вказуючи мотиви, з яких він не призначає ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, послався на те, що керування транспортним засобом є основним видом трудової діяльності ОСОБА_5 і позбавлення його права керувати транспортними засобами негативно вплине на відшкодування завданої ним потерпілим матеріальної і моральної шкоди.

Однак при цьому суд не врахував тяжкість вчиненого злочину, наслідком якого стала смерть людини, те, що згідно з постановою Тростянецького районного суду Вінницької області від 12.05.2009 року ОСОБА_5 вже притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння (а.с. 36), але, незважаючи на це, через нетривалий час 03.07.2009 року знову керував автомобілем у нетверезому стані, вчинивши злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.

На зазначені обставини не звернув уваги й апеляційний суд.

Окрім того, визнання судом як першої, так і апеляційної інстанцій, що позбавлення ОСОБА_5 права керувати транспортними засобами обов’язково потягне його звільнення з роботи та призведе до втрати заробітку і можливості відшкодовувати заподіяну потерпілим шкоду, є безпідставним, оскільки, по-перше, носить характер припущення, а, по-друге, судами не з’ясовувалось, які документи дають право на керування трактором і чи залежить таке право від наявності прав на керування іншими транспортними засобами.

За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами є таким, що внаслідок м’якості не відповідає тяжкості злочину, за вчинення якого його засуджено, та даним про особу ОСОБА_5, а тому судові рішення щодо нього підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд

Твердження прокурора в касаційному поданні про порушення апеляційним судом вимог ч. 2 ст. 358 КПК України і розгляді справи в апеляційному порядку без участі засудженого ОСОБА_5 не підтверджено матеріалами справи.

При новому судовому розгляді справи суду належить розглянути справу відповідно до вимог закону та постановити законне та обґрунтоване судове рішення.

Керуючись ст.ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Вирок Тростянецького районного суду Вінницької області від 19 листопада 2009 року і ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 27 січня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд.